Транснаціональні корпорації


Транснаціональні корпорації (ТНК) – найпотужніші монополії, що діють у міжнародному масштабі й на основі монополізації (а отже, контролю) значної частки промислового світового виробництва, інтелектуальної власності, торгівлі, привласнюють найвищі (транснаціональні) прибутки. ТНК є міжнародними за характером діяльності та національними щодо контролю за ними й утворюються на основі транснаціоналізації (просування за кордон) своєї підприємницької діяльності, свідченням чого є те, що від 1/3 до 1/2 активів ТНК розміщують за кордоном. Ще більшу

частку привласнюваних прибутків вони отримують від закордонної діяльності. Наприкінці 90-х ХХ – на початку XXI ст. ТНК контролювали майже 40% промислового виробництва, понад 25% виробництва світового ВВП, бл. 60% світової торгівлі, 80% патентів на нову техніку і технологію, понад 40% світового продукту (з понад 40 трлн дол.) і понад 80% торгівлі найновішими технологіями; використовували понад 20% світової робочої сили. У цей період налічувалося приблизно 63 тис. ТНК (1980 – 15 тис.) і понад 690 тис. їхніх зарубіжних філіалів. На переважну більшість т. зв. малих ТНК, наприклад у США, припадає менше 1% сукупних активів ТНК. Загалом на
американські ТНК припадало майже 1/3 наймогутніших ТНК світу, на Японію – 10%. Американські ТНК 2001 зосередили за кордоном 20% виробничих потужностей, на них було зайнято 9,8 млн найманих працівників, а активи таких ТНК становили 5,8 трлн дол., що загалом формує “другу економіку”. Основою експансії ТНК є вивезення капіталу. Додаткові джерела транснаціоналізації їхньої діяльності – запозичення на міжнародних і місцевих ринках капіталів. Критерії їх виділення – наявність власних філіалів або дочірніх компаній не менше як у двох країнах. Понад 90% ТНК розташували свої штаб-квартири у розвинених країнах, до 1% – у т. зв. постсоціалістичних країнах Центральної Та Східної Європи, решта – у країнах, що розвиваються. Загальноприйнятим кількісним показником діяльності ТНК є частка обсягу активів, зарубіжних інвестицій у загальному обсязі цих показників на рівні 25-30%. Цей показник значно різниться щодо окремих країн і галузей. Так, 5 наймогутніших ТНК контролюють понад 50% виробництва літаків, автомобілів, електронного устаткування й товарів тривалого користування; З ТНК – майже всю мережу міжнародних телекомунікацій. У сфері високих технологій наймогутнішими у світі є американська ТНК ІВМ та японська “Хітачі”. Серед 20 наймогутніших ТНК у сфері виробництва – 6 американських, по 3 японських і німецьких. Основними причинами та спонукальними мотивами ТНК є боротьба за іноземні дешеві джерела сировини, робочої сили, нові ринки збуту, встановлення контролю за ринками іноземних країн, намагання подолати протекціоністські бар’єри і привласнити максимальні транснаціональні прибутки. Найважливіші засоби досягнення цілей – зниження витрат виробництва, передусім собівартості товарів і послуг, і зростання конкурентоспроможності за рахунок децентралізації виробництва й раціоналізації окремих виробничих операцій, організації внутрішнього ринку, запровадження єдиної гнучкої та ефективної системи управління підприємствами ТНК за допомогою інформаційних технологій, досягнення оптимальних розмірів таких підприємств (а отже, ефекту масштабу), здійснення політики єдиного зовнішньоекономічного маркетингу та ін. Основними формами розвитку ТНК щодо відносин економічної власності є картелі, синдикати, трести, концерни. У міжнародній конкурентній боротьбі за нові ринки збуту ТНК змушені впроваджувати новітні досягнення науки і техніки, вдосконалювати форми й методи організації виробництва. Свою діяльність ТНК провадять через зарубіжні філіали в організаційно-правовій формі окремих відділень (які не є самостійними компаніями і перебувають у власності ТНК), дочірніх компаній (в яких ТНК належить більше половини акцій, отже, такі компанії контролюються ними, хоча і є юридичними особами) та асоційованих компаній (у них ТНК належить до 50% акцій, а отже, її контроль є неповним). Внаслідок інтернаціоналізації виробництва всередині гігантських ТНК обсяг їх зарубіжного виробництва майже утричі перевищує обсяг експорту, що зумовлює поступову заміну зовнішньоторговельного обміну міжнародним виробництвом. Наймогутніші ТНК інвестують такі найпривабливіші галузі, як електроніка, автомобілебудування, нафтопереробна та хімічна промисловість. Зростає частка інвестицій ТНК розвинених країн у сферу послуг і зменшується у добувну галузь, сільське господарство та ін. Поступово зростає роль ТНК із нових індустріальних