УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 13. ОСНОВИ РИТОРИКИ. ПОЛЕМІКА В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ. ПОЛЕМІЧНІ ПРИЙОМИ. ЕТИКА ПОЛЕМІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ



ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ І СТИЛІСТИКИ

Урок № 22

УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 13.

ОСНОВИ РИТОРИКИ. ПОЛЕМІКА В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ. ПОЛЕМІЧНІ ПРИЙОМИ. ЕТИКА ПОЛЕМІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Мета: поглибити та узагальнити знання учнів про полеміку, правила поведінки під час полеміки, полемічні принципи та прийоми, учити брати участь у полеміці; розвивати навички публічного виступу, мовленнєво-комунікативні вміння, логічне мислення, творчі й організаторські здібності, збагачувати

словниковий запас; виховувати самостійність, толерантність, свідоме ставлення до вибору професії.

Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис, стилістика, лексикологія.

Міжпредметні зв’язки: риторика, психологія, художня література.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвої компетенції.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Мотиваційно-організаційний етап

Ознайомлення учнів з темою і метою уроку

Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів

Комунікативний практикум

– Поясніть загальновідому фразу: “У суперечці народжується істина”.

– Чому полеміка є важливою складовою

розв’язання проблеми?

II. Процесуально-діяльнісний етап

Аудіювання

– Прослухайте текст. Під час прослуховування запишіть перераховані в ньому прийоми полеміки (1 варіант) та різновиди питань, які можна використовувати у полеміці (2 варіант). У процесі полеміки використовують різні прийоми. Дуже добре, якщо сторона, яка стоїть на правильних позиціях, зможе передбачити можливі заперечення протилежної сторони і навіть відкрито висловити це передбачення: “нам скажуть…”, “тут нам можуть, мабуть, заперечити…” і т. ін.

Дозволеним у полеміці с прийом доведення аргументів опонента до абсурду. Буцімто стаючи на його місце, мовби договорюючи за нього, можна показати, до якої безвиході за логікою приведуть його безпідставні судження. Між іншим, до цього прийому і зводилася сократова іронія.

Можна використовувати прийом “відтягнути заперечення”.

Він означає, що заперечення можна, хоча і не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубленість, безпам’ятність) у цей момент немає сил одразу заперечити і необхідний деякий час, щоб зібратися з думками. Зрозуміло, бажано бити одразу по головних і сильних аргументах противника. Але якщо проти них не знайшлося миттєвих вагомих заперечень, потрібно спочатку спростовувати другорядні докази, а потім, зібравши сили, спрямувати удар на головні.

У полеміці можна використовувати прийом “заковтування гачка”, суть якого полягає в наведенні доказів на користь супротивника (з якими той згодний), а потім – несподівана демонстрація їх неспроможності.

Усі ці прийоми вважають припустимими, їх можна використовувати в публічній суперечці. Їх застосування не заважає з’ясуванню істини, не компрометує опонента.

Щоб розраховувати на успіх у полеміці, потрібно також мати чітке уявлення про логічну структуру і види запитань та відповідей, про специфіку їх застосування в суперечці.

Спочатку слід охарактеризувати різні види запитань.

Відомо, що проблеми формулюються у вигляді запитань., Усі запитання щодо їх логічної структури і ролі можна віднести до двох видів. Перший вид – це запитання, що уточнюють, або закриті запитання, які спрямовані на з’ясування істинності чи хибності висловленого в них судження. Граматичною ознакою закритих запитань є наявність у реченні частки “чи”: “Чи правильно, що…?”. Оскільки в запитанні цього виду вже міститься | судження, яке цікавить, то пошук відповіді завжди обмежений двома альтернативами: “так” чи “ні”. Вони ведуть до створення напруженої атмосфери в бесіді, оскільки різко звужують “простір і для маневру” у співбесідника. Такі запитання можна застосувати разом з чітко визначеною мстою. Ці запитання спрямовують думки співрозмовника в одному, установленому нами напрямку і націлені безпосередньо на прийняття рішення.

Закриті запитання мають значний вплив і добре заміняють усі констатації і ствердження. У цьому плані найбільш вражаючими є так звані двійні закриті запитання, наприклад: “Чи

Слід призначити нашу зустріч вже на цей тиждень, чи перенесемо її на наступний?” Таїса форма запитання пропонує співрозмовнику і третю можливість – довгу відстрочку. У постановці подібних питань криється небезпека, що в співрозмовника складається враження, мовби його допитують, центр навантаження бесіди зміщується в наш бік, а співбесідник не має можливості висловлювати розширену думку.

Закриті запитання рекомендується задавати не тоді, коли нам потрібно отримати інформацію, а тільки в тих випадках, коли хочемо прискорити отримання згоди чи підтвердження раніше досягнутої домовленості (наприклад: “Чи згодні Ви, що…?”).

