Стилістика речень з відокремленими членами
Стилістика української мови
Стилістика речень з відокремленими членами
Одним із часто реалізовуваних способів вираження думки є речення з відокремленим членом (членами) речення, серед них і з уточнюючим відокремленим членом.
Відокремлення в реченні – це своєрідне смислове та інтонаційне виділення в ньому одиничного або поширеного (дво – чи кількаслівного) члена речення. Комунікативно раціональне використання речень з відокремленим елементом сприяє формуванню у мовців стилістичної культури мовлення.
Усяке відокремлення
Відокремлення – явище оригінальне не тільки з погляду семантичного, граматичного (передусім синтаксичного), а й у функціональних вимірах, за стилістичними ознаками, серед них і за частотністю та своєрідністю використання відокремлених елементів речення в різних стилях мови, в її усній і писемній формах, у діалогічному й монологічному мовленні. Відокремлені й невідокремлені члени речення можуть виражатись тими ж самими лексемами.
Своєрідна сутність відокремлення з особливою виразністю усвідомлюється і сприймається при порівнянні того ж самого члена речення у двох його виявах (коли він відокремлений і коли не відокремлений): З вікон вагона видно степ, пробуджений весною (Ю. Яновський) і З вікон вагона видно пробуджений весною степ. У першому реченні змістова вагомість відокремленого означення, вираженого дієприкметниковим зворотом, актуалізована і має зовнішній вияв. Відокремлене узгоджене означення відмежоване від попередньої, синтаксично основної частини речення, виокремлене логічно, інтонаційно, а також особливою (відокремленою) паузою. У другому реченні дієприкметниковий зворот не відокремлений, отже, комою не виділений. Відокремлювати чи не відокремлювати певну частину речення – це вирішує мовець залежно від комунікативної мети, яку ставить до певних елементів висловлюваної думки: Микола, гірник, справу свою знає добре ( З газети) і Гірник Микола справу свою знає добре. У першому реченні акцентується увага на професії особи – через семантико – синтаксичне і стилістичне відокремлення й пунктуаційне виділення лексеми гірник. Отже, перше речення засвідчує доцільність відокремлення, друге – його факультативність, необов’язковість.
Найсуттєвіше й найвиразніше явище в теорії і практиці стилістики відокремлених членів речення стосується стилістики таких синтаксичних одиниць, як дієприкметникові, прикметникові та дієприслівникові звороти і співвідносні з ними підрядні речення. Кожен дієприкметниковий, прикметниковий, дієприслівниковий зворот можна перетворити на відповідний різновид підрядного речення. Це зумовлює появу синонімічних структур речення – на рівні синтаксично простої форми (просте речення) і на рівні складного речення (складнопідрядного): Б’ється моє серце, сповнене любові до землі (В. Сосюра); пор.: …яке (що) сповнене любові до землі – дієприкметниковий зворот (поширене відокремлене означення) і підрядне означальне речення; Під самою кручею застигло болото, повне пташиного галасу (О. Копиленко) – прикметниковий зворот і Під самою кручею застигло болото, яке було повне пташиного галасу – підрядне означальне речення, як і…яке наповнилось пташиним галасом; Часом я засинав ще до вечері, дивлячись на зорі, або на Десну, або на вогонь, де варилась каша (О. Довженко), пор.: Часом я засинав ще до вечері, коли дивився на вогонь…; В його шафах і на столах лежали товсті купи паперу, списані його рукою (І. Нечуй-Левицький) і В його шафах і на столах лежали списані його рукою товсті купи паперу – дієприкметниковий зворот виконує функцію увиразнення напівпредикативної ознаки, у другому реченні ця стилістична функція відсутня (дієприкметниковий зворот уживається в препозиції до пояснюваного слова і, отже, не відокремлюється).
Різнотипні відокремлені члени речення у морфологічній формі одного із зворотів частотніші в писемному мовленні, а також в усному мовленні переважно інтелігенції, ерудованих осіб. Це вкрай комунікативно необхідні речення в мовленні теоретично зрілому або суміжному з ним чи близькому до нього.
У всіх відокремлених членах речення закладено (неоднаковою мірою) індивідуалізовані стилістичні якості, часто й емоційно-зображувальні (переважно в художньому мовленні). Частотність уживання деякими письменниками (І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, Ю. Яновський, О. Гончар та ін.) речень з відокремленими зворотами у художніх текстах неоднакова, але досить розгалужена: 10 – 15% від загальної кількості вжитих речень без відокремленої частини. Загалом така ж кількість їх і в науковому стилі. Зовсім обмежено використовуються звороти з активним дієприкметником: Все ж він, оглушений боєм, палаючий кров’ю, почув той писк і зупинився над окопом (О. Гончар); Навіть здоровому важко було плутатися в густих комишах, зарослих павутиною, перескакувати з купини на купину, щоб не попасти в багнисту безодню (М. Коцюбинський). Замість активних дієприкметників на – чий, – лий у мовленні вживають підрядні означальні конструкції: Ось стара цегельня в лісі – сумна руїна, що дихає легендами (С. Васильченко), пор.: …сумна руїна, дихаюча легендами; Ноги у неї були тонкі і бліді, як парості, що проростають навесні з картоплі (Ю. Щербак), пор.: …проростаючи навесні з картоплі – заміна стилістично незграбна, нехудожня.
