Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по українській мові ⇒ Типи фразеологічних одиниць в українській мові

Типи фразеологічних одиниць в українській мові

Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір У діловій мові

План:

1. Типи фразеологічних одиниць в українській мові. Джерела української фразеології. Наукова та професійна фразеологія, її місце у діловій документації.

2. Українська лексикографія. Типи словників. Роль словників у складанні ділових паперів.

3. Особливості словотвору у професійному мовленні. Правопис префіксів та суфіксів.

4. Зміни голосних та приголосних при словозміні та словотворенні.

1. Типи фразеологічних

одиниць в українській мові

Джерела української фразеології. Наукова та професійна фразеологія, її місце у діловій документації

Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання слів. Н.: Гілки спружинили і вдарили по руках. Чоловіки вдарили по руках і мирно розійшлися. У першому випадку вдарили по руках є вільним словосполученням, усі слова в ньому вжиті в своєму прямому значенні. Цілісне значення словосполучення зумовлене значенням тих слів, які до нього входять. У другому реченні цей вираз утратив своє первісне значення і вживається в переносному значенні – дійшли згоди.

Слова, що входять до вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (вдарити по ногах, пальцях). Особливість Ф. у тому, що він вживається як готова одиниця, виражає 1 поняття незважаючи на кількість слів, що входить до нього. Фразеологізм виступає 1 членом речення.

Фразеологія –

– “розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення.

– “Сукупність стійких сполучень слів – фразеологічних одиниць певної мови.

Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і являє собою семантичну цілісність, називається фразеологічною одиницею, фразеологізмом.

До фразеологізмів належать:

– “Мовні кліше і штампи – ринкові реформи, сфера обслуговування, мати велике значення

– “Складені найменування – річ у собі, грудна жаба, білий гриб, Чорне море.

– “Прислів’я – Ранні пташки росу п’ють, а пізні – слізки ллють.

– “Приказки – купив хрону до лимону

– “Крилаті вислови – Борітеся – поборете (Шевченко), Лиш боротись – значить жить (Франко).

Співвіднесеність за частинами мови.

– “Відіменникові – називають предмет чи явище – лиха година, біла ворона

– “Прикметникові – називають ознаки – кров з молоком, не в тім’я битий

– “Дієслівні – товкти воду, накивати п’ятами

– “Прислівникові – характеризують дію, стан, ознаку – як на долоні, кров холоне в жилах

– “Вигукові – вказують на емоції – от тобі й на, цур тобі.

Класифікація фразеологізмів:

1. Фразеологічні зрощення (ідіоми) – стійке, семантично неподільне сполучення слів, загальне значення якого зовсім не пов’язане зі значенням його компонентів – бити байдики, ходором ходити, стовпи Геркулеса. Сюди входять застарілі слова (байдикми), міфічні сюжети (Ахіллесова п’ята), застарілі граматичні форми (глас вопіющого в пустині). Вони не перекладаються, в іншій мові добираються відповідники до фразеологічного зрощення рідної мови – пропасти ні за цапову душу/ погибнуть ни за грош, допекти до живого/довести до белого каления верзти нісенітниці/городить чепуху.

2. Фразеологічна єдність – семантично неподільний фразеологізм, цілісне значення якого вмотивоване переносним значенням компонентів тримати камінь за пазухою/ приховувати злобу, тримати язик за зубами/мовчати, море по коліна/нічого не страшно.

3. Фразеологічні сполучення – одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів або слова з фhазеологічно пов’язаним значенням у них можуть бути замінені відповідними до контексту іншими словами, але значення фразеологізму при цьому не зміниться – відвести очі (погляд), чиста совість (душа), страх бере, ласкаво просимо, як піску морського.

Поза названими групами знаходяться прислів’я, приказки, народні примовки, крилаті вислови, термінологічні сполучення.