Другий вид – запитання, що заповнюють прогалини знань, або відкриті запитання. Вони спрямовані на з’ясування нових властивостей і якостей предметів та явищ, які цікавлять слухачів. Граматична ознака таких запитань міститься в наявності в них запитальних слів: хто, що, де, коли, як і т. ін. На ці питання неможливо відповісти “так” чи “ні”, вони потребують пояснення. Вони містять слова “що”, “хто”, “як”, “скільки”, “чому”. Приклади таких запитань:

– Яка Ваша думка з цього питання?

– Яким чином Ви дійшли такого висновку?

– Чому Ви вважаєте, що…?

За допомогою такого типу запитань мета передачі інформації реалізується більш вільно, ніж у закритих запитаннях, оскільки ми дали нашому співрозмовнику можливість маневрування і підготували до розширеного виступу.

У цій ситуації ми втрачаємо ініціативу, а також послідовність розвитку теми, бо бесіда може повернути в русло інтересів і проблем співрозмовника. Небезпека полягає також у тому, що можна взагалі втратити контроль над ходом бесіди.

Щоб розширити рамки і забезпечити безперервність відкритого діалогу, можна використовувати дзеркальне запитання. Воно полягає в повторенні із запитальною інтонацією частини ствердження, яке тільки що було виголошено співрозмовником, щоб примусити його побачити своє ствердження з іншого боку і продовжити свою розповідь.

Дзеркальне запитання дозволяє створювати в бесіді нові елементи, що надають діалогу достеменний сенс, не вступаючи в протиріччя зі співрозмовником. Це дає кращі результати, ніж круговорот питань “чому?”, які зазвичай викликають захисні реакції, пошуки надуманої причинності, чергування обвинувачень і самовиправдовувань і в результаті призводять до конфлікту.

Риторичні запитання. Це запитання, відповідь на які очевидна для всіх присутніх. їх мета – активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку нашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди.

Переломні питання. Вони підтримують бесіду в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник коректно і змістовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. Наведемо приклади: “Як Ви уявляєте собі…?”, “Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати…?”, “Як насправді у Вас справи з…?”.

Подібні питання задають у тих випадках, коли вже отримали досить інформації з однієї проблеми і хочуть переключитися на іншу або ж коли відчули опір співрозмовника й намагаються обійти складні місця. Небезпека в цих ситуаціях полягає в порушенні рівноваги між співбесідниками. За наполегливого використання таких запитань співрозмовник може підвести їх до закритих відповідей “так” чи “ні”.

Запитання для обмірковування. Вони спонукають співбесідника розмірковувати, ретельно аналізувати і коментувати те, що було складно. Прикладами є такі запитання: “Чи правильно я зрозумів Ваше повідомлення про те, що…?”, “Чи вважаєте Ви, що…?”. Мета цих питань – створити атмосферу взаєморозуміння, це часто дозволяє досягнути проміжних результатів.

Само собою зрозуміло, що застосування техніки опитування можливо тоді, коли нам потрібно отримати від співрозмовника професійну інформацію і коли наша мета полягає в тому, щоб краще пізнати і зрозуміти його. Окрім того, за допомогою запитань ми максимально активізуємо співбесідника, надаємо йому можливості самоутвердитися, чим полегшуємо вирішення свого завдання.

Полеміці завжди притаманне збудження почуттів. Це добре можна пояснити психологічно. Однак суперечка з метою з’ясування істини не повинна підмінятися прагненням мати рацію за будь-яких умов.

Таким чином, опанування мистецтва полеміки загалом, її основних принципів, з’ясування логіки запитань і відповідей у ході полеміки, софістичних прийомів, що часом застосовуються,- важливі вимоги методики ораторського мистецтва. Тільки після усвідомлення принципів і прийомів полеміки вона з моле е привнести дійсну користь, буде сприяти подоланню помилок і знаходженню істини (3a Н. П. Осиповою, В. Д. Водник, Г. П. Клімовою).

– Дайте відповідь на запитання за текстом:

– Про які полемічні прийоми йдеться в тексті?

– Яку функцію запитань вказано в тексті?

– Які різновиди запитань описано?

Ситуативні вправи

– Попрацюйте в парах. Доберіть аргументи на користь двох позицій у полеміці з питання “Роль художньої літератури в сучасному світі”.

– Заслухайте та проаналізуйте аргументи кількох пар. Визначте найкращих полемістів.

– Об’єднайтеся в дві групи та організуйте полеміку з питання “Вибір професії. Що важливіше: поради близьких та сторонніх чи власний розсуд?” Використайте різні полемічні прийоми.

III. Контрольно-рефлексивний етап

IV. Домашнє завдання

– Дібрати аргументи на користь різних позицій у полеміці з питання “Чому людина повинна бути щасливою в професії?”.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Апостроф після префіксу.
Ви зараз читаєте: УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 13. ОСНОВИ РИТОРИКИ. ПОЛЕМІКА В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ. ПОЛЕМІЧНІ ПРИЙОМИ. ЕТИКА ПОЛЕМІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