Суб’єкт політики



Політологічний словник

Суб’єкт політики – особистість, організація або суспільна група, які здатні творити політику й ініціювати істотні зміни в політичних відносинах. (Під творенням політики розуміють постійну й певною мірою самостійну участь у політичному житті відповідно до власних і суспільних інтересів, вплив на поведінку та стан інших суб’єктів.)

Здатність творити політику характеризують терміном “політична суб’єктність”, яка залежить від об’єктивних можливостей діяти (обмежених структурою політичних

сил і рівнем розвитку суб’єкта) і суб’єктивних можливостей (мотивації, знань, умінь, послідовності дій).

Суб’єктів політики можна класифікувати за такими ознаками:

1) Інтересом, який вони прагнуть реалізувати через політичну владу: громадянське суспільство загалом; соціальні, етнічні та конфесійні групи; окремі особистості.

2) Соціально-становою належністю: стани (робітничий, селянський тощо); політичні лідери (еліта) станів.

3) Соціально-професійною належністю: громадяни, які мають політичні права і не є професійними політиками; громадяни, котрі тимчасово професійно здійснюють політичну діяльність

як обрані до представницьких, виконавчих або судових органів влади; громадяни, які професійно здійснюють політичну діяльність (теоретичну чи практичну); громадяни, які працюють у державно-адміністративному апараті, що репрезентує державу.

4) Належністю до організованих етноконфесійних груп: етнополітичні об’єднання та рухи (етносів, що домінують, чи національних меншин); конфесійно-політичні об’єднання та рухи.

5) Ступенем організованості: державні організації та інституції; політичні партії: громадсько-політичні організації, об’єднання, рухи; політичні блоки, фракції, угруповання.

Велика суспільна група стає суб’єктом політики за умов: міцних внутрішніх зв’язків і єдності; усвідомлення нею власного становища і спільних інтересів, а відтак відчуття самобутності, співдружності, ідентифікації з групою, внутрішньої солідарності тощо; організації, тобто координації керівними центрами поведінки та дій окремих територіальних, галузевих угруповань, течій, вікових, статевих, професійних та інших категорій.

Марксистська доктрина розглядала суспільне значення діяльності та сфери впливу індивідів і організації як віддзеркалення певного рівня самосвідомості й організованості великих суспільних груп, їхньої інтеграції, зв’язків конкретних людей і колективів з великою суспільною групою, а також співвідношення сил між різними групами (станами, верствами, національностями тощо).

В інших концепціях домінує, як правило, погляд, що зосереджується на особистості. Остання вважається реальним суб’єктом політики, а колективні форми діяльності та впливу розглядаються як сукупність або сумарний вектор індивідуальних дій.

У формально-інституціональних концепціях вирішальна роль належить політичним організаціям та інститутам – державним органам, партіям, об’єднанням, еліті, керівним групам. Свідомість суспільних груп тут розглядається як результат діяльності організацій та їхніх керівників, а маси – як об’єкт управління соціальними інститутами. Отже, можна зробити висновок про неоднакову суспільну “вагу” різних суб’єктів політики. Зрештою, це зрозуміло. Надто нерівнозначними за функціями, роллю та формами участі в політичній діяльності є держави, народи, стани, партії, рухи, профспілки, політичні лідери та звичайні громадяни. Крім того, потрібно враховувати роль суб’єктів різного рівня організаційної ієрархії (соціальних інститутів, великих і малих груп, індивідів), різний рівень політичної суб’єктності або впливовості сил, які діють на одному й тому самому рівні.

Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина: . – К., 2003; Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності. – К., 2002.

В. Бебик


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Трави які ростуть навесні.
Ви зараз читаєте: Суб’єкт політики