Відокремлення тільки частково може вважатись типовою ознакою окремого стилю. Загалом же форми відокремлення певною мірою притаманні всім стилям. Відокремленою частиною в структурі простого речення завжди виразно актуалізується цей елемент думки.
Стилістичне значення відокремлених однослівних чи кількаслівних мовних одиниць очевидне, виразно індивідуалізоване. Вдаючись до відокремлення в будь-якій його формі, мовці досягають певної економії у висловлюванні, словесно скорочують його. Відокремленням зумовлюється поява й використання паралельної форми вислову загалом того самого змісту. Цим збагачується загальна синтаксична синоніміка мовлення, його виражальні засоби і форми, посилюється комунікативна гармонія сказаного.





Дисперсія світла.
Related posts:
- Поняття про відокремлення – Речення з відокремленими членами СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Речення з відокремленими членами Поняття про відокремлення Відокремленими називаються другорядні члени речення, що виділяються за змістом та інтонаційно. Відокремлення – це один із засобів смислового виділення або уточнення частини висловлювання. Завдяки відокремленості означення (узгоджені та неузгоджені, а також прикладки), додатки й обставини набувають більшого значення, підкреслюються. Відокремлені члени речення у вимові виділяються […]...
- Синтаксичний розбір простого речення з відокремленими другорядними членами – Речення з відокремленими членами СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Речення з відокремленими членами Синтаксичний розбір простого речення з відокремленими другорядними членами Послідовність розбору 1. Дати загальну характеристику простого речення (розповідне, питальне чи спонукальне; окличне чи неокличне; поширене чи непоширене; двоскладне чи односкладне; повне чи неповне). 2. Указати, чи ускладнене речення відокремленими другорядними членами та якими саме. 3. Розібрати речення за членами […]...
- Дієприкметниковий зворот – Дієприкметник Самостійні частини мови Дієприкметник Дієприкметниковий зворот Дієприкметник разом із пояснювальними словами утворює дієприкметниковий зворот. На письмі в реченні дієприкметниковий зворот може виділятися комами (чи комою): – якщо зворот стоїть після означуваного слова (слова, до якого відноситься), наприклад: – якщо зворот стоїть перед особовим займенником і належить до нього (або стоїть перед іменником, має обставинний відтінок […]...
- Стилістика речень з однорідними членами Стилістика української мови Стилістика речень з однорідними членами Члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію (певного головного або другорядного члена речення), перебувають у тих самих синтаксичних відношеннях з якимсь іншим членом речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком, називають однорідними членами речення. Вони (нерідко в поєднанні з узагальнюючим словом чи сполученням слів) розгортають речення синтаксично, […]...
- Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення – Речення з відокремленими членами СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Речення з відокремленими членами Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення 1. Поширені узгоджені означення відокремлюються комами, якщо вони виражені прикметником або дієприкметником із пояснювальними словами і стоять після означуваного іменника. На виднокрузі появився вузенький пасмужок, Зразу блідий і невиразний, відтак уже більший і ясніший (Б. Лепкий). В країні нашій є місця, Лісами густо […]...
- Стилістика означено-особових речень Стилістика української мови Стилістика означено-особових речень Своєрідну синтаксичну і стилістичну сутність мають означено-особові речення – такі комунікативні структури, в яких виконувач дії мислиться означено, а головний член речення виражається дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи – однини чи множини теперішнього, майбутнього часу або наказового способу (пишу, пишеш, пишемо, пишете; писатиму, писатимеш, писатимемо, писатимете; буду […]...
- Стилістика речень із звертанням і стилістика звертань – речень Стилістика української мови Стилістика речень із звертанням і стилістика звертань – речень Важливою семантико – структурною та інтонаційною особливістю багатьох речень є наявність у них звертання (звертань). Звертання – інтонаційно виділене в реченні слово або сполучення слів (не член речення), що ним називається істота або персоніфікований предмет, якому адресується мовлення в усній або писемній формах. […]...
- Стилістика неозначено-особових речень Стилістика української мови Стилістика неозначено-особових речень Серед односкладних речень виокремлюють неозначено-особові – речення, у яких виконувач дії мислиться неозначено, а головний член речення виражений формою 3-ї особи множини теперішнього, майбутнього часу або ж формою множини минулого часу чи множинною формою умовного способу: читають; будуть читати; читатимуть; читали, прочитали; читали б, прочитали б; Будуть стояти до […]...
- Стилістика односкладних речень Стилістика української мови Стилістика односкладних речень Односкладні речення порівняно з двоскладними в більшості випадків структурно значно менші за обсягом, проте вживаються в усіх стилях мови. Їм властива стилістична своєрідність, яка не може бути зовсім адекватно виражена синтаксичною будовою двоскладного речення. Односкладні речення – речення з одним головним членом, які для вияву повноти і своєрідності своєї […]...
