ТКАНИНИ ВИЩИХ РОСЛИН
Довідник з біології
РОСЛИНИ
ТКАНИНИ ВИЩИХ РОСЛИН
Якщо розглянути під мікроскопом тонкі зрізи різних частин квіткової рослини, то можна помітити, що клітини їх неоднакові, що вони можуть бути зібраними в групи, між якими знаходяться проміжки – міжклітинники. Групи клітин, що мають однакове походження, схожу будову й виконують однакові функції, називаються тканинами (лат. textus, грец. histos).
Розрізняють декілька видів тканин. (рис. 24).
Рис. 24. Тканини насінних рослин: А –
1. Утворювальна тканина (конуси наростання стебла й кореня, камбій). Клітини її інтенсивно діляться і зберігають фізіологічну активність протягом всього життя. Вона дає початок іншим тканинам і забезпечує зростання рослини.
2. Основна тканина, або паренхіма. Виділяють декілька видів основної тканини. Асиміляційна паренхіма
3. Провідна тканина (ксилема і флоема) забезпечує проведення до всіх частин рослини води, розчинів мінеральних солей і органічних речовин. Трахеїди і трахеї здійснюють висхідну течію (вода й розчини солей) і входять в склад ксилеми. Трахеїди – мертві витягнуті клітини із нерівномірно здерев’янілими стінками, вони позбавлені цитоплазми. Дифузний зв’язок між ними підтримується завдяки наявності в стінах пор. Пересування рідини в них йде поволі. Завдяки міцним стінкам трахеїди виконують і механічні функції. Судини (трахеї) є поєднаннями трубчастих клітин, у стінках яких чергуються здерев’янілі та не здерев’янілі ділянки. Частково в них зберігається і цитоплазма. Рух рідини в судинах йде з великою швидкістю. Ситовидні трубки (елемент флоеми) здійснюють низхідну течію – пересування органічних речовин (продуктів асиміляції). Це живі витягнуті клітини, що містять цитоплазму й позбавлені ядер. їх поперечні перегородки пронизані отворами. Ситовидні трубки звичайно розташовані пучками, забезпечені клітинами – супутницями й слідують паралельно судинам.
4. Механічна тканина (волокна деревини і лубу) забезпечує міцність і пружність рослин. Її клітини мають товсті здерев’янілі оболонки.
5. Покривна тканина (епідерміс, пробка і корок) захищає внутрішні тканини від механічних дій, коливань температури, проникнення мікроорганізмів. Епідерміс, або шкірка, – жива тканина. Клітини її містять цитоплазму, ядро, вакуолі, лейкопласти і нерідко хлоропласти. Епідерміс має низку додаткових утворень у вигляді кутикули, воскового нальоту, різних волосків. Пробка – повторна покривна тканина – виникає на місці епідермісу, покриває стебла й коріння багаторічних рослин. Клітини її мертві. Протопласт відсутній; порожнина клітин заповнена повітрям або смолянистими речовинами. Товсті клітинні стінки просочені жироподібною речовиною і непроникні для води та газів. Комплекс відмерлих шарів пробки й основної тканини утворює кірку – зовнішній шар гілок, стовбурів і коріння старих дерев.
6. Видільна, або секреторна, тканина (смоляні та ефіроолійні ходи, залози, залозисті волоски, нектарники, молочні судини). Функції цієї тканини різні залежно від секрету, що виділяється: захисна (виділення смоли при пошкодженні стебла), участь у запиленні (цукристі та пахучі речовини квітки), виведення продуктів обміну (кристали солей щавлевої кислоти).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...