Прислів’я – стійкий вислів у формі синтаксично завершеного речення, у якому узагальнено суспільний досвід. У ньому втілено народну мудрість. Вони мають повчальний характер: Згода будує, а незгода руйнує. Згаяного часу і конем не доженеш. Не все те золото, що блищить.

Приказка – стійкий вислів у формі синтаксично завершеного речення, у якому дається образна характеристика певного явища. Вони являють собою принагідні зауваження й не мають повчального характеру: Серце – не камінь. Часом густо, а часом і пусто. Купив хрону до лимону. Не нашого поля ягода.

Влучні вислови видатних осіб, цитати з літературних та інших творів, назви літературних, історичних та міфологічних персонажів та реалій, які набули узагальненого значення й часто повторюються в мовленні, називають крилатими висловами. Це сталі словосполучення (блудний син, мертві душі), назви міфологічних, літературних персонажів, з якими пов’язані певні уявлення, символи (Прометей, Плюш кін, Наполеон), окремі слова, пов’язані з чимось знаменним (Голгофа, Холодний Яр, Олімп). Їх джерела – тексти з Біблії, античні твори, твори художні та філософські.

Кліше – звичний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми.

“Мовний етикет – щиро дякую, на все добре, добрий день

“Явища суспільно-політичного життя – передвиборча агітація, ЗМІ, боротьба з тероризмом, фінансова підтримка.

“Офіційно-ділове спілкування – довести до відома, укласти договір, порядок денний

“Медична галузь – зсідання крові, лікарняний листок, госпіталізація хворого

Штампи – утерті від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність – чорне золото (вугілля), виявляти значний інтерес, необхідно відзначити, люди в білих халатах (лікарі).

Складені найменування – сукупно позначають 1 поняття і мають сталий склад – додана вартість, дієприкметниковий зворот, аналітична геометрія, додана вартість, електромагнітне поле, Волинська область.

Стилістичні групи:

– “Розмовний стиль (зі зниженим забарвленням) – гопки скакати, душа радіє, кури заклюють.

– “Книжні стилі (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням) – наріжний камінь, езопівська мова, перейдений етап

– “Стилістично нейтральні Ф. – спільна мова, залишити слід, рано чи пізно, сумнів бере.

Частою серед фразеологізмів є синонімія (бити байдики, давати горобцям дулі, гав ловити, за холодну воду не братися), антонімія (хоч греблю гати – як кіт наплакав, серце заговорило – серце спить), багатозначність (роззявити рота – здивуватися, кричати, казати, неуважним, посягати на щось, рватися (взуття).

Джерела фразеології:

– “З античної міфології (канути в Лету)

– “З Біблії (берегти, як зіницбю ока)

– “З УНТ (Чесне діло роби сміло)

– “З різних спеціальностей (куй залізо, поки тепле, стригти під 1 гребінку

– “На основі наукової термінології (зрушити з мертвої точки, знімати стружку, підкручувати гайки)

– “Вислови діячів, поетів (Я вийду одна проти бурі (ЛУ), вогонь в одежі слова (Фр.).

– “Сучасне життя (маємо те, що маємо, процес пішов)

Фразеологізми збагачують мову, вони є одним із засобів образності й виразності мовлення. Переважна більшість образних фразеологізмів виявляє тяжіння до окремих функціональних стилів мови, виступаючи з певними завданнями тільки в межах того чи іншого стилю. Пояснюється це тим, що значна частина фразеологізмів, еквівалентних слову, використовується в мові у ролі образних синонімів і має певну стилістичну забарвленість. У межах кожного стилю наявний багатий запас фразеологічних одиниць, що є суттєвим показником їх розвитку і вдосконалення.

У художні твори вони потрапляють як засоби характеристики персонажів через їх мову. У байці фразеологізм є організуючим чинником всього твору, є її основою. Афоризми тут характеризують спосіб мислення персонажів.

