Теорії та концепції корпорацій



Теорії та концепції корпорацій – комплекс поглядів, точок зору та відповідних методологічних засад щодо причин виникнення сутності та типів корпорацій. В основу типізації поглядів західних авторів на характер еволюційних змін корпорацій покладено різноманітні критерії. Так, Р. Акофф розглядає корпорації з моменту їх виникнення і до початку XX ст. як машину, після Другої світової війни – як організм, а останні два десятиріччя, через те, що головним завданням менеджерів стало управління людьми, – як організацію. Американські економісти

А. Берлі та Г. Мінз таким критерієм вважали перехід влади від капіталістів-власників до найманих управлінців, розсіювання приватної власності монополій серед дрібних акціонерів. Аналізуючи сутність корпорацій, відомі американські економісти П. Самуельсон і В. Нордхауз стверджують, що “корпорація – це юридична особа, яка може самостійно продавати і купувати, позичати гроші, виробляти і вступати в контрактні відносини; має право обмеженої відповідальності, згідно з яким інвестиції кожного з власників корпорації обмежені строго визначеним обсягом”. Переважно юридичне тлумачення цієї категорії дають
американські економісти Б. Хесс та Е. Марксон та інші західні автори. Здебільшого аналогічним є визначення корпорацій як формальної організації, юридично незалежної в своїх правах. На наш погляд, корпорацію в економічному контексті та й з урахуванням вимог принципу суперечності можна визначити як колективну форму капіталістичної власності (яка формується шляхом злиття індивідуальних капіталів і випуску акцій) у взаємодії з розвитком системи продуктивних сил. Американський учений Р. Хессен пише: “Гігантські корпорації є свідченням здатності вільної людини, яка керується власними інтересами, до підтримання великомасштабного співробітництва в інтересах взаємовигоди і збагачення. В результаті американці насолоджуються безпрецедентними в світовій історії життєвим рівнем, розкошами, дозвіллям і тривалістю життя. В останні два-три десятиріччя, на його думку, торгово-промислові підприємства, якими управляють одноосібні власники, чи партнерства, де головують два власники, перетворились у корпорації, “що об’єднали капітал мільйонів інвесторів і таланти мільйонів робітників” і якими управляють наймані адміністратори. І. Ансофф вважає, що функції управління корпорацією зосереджуються лише в руках вищої ланки професійних найманих управляючих, інші західні економісти і соціологи стверджують, що капітал шляхом володіння акціями “соціалізований”, а управляючі корпорацій, переставши переслідувати мотив прибутку, діють незалежно від капіталістів-власників в інтересах суспільства, виконуючи важливу соціальну відповідальність. За твердженням Р. Ейдема і С. Віотті, акції надають покупцю право отримувати частину майбутніх прибутків фірми і впливають на її політику. Наведені вище критерії типізації корпорацій є неконструктивними. Зокрема, Р. Акофф еклектично поєднує механічний підхід з біологічним, а також ототожнює корпорацію з організацією. Але до організацій належать не лише корпорації, а й підприємства, фірми, установи, порівняно з якими корпорація є досконалішою формою організації. Проте найважливішим недоліком такої характеристики є абстрагування від відносин власності, передусім економічної власності. На відміну від нього, А. Берлі і Г. Мінз, хоча і не відкинули критеріїв власності, проте спрощено їх тлумачили, метафізично відірвавши владу від власності, що притаманно концепції “революції управляючих”, з одного боку, та стверджували про розсіювання приватної власності, що властиво концепції “демократизації капіталу”, – з іншого. Здебільшого, психологічне трактування причин виникнення корпорацій дав Р. Хессен, розглядаючи гігантські корпорації як результат втілення інтересів вільної людини до підтримки мирного співробітництва заради взаємовигоди і збагачення. Насправді, виникнення гігантських корпорацій зумовлене передусім дією законів концентрації виробництва і капіталу, процесом переростання продуктивними силами вузьких меж приватної капіталістичної власності та іншими факторами (див. Монополії). З цим не погоджуються окремі західні вчені. Так, відомий англійський економіст Дж. Робінсон вважала, що “приватні підприємства перестали бути найкращою формою для використання переваг сучасної технології”. Не відповідають дійсності твердження багатьох західних авторів про те, що управляючі корпорацій перестали переслідувати мотиви прибутку, а також те, що акції дають змогу отримувати частину майбутніх прибутків і впливати на політику корпорації. Як показує практика, таку здатність мають лише власники великих і контрольних пакетів акцій. Крім того, у даному разі має місце юридичний підхід до процесу розповсюдження акцій, згідно з яким акції надають покупцю таке право, але для переважної більшості акціонерів воно не реалізується. Такий підхід виражається і в тому, що власність трактується західними авторами як відношення між людиною і річчю. Так, на думку американського економіста Д. Фасфельда, власність на засоби виробництва при капіталізмі є прямим визначеним законом відношенням між людиною і річчю. Свідченням формалізованого підходу до визначення корпорації є її тлумачення як юридичної особи або формальної організації, яка має різні права. Проте такі права мають не лише корпорації.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Сателіт біологія.
Ви зараз читаєте: Теорії та концепції корпорацій