Стилістичне використання синтаксичних засобів мови



Стилістика української мови

Стилістичне використання синтаксичних засобів мови

Стилістика як окрема й особлива галузь знань про мову, про найдоцільніше використання всіх мовних одиниць з властивою їм функцією (функціями) найповніше виявляється на синтаксичному рівні, в елементах синтаксичної будови кожної мови, котра сформувалась із таких складових мовних одиниць, як словосполучення, члени речення, речення і слова – речення, тобто своєрідні функціонально-стилістичні замінники речень (Так; Ні; Хіба; Геть!, Ой! і т. ін.).

Отже,

в стилістичному синтаксисі розглядаються функції мовних структур. їх прийнято називати синтаксемами.

Будь-яка синтаксична конструкція, навіть однослівна, – це завжди певне впорядковане ціле: Сонце. Надвечір’я – граматична, передовсім синтаксична організованість обох односкладних номінативних речень полягає в обов’язковій для них формі називного відмінка. З весною! – еліптична структура, але: З весною вітаю вас; Я вітаю вас з весною – обидва речення повні, перше з них односкладне, друге – двоскладне; 3 весною! – речення неповне (еліптичне); повнозначне слово в орудному відмінку з прийменником

з створює морфолого-синтаксичну облаштованість речення, яка своєрідна також і стилістично, бо слугує максимально стислою й узвичаєною формою вираження вітань, побажань. Синтаксична конструкція Чудовий ранок – речення (односкладне, поширене), але не будучи інтонаційно оформленою як речення, вона є підрядним словосполученням з узгоджувальним зв’язком, тобто потенційною, тільки можливою стилістичною одиницею, не зорієнтованою комунікативно: чудовий ранок.

На відміну від окремих слів і фразеологізмів, речення не поділяють на стилістично марковані (які закріплені тільки чи переважно за якимсь окремим стилем мови) і стилістично немарковані (які нейтрально чи за певною емоційною ознакою вживаються в усіх мовних стилях) і не класифікують за стилями мови, тобто на речення офіційно-ділові (офіційно-ділового мовлення), розмовно-побутові, наукові, художньо-літературні чи публіцистичні. Водночас певний сенс у такому поділі незаперечний, якщо зважити на найтиповіші ознаки синтаксису кожного із стилів, жанрів мови, на оформлення структури речень у кожному з них. Наприклад, заява має, як правило, усталені початкову і завершальну форми. Однак немає речень загальновживаних і таких, які використовуються тільки в якомусь одному стилі. Навіть початкове речення заяви, будучи типовою структурною ознакою офіційно-ділового стилю, може без синтаксичної зміни вживатися в інших стилях. Речення не поділяються також на речення із зменшувальним значенням, речення із значенням пестливості чи згрубілості або зневажливості, непошанованості. Цих та інших значень, функцій може набувати речення будь-якої структури – двоскладне речення й односкладне, повне й неповне, поширене й непоширене, а також речення різної комунікативної сутності, зорієнтованості – розповідне, питальне чи спонукальне. За словами О. Пономарева, “можна говорити лише про певні обмеження у вживанні окремих конструкцій чи зворотів у якомусь різновиді мовлення, а не про пов’язаність цих конструкцій з одним функціональним стилем”.

Синтаксична будова мови, будучи безмежно розгалуженою як структурно, так і функціонально, переважно виявляється у порівняно нечисленних структурних типах синтаксичних конструкцій – однослівних, дво-, кілька – і багатослівних речень. Саме в структурі всіх різновидів речення найбільше зреалізовується те, що прийнято називати стилістичним синтаксисом. Його мета полягає в тому, щоб виявити стилістичну спроможність кожного із структурних типів синтаксичних одиниць – словосполучень, членів речення, речень, функціональних (не структурних!) замінників речення.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Форма одного слова українська мова.
Ви зараз читаєте: Стилістичне використання синтаксичних засобів мови