- Дієприкметниковий зворот УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієприкметник Дієприкметниковий зворот Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається Дієприкметниковим зворотом. Наприклад: На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом (В. Антоненко-Давидович). Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі – події), відокремлюється від інших частин речення комою або, якщо після нього […]...
- Відокремлені обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами – Речення з відокремленими членами СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Речення з відокремленими членами Відокремлені обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами 1. Відокремлюються комами: А) дієприслівникові звороти незалежно від місця. Вони означають додаткову дію і в реченні виступають обставинами способу дії, часу, причини, умови, допусту. Корнелюк біг, Тремтячи від несамовитого гніву (О. Довженко). Осінь, увйшовши у свої права, повелась спочатку суворо, все […]...
- СКЛАДАННЯ РЕЧЕНЬ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ Мета: формувати в учнів уміння визначати однорідні члени речення із залежними від них словами; розвивати вміння будувати схеми речень за зразком, пояснювати вживання розділових знаків при однорідних членах речення; виховувати любов до рідного слова. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Перевірка домашнього завдання (вправа 74, с. 38) – Прочитайте речення, назвіть у них однорідні […]...
- Порядок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв’язку УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Види складних речень Порядок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв’язку 1. Встановити кількість частин (простих речень) у складному реченні. 2. Вказати види зв’язку в складному реченні: сполучниковий чи безсполучниковий, якщо сполучниковий,- сурядний чи підрядний. 3. Визначити смислові відношення між частинами, що входять до його складу. […]...
- Стилістика інфінітивних речень Стилістика української мови Стилістика інфінітивних речень В усіх стилях і в обох формах мови – усній і писемній – за багатьох мовленнєвих ситуацій використовуються речення інфінітивні, по-своєрідному близькі до речень безособових. Інфінітивними називають односкладні речення, які мають синтаксично незалежний інфінітив у ролі головного члена: Тільки зирнути, радо заплакать, Раз пригорнути, раз побалакать (П. Грабовський); Мовчать! […]...
- Стилістика речень із вставними і вставленими одиницями Стилістика української мови Стилістика речень із вставними і вставленими одиницями Усі мовні одиниці набувають у мовленні тільки їм властивих функцій, які мовець усвідомлює чи тільки уявляє. До таких мовних і мовленнєвих одиниць належать, зокрема, вставні і вставлені слова, сполучення слів і речення, які містять додаткові, часто побіжні повідомлення, зауваження до того, що виражається членами (членом) […]...
- Відокремлені прикладки – Речення з відокремленими членами СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Речення з відокремленими членами Відокремлені прикладки 1. Відокремлюються комами: А) поширені прикладки, що стоять після іменників, до яких вони відносяться. Ліси шумлять, Моє зелене віче (Л. Костенко); Б) поширені прикладки, які стоять перед пояснюваними іменниками, якщо прикладки мають обставинний відтінок. Мандрівник віяний, невблаганний час іде вперед… (Л. Дмитерко); В) прикладки при особових […]...
- Стилістика власне неповних речень, еліптичних і приєднувальних неповних речень Стилістика української мови Стилістика власне неповних речень, еліптичних і приєднувальних неповних речень Будь-яке речення в мові граматично повне або неповне. Комунікативно-стилістична сутність усіх різновидів неповних речень (серед них речень еліптичних і приєднувальних) полягає в тому, що за умови стилістичного користування ними мовець щоразу може висловитись і найприродніше, і, що вкрай важливо, найекономніше, лаконічно: Я і […]...
- Стилістика узагальнено-особових речень Стилістика української мови Стилістика узагальнено-особових речень Односкладні узагальнено-особові речення найчастіше вживають у розмовно-побутовому, художньому і, менш часто, в публіцистичному стилях мови. Майже зовсім не характерні вони для офіційно-ділового стилю мови в його писемному вияві (формі). Узагальнено-особові речення – це такі односкладні конструкції, в яких дія (стан) сприймається узагальнено, як така, що за певних умов може […]...
- Спостереження за змістом та інтонацією речень, різних за метою висловлювання. Речення, ускладнені однорідними членами Урок 115 Тема. Спостереження за змістом та інтонацією речень, різних за метою висловлювання. Речення, ускладнені однорідними членами Мета: узагальнити знання учнів про речення, закріпити вміння відтворювати інтонацію розповідних, питальних і спонукальних речень, речень з однорідними членами; розвивати уміння інтонаційного читання окличних речень, пунктуаційні навички; виховувати бажання працювати колективно, у парах. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього […]...
- Стилістика безособових речень Стилістика української мови Стилістика безособових речень У всіх стилях мови з неоднаковою активністю використовуються безособові односкладні речення. Безособовими називаються такі речення, головний член яких означає стихійну дію чи стан природи або ж таку дію чи стан особи, які трапляються з нею незалежно від її волі: І світає, і смеркає, День Божий минає… (Т. Шевченко); Давненько […]...