СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА



Соціологія короткий енциклопедичний словник

СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА – міждисциплінарне поняття, яке стало центральним для соціології, але так і не набуло заг. прийнятої інтерпретації. Його основні визначення – різні, а інколи й протилежні за змістом. У межах одних соціол. концептуалізацій С. с. трактують як дещо ідеальне, в інших – як “матеріальне”, доступне безпосередньому спостереженню. Уявлення про структуру як сукупність світоглядних і культурних бінарних опозицій має джерелом пізні праці Е. Дюркгейма і відтворено у дослідженнях

К. Леві-Стросса, На думку останнього, поняття С. с. стосується не реальності, а несвідомих інтелектуальних та культурно-істор. моделей, які організують поведінку індивідів і груп. М’якою версією того ж підходу є інтерпретація структури як сукупності цінностей і норм, яку легко віднайти у Е. Дюркгейма у вигляді колективних уявлень, у порівняно завершеному вигляді – у теорет. спадщині Т. Парсонса, а у сучасних дослідженнях – у Е. Гідденса, в його концепції структури як “правил та ресурсів”.

Дещо інший ракурс запропоновано британською культурною антропологією. Тут С. с. традиційно розглядається

як дещо реальне – у вигляді відношень, що зв’язують різноманітні елементи цілого. Такі відношення утворюють взаємно пов’язані конфігурації, або сітки, в межах яких течуть різноманітні ресурси і у вузлах яких знаходяться соціальні агенти (індивіди, організації, навіть ін-ти), Для їх вивчення були створені метод, процедури, якими широко послуговуються і в соціології.

У марксизмі С. с. розглядається як сукупність соціальних спільностей – класів, прошарків, груп, соціально-демогр. категорій і відносин між ними. К. Девіс і В. Мур у функціональній теорії стратифікації тлумачили структуру переважно як структуру нерівності позицій, що відрізняються вимогами до кваліфікації й компетентності претендентів від їх запевнень, а тому й винагородами, вмонтованими у ці позиції. У клас, версії структурного функціоналізму Т. Парсонса С. с. утворює сукупність взаємодій між двома агентами, для опису якої достатньо понять “статус” і “роль”. Він, окрім того, наполягав на тому, що критерії стратифікації, а значить, критерії ідентифікації індивідів і груп, як і основу для само – ідентифікації, вже задає домінуючий у даному суспільстві соціальний ін-т. У 70 – 80-х рр. усвідомлюється факт, що поряд з ін-тами ї групами дедалі більшого значення в регулюванні дій і взаємодій у С. с. набувають організації.

Між елементами С. с. є два основні типи відношень: обміну (еквівалентного і нееквівалентного, симетричного і несиметричного) та домінування (панування – підкорення). Вивчаючи традиційні суспільства, К. Леві-Стросс констатував, що обмін жінками (нареченими) є передумовою і результатом відтворення соціальної структури як структури родинності. Соціальну мобільність також можна трактувати як своєрідний обмін між групами та прошарками. Концептуалізація соціального обміну Дж. Хоманса і П. Блау, прихильники аналізу сіток у соціології уточнюють предметну і прагматичну значимість практик обміну в організації і підтримці взаємодії між різними частинами соціального цілого. Аналіз відношень домінування ведеться в межах конфліктол. версії сучасного соціол. мислення і уявлення.

Таким чином, у соціології структуру трактують як дещо інваріантне, стабільне, а також надіндивідуальне, безособове – це деяка “будова”, “конструкція” суспільства. Структура, крім того, спрямовує течію соціальних процесів і дії людей, вона постачає пояснювальні схеми і контексти розуміння, але сама не здатна змінюватися швидко і в короткий час. Три твердження характеризують онтол. і гносеол. статуси поняття С. с. По-перше, структура існує до і незалежно від індивідів і груп. При цьому байдуже – інтерпретується вона як ідеальне утворення (“соціальні правила і ресурси” Е. Гідденса) чи матеріальне (“позиції” у в-ві благ, як їх розуміють у марксизмі, та “позиції” як “внески” у виживання суспільства у функціоналізмі, чи як “сітки”). По-друге, структура не лише дана чи задана, вона зумовлює форми сусп. життя, підтримує їх, оформлює, сполучає і погоджує – вона породжуючий і приписуючий принцип усіх видів індивідуальної і колективної поведінки; кожен діючий член спільнот і спільностей вимушений до неї пристосовуватися; стосовно окремої людини структура є умовою відтворення нею своєї соціальної ідентичності. По-третє, структура є пояснювальний принцип, з неї все виводиться, але до неї все й редукується, тобто дії соціальних акторів пояснюються також підпорядкованістю їх діючим правилам нерівного розподілу обмежених ресурсів.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Будова слова розбір слів.
Ви зараз читаєте: СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА