Тектонічні структури

РОЗДІЛ І. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

ТЕМА 2. Материки й океани – великі природні комплекси географічної оболонки

& 6. Тектонічні структури

Пригадайте:

1. Що таке земна кора?

2. З яких шарів складається земна кора?

3. Що таке літосферні плити?

4. Яким ви уявляєте дно Світового океану?

Платформи та пояси складчастості. Учені вважають, що спочатку на Землі утворилася давня кора океанічного типу. Вона складалася з двох шарів – осадового й базальтового. Пізніше стала формуватися материкова

(континентальна) кора. У процесі розвитку планети відбувалося поступове збільшення площі континентальної кори. Під час руху давніх літосферних плит сталися зіткнення, виникали складчасті гори на суходолі, океанічна кора при цьому перетворювалася на континентальну з гранітним шаром. Земна кора материків складається з трьох шарів – осадового, гранітного й базальтового (мал. 11).

Отже, можна сказати, що материки – це велетенські масиви, які складаються з міцних шарів гірських порід, що покриті шаром пухких осадових порід.

Тектонічні структури

Мал. 11. Будова земної кори

Під океанами земна

кора значно тонша, вона складається лише з двох шарів – базальтового й осадового. Тут вона часто розривається й рухається в різні боки.

Складчасті гори формувалися в усі геологічні ери. Вони приєднувалися до давніх частин материків. Увесь цей час формування континентальної земної кори поділяють на цикли, які називаються епохами складчастості.

Під дією зовнішніх сил гори різної висоти руйнувались і зрівнювалися. На їх місці виникали платформи з рівнинним рельєфом. Платформа – це ділянка земної кори з відносно малою інтенсивністю тектонічних рухів і магматичних проявів. Її основою (фундаментом) були зруйновані гори. Повільні опускання окремих ділянок фундаменту платформи затоплювалися водою (морями). На її дні горизонтальними шарами накопичувалися нові гірські породи – осадовий шар. Частини платформи з осадовим шаром називають плитами, а без осадового шару – щитами. У районах давнього складчастого поясу сформувалися давні платформи, а в інших – молоді. Нині на Землі існує чимало великих давніх платформ. Серед них можна виокремити давню Східноєвропейську платформу, яка займає велику частину території Східної Європи. На азійській частині материка Євразія знаходяться Сибірська й Індійська платформи. Значну частину Африки займає Африкано-Аравійська платформа. У західній частині Австралії знаходиться Австралійська платформа. На території Америки знаходяться Північноамериканська та Південноамериканська платформи. Центральну частину Антарктиди займає Антарктична платформа. Про їх географічне положення можна довідатися, проаналізувавши тектонічну карту світу. Виступи кристалічного фундаменту давніх докембрійських платформ на поверхню у вигляді щитів спостерігаються на всіх платформах, різних за величиною.

Дно Світового океану утворюють плити, які покриті великим шаром осадових порід. Дно Атлантичного океану утворюють Північноамериканська та Південноамериканська плити. Індо-Австралійська плита є дном Індійського океану. Тихоокеанська плита знаходиться під водами Тихого океану.

Старі та молоді платформи знаходяться далеко від меж сучасних літосферних плит. Тому це стійкі, спокійні ділянки земної кори, без землетрусів і виверження вулканів. На межі зіткнення літосферних плит утворюються гори: складчасті й брилові – у районах кайнозойської складчастості, брилові – у всіх районах давніх поясів складчастості. До брилових належать Скандинавські гори, Урал, Куньлунь, Тянь-Шань у Євразії; Аппалачі в Північній Америці; Великий Вододільний хребет в Австралії. Утворення гір пов’язане з рухами земної кори, що супроводжуються землетрусами та вулканізмом.

Тектонічні структури

Мал. 12. Вулкан Каримський на Камчатці

Сейсмічні пояси Землі. Прикордонні зони між літосферними плитами називають сейсмічними поясами Землі. Найбільший із них має назву Тихоокеанське вогняне кільце.

Це найбільш рухливі райони планети. Тут зосереджена велика кількість діючих вулканів (95 %). Сейсмічні зони простягнулися на тисячі кілометрів і збігаються з районами глибинних розломів на суходолі, а в океані – із серединно-океанічними хребтами глибоководних жолобів. На Землі знаходиться понад 1300 діючих вулканів (мал. 12).

Практична робота 1

Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою та формами рельєфу

1. Порівняйте фізичну й тектонічну карти та встановіть, які великі форми рельєфу відповідають платформам і їх частинам – плитам і щитам.

2. Порівняйте тектонічну й фізичну карти світу. Складіть і запишіть у зошиті таблицю, вивчаючи й аналізуючи карти (на прикладі одного – двох материків).

Географічна територія

Тектонічна структура

Форма рельєфу

3. Зробіть висновок про встановлену залежність (яка форма рельєфу відповідає певній тектонічній структурі).

Запитання та завдання

1. Поясніть будову платформи.

2. Які райони земної кори називають сейсмічними поясами Землі та поясами складчастості?

3. Зробіть припущення, які зміни в рельєфі Землі можуть статися в майбутньому.

4. Де, на вашу думку, у далекому майбутньому на Землі можуть утворитися нові океани? Нові материки?

Працюємо з картою та атласом

– Складіть характеристику карти шкільного атласу “Будова земної кори” за планом.

– Яку інформацію можна отримати під час роботи з цією картою?

– Установіть, де розміщені найдовші хребти на дні океану, найбільші зони острівних дуг, найбільші платформи, глибоководні жолоби.

Сторінка дослідника

Чи справедливе твердження, що поширення материкової кори збігається з площею суходолу? Обгрунтуйте відповідь.

Цікавий факт

Учені встановили, що гірські системи Кордильєр-Анд утворилися внаслідок зіткнення двох могутніх літосферних плит.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (2 votes, average: 4,50 out of 5)


Протилежни слова за значенням.
Ви зараз читаєте: Тектонічні структури