ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ – РОЗМНОЖЕННЯ КВІТКОВИХ РОСЛИН



Довідник з біології

РОСЛИНИ

РОЗМНОЖЕННЯ КВІТКОВИХ РОСