Тексти для диктантів – Іменник

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Іменник

Тексти для диктантів

** *

Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.

Не встиг він закласти заноза в ярмо і ненароком кинув очима за Рось: за Россю, коло скелі на долині, вкритій зеленим житом, червоніла якась велика квітка. З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе попливла понад колосками. Лаврін угледів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного

маку. З жита ніби ви-плила молода дівчина з сапою в руках. Лаврін задивився на неї…

Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-пре-густі, як шовк…

Дівчина кинула очима на Лавріна, задивилась на нього й засоромилась, потім знялася з місця, шугнула зозулею повз Лавріна, блиснула на нього карими очима і повернула на шлях.

(158 сл.) І. Нечуй-Левицький

** *

Замислився

Василь Олександрович Сухомлинський.

Українське літо прилетіло й зашуміло в нього над головою в бентежних кронах беріз, навіяло незабутні картини.

…Тихе, заховане у вербах і калинових кущах село Василівка на Полтавщині. Його рідне село. Простора школа з великими вікнами. Сонячний клас – знаний і любий йому, як рідна хата. Двадцять пар дитячих очей дивляться ца нього допитливо й ждуть, що скаже оцей учитель, син тітки Оксани. Він розповідав їм про школу, в якій сам учився, і про село своє, і про землю, на якій вони живуть, і про славу давню й новітню. І діти, може, вперше відчули гордість за те, що вони народились і живуть саме на цій землі.

Після закінчення уроків того першого дня свого учителювання він пішов з малюками на річку. Діти з радістю скидали з себе одяг і один за одним шубовстали у воду. Вчителеві теж хотілося купатися, але нітився: чи зручно вчителеві в гурті з учнями бовта-тись у воді. І все ж таки, побоюючись, щоб чогось не трапилось з малюками, він роздягнувся й кинувся в річку.

Потім вони пішли в луг, посідали під кущем калини, вирізували сопілки, вчилися грати на них, і він розповів малюкам про сопілку, яка говорила людським голосом, повідав дітям легенду про калину, що це не просто дерево, а дівчина-красуня, яку замордували татари за те, що не скорилася вона ненависним людоловам.

(217 сл.) З журналу


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Тексти для диктантів – Іменник