Транснаціональні корпорації



МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Розділ 1
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ 1.2.3. Транснаціональні корпорації
Транснаціональними корпораціями (ТНК) вважаються суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють її за межами однієї країни. В економічній літературі також можна зустріти думку, що транснаціональною є корпорація, капітал якої мононаціональний, а сфера діяльності – міжнародна. Термін “багатонаціональні корпорації” іноді застосовується до корпорацій,

які багатонаціональні і за природою свого капіталу, і за сферою діяльності. Усі ці визначення можна застосувати до поняття “транснаціональна корпорація.
Найголовнішими ознаками транснаціональних корпорацій вважають такі:
– компанія реалізує продукції більш як в одній країні;
– підприємства і філіали компанії розташовані у двох і більше країнах;
– власники компанії є резидентами різних країн.
Окремі компанії, що мають ознаки транснаціональних, з’явилися досить давно. Для прикладу можна навести Ост-Індську компанію (East India Company), створену в 1600 році. Масового характеру це явище набуває
у 60-х роках XX ст., коли великі компанії почали інтенсивно експортувати капітал.
Інвестиції спрямовувалися передусім у сировинні галузі промисловості та у створення розподільчих і збутових підрозділів. Нині основна частина активів ТНК зосереджена у чотирьох галузях: нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній. Ділова активність транснаціональних корпорацій у первинному секторі економіки (тобто видобувних галузях) різко знизилася.
У 1970 р. у 15 найрозвиненіших країнах світу розміщувалися штаб-квартири 7,5 тис. транснаціональних корпорацій. За станом на 1994 р. їх кількість збільшилася до 25 тис. У 1997 р. у світі налічувалося 50 тис. ТНК, які контролювали 40 % приватних капіталовкладень і забезпечували виробництво третини товарів у країнах з ринковою економікою. Безпосередньо на підприємствах ТНК працюють понад 100 млн. чол. Транснаціональні корпорації забезпечували зайнятість населення у розвинених країнах на 4 %, а у країнах, що розвиваються, – на 12 %.
На нинішньому етапі саме ТНК, а не країни як такі, вважаються основними учасниками міжнародної торгівлі, переважний обсяг якої стосується торгівлі у межах ТНК напівфабрикатами та компонентами.
Конкурентні переваги ТНК:
– інформаційна обізнаність з економічними і політичними особливостями різних країн;
– володіння значними ресурсами капіталу, технологіями, управлінською майстерністю та здатність до їх оперативного переміщення;
– масштабність економіки.
Вирізняють чотири стадії зовнішньоторговельної експансії ТНК:
– попит певного зарубіжного ринку на товари корпорацій задовольняється за рахунок експорту таких товарів на зазначений ринок;
– ТНК утворює на відповідних зарубіжних ринках виробничі потужності для постачання товарів на ці нові ринки, при цьому експорт товарів з материнської компанії скорочується або взагалі припиняється;
– утворені компанії, продовжуючи постачати товари на місцеві ринки, починають освоювати ринки інших країн;
– утворені компанії починають експортувати до країни материнської компанії товари, виготовлені ними економічно ефективніше, ніж на освоєному ринку материнської компанії.
Стадії експансії ТНК уперше було помічено у сфері так званих первинних матеріалів (зокрема, нафти та міді), потім – в обробних галузях економіки, а нині – в третинному секторі.
Основними типами транснаціональних корпорацій є такі:
– горизонтально інтегровані;
– вертикально інтегровані;
– диверсифіковані.
Для більшості транснаціональних корпорацій їх зростання та розмір пояснюються диверсифікацією. Великі багатопродуктові компанії, як правило, водночас є багатозаводськими підприємствами. Певний час після закінчення Другої світової війни великі корпорації були мононаціональними. На початку 70-х років ситуація почала різко змінюватися. Великі корпорації, які упродовж десятиліть експортувати товари на іноземні ринки, утворили там свої дочірні компанії і перетворилися з мононаціональних на транснаціональні.
Транснаціональні компанії сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад, наприкінці XX ст. іноземні компанії працевлаштували 45 % робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63 % обсягу виробництва обробної промисловості та 90 % експорту її продукції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71 % обсягу промислового виробництва, а в Аргентині – 35 % продукції обробної промисловості.
Загалом на частку транснаціональних корпорацій припадає:
– 50 % виробництва (не враховуючи країн з перехідною економікою);
– 60 % зовнішньої торгівлі;
– 90 % прямих зарубіжних інвестицій;
– 80 % технологічних розробок.
Підприємства ТНК формально не залежать одне від одного, у межах корпорацій вони торгують за трансфертними цінами, які не завжди відображають ціни світового ринку.
Найбільш інтернаціональною серед провідних транснаціональних корпорацій є “Nestle”, штаб-квартира якої розташована у Швейцарії. Обсяг її зарубіжних продажів становить 98 % від їх загального обсягу. Такий показник для відомої голландської компанії “Philips” становить 88 %, а для “British Petroleum”-75%


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Схеми прямої мови.
Ви зараз читаєте: Транснаціональні корпорації