Міжстильовими звуться такі фразеологізми, які є в усіх стилях мови і мають так звану “нульову стилістичну характеристику” (дотримати слова, у такому випадку, гра слів, час від часу). Кількість міжстильових фразеологізмів у мові досить значна і продовжує зростати. Перехід стійких словосполучень з різних вузьких сфер у загальновживану фразеологію відбувається на основі виникнення у них переносних значень, внаслідок чого утворюються своєрідні пари словосполучень – з прямим значенням, без емоційного забарвлення та образності і з переносним значенням. Зв’язок між ними послаблюється або й розривається, вони стають омонімічними.

Фразеологізми нехудожніх стилів належать до книжних і протиставляються усним, розмовним. Книжні фразеологізми дуже неоднорідні за своїм складом, їх об’єднує те що вони вживаються переважно у писемній, книжній, а це й накладає відбиток на їх структуру і лексичний склад. В офіційно-діловій мові ці слова позбавлені образності, емоційне забарвлення відсутнє, смислова насиченість, порівняно з науковою, незначна Частина стійких словосполучень поступово наче стандартизується. Вони починають вживатись як готові формули певних документах Наводимо типові зразки офіційно-ділового стилю: згідно з наказом, з оригіналом згідно, порядок денний вжити заходів, оголосити догану, висловити довір’я. Вони часті не лише в офіційно-діловому стилі, але й науково-термінологічній, публіцистичній мові.

У науковій мові фразеологізми діляться на загальнонаукові, вузько термінологічні. Загальнонаукові обслуговують усі галузі науки, сюди належать різного роду формулювання, узагальнені формули законів, основних наукових положень. Вони конденсують в собі складну думку, характеризуються абстрагованістю образності і вживаються навіть за межами наукового стилю: перехід кількісних змін у якісні, річ у собі і річ для себе. Є серед загальнонаукової така, що функціями наближається до ділової мови: зробити аналіз, поставити експеримент, скласти бібліографію. У науково-популярних текстах кількість фразеологізмів, що тут вживаються, значно більша. Крім словосполучень власне наукових, тут використовуються образні фразеологізми загальнонародної мови; у ролі синонімів до термінів-словосполучень виступають окремі слова (терміни спрощуються, скорочуються); вузькоспеціальні терміни у цьому стилі можуть замінятись описовими зворотами, метафоричними визначеннями та ін.

У газетно-публіцистичному стилі вживається дуже різнорідна фразеологія; вибір її залежить від тих конкретних завдань, які ставляться до тексту (від його жанру, позамовного матеріалу, ступеня вияву авторського “я” та ін.). Публіцистика значно більшою мірою, ніж художні тексти, характеризується такими типами усталених словосполучень, основне призначення яких – посилення логізації тексту. Це, насамперед, словосполучення книжного походження, з незначним емоційним забарвленням: вузлові питання, почесний обов’язок, рішучі заходи, розгорнути дискусію, підготувати грунт, керівна роль, мати вплив, обмінятися досвідом, притягти до відповідальності, знайти вихід, дати відсіч, покласти край, іти в ногу та ін.

Виділяється група газетних фразеологізмів, які не втратили ще своєї образності: вогнище війни, холодна війна, міжнародна арена, гонка озброєнь, обхідні маневри, боротьба за мир, вивести на орбіту, зірвати маску; серед них часто вживаються такі крилаті слова, як золоте теля, спалити, кораблі, крокодилячі сльози, авгійові стайні та ін. Газетна фразеологія характеризується загалом невисоким ступенем експресії, здатністю творити серії з варіантів – фразеологічної одиниці або з контамінації їх; частина фразеологізмів такої серії на кожному етапі їх існування в мові як газети сприймається як свіжа, а частина – як заштампована (тобто в межах серії відбувається постійний рух). Крилаті слова трансформуються: перетворювала все, до чого доторкувалася, на посередність і нікчемність (у міфології – на золото).

Часті тут і афоризми: Молодість – довготривалий вексель, якого він повинен сплатити роботою. Фразеологізми у розмовному стилі має іронічно-знижене, карикатурне навантаження: “Пишається, як собака в човні”.