країн – Південної Кореї, Мексики, Бразилії, Гонконгу та ін. Важливою особливістю діяльності організаційно-правових форм ТНК є використання механізму трансфертних цін – встановлення завищених цін на товари і послуги, що постачаються філіалам, розташованим у країнах з високими ставками податків, що призводить до зменшення прибутків, а отже, до скорочення обсягів сплачуваних податків. Водночас для філіалів у країнах з низьким рівнем оподаткування встановлюються занижені ціни, що спричиняє штучне завищення прибутків і скорочення сум сплачуваних податків. За сучасних умов двома основними моделями оподаткування ТНК є американська (згідно з якою місцерозташуванням ТНК є країна, в якій вона зареєстрована) та не американська, передусім західноєвропейська (місцеперебування ТНК визначається залежно від місця реального управління нею). Крім тенденції до посилення конкуренції між гігантськими ТНК, в останні два десятиріччя XX ст. спостерігалася тенденція до укладання стратегічних договорів між окремими з них для зміцнення їх позицій на світових ринках, привласнення вищих і стабільних транснаціональних прибутків завдяки об’єднанню економічних потенціалів (науково-технічних, фінансових та ін.), зменшення ризику та розмірів витрат при проведенні НДДКР, швидшого впровадження отриманих нових видів товарів і послуг, розв’язання проблем, пов’язаних з отриманням ліцензій, патентів та ін. Друга тенденція розвитку ТНК – їхня діяльність передусім у велетенських мегаполісах, третя – експортування ними об’єктів інтелектуальної власності у вигляді новітніх форм організації та управління, ноу-хау і наукових лабораторій та дослідницьких центрів. Крім того, діяльність наймогутніших ТНК супроводжується поступовим поєднанням їхніх інтересів з інтересами національних країн і утворення на цій основі державно-транснаціонального капіталу. Формами такого поєднання є надання державою гарантій при здійсненні прямих інвестицій ТНК, страхування таких інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату, сприяння економічній експансії ТНК в інші країни тощо. Найбільшою мірою держава сприяє страхуванню та гарантії інвестицій ТНК у країни, що розвиваються, оскільки обсяг прямих інвестицій в ці країни наприкінці 90-х XX ст. становив щорічно до 200 млрд дол. Поряд з окремими позитивними аспектами, властивими процесу вкладання транснаціонального промислового капіталу в ці країни (сприяння зростанню зайнятості в них, підвищенню загальноосвітнього та професійно-кваліфікаційного рівнів, впровадженню нової техніки й форм організації виробництва і праці, вдосконаленню економічної інфраструктури та ін.), існують і негативні: можливе гальмування розвитку національних компаній цих країн унаслідок поглинання їх внутрішнього ринку, послаблення стабільності національних валют, фінансові кризи, загроза національному суверенітету. Нерідко ТНК здійснюють валютні спекуляції в країнах, що розвиваються, а надаючи кредити разом з урядами своїх країн, привласнюють значну частину цих кредитів у формі компенсації за надані послуги, встановлення завищеної заробітної плати власних спеціалістів, перенесення екологічно брудних виробництв в ці країни, підтримки реакційних урядів та ін. Вплив ТНК на розвиток економіки країн базування є суперечливим. Позитивні наслідки такого впливу – переказ частини транснаціональних прибутків і зміцнення платіжного балансу та створення нових робочих місць, стимулювання зростання експорту напівфабрикатів, комплектуючих виробів для зарубіжних філіалів ТНК та ін. Негативними наслідками цього процесу є втрата частини прибутків державними бюджетами країн базування ТНК, зменшення кількості робочих місць у разі постійного реінвестування прибутків у зарубіжних країнах та ін. Загалом ТНК сприяють розвитку продуктивних сил світового господарства, міжнародних економічних відносин, поглибленню міжнародного поділу праці, інтеграції національних економічних систем у світову економічну систему та ін. Для усунення чи послаблення негативних наслідків діяльності ТНК у країнах їхнього базування і в зарубіжних країнах здійснюється її державне та наддержавне регулювання. Зокрема, в 90-х-на початку XXI ст. на міжнародному рівні проводиться робота щодо обгрунтування принципів ефективного регулювання міжнародної конкуренції передусім з боку ТНК, про їх раціональні взаємовідносини з національними країнами, ведуться переговори в межах СОТ та ОЕСР щодо регулювання іноземних інвестицій та ін.



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)



Як створити карту знань.
Ви зараз читаєте: Транснаціональні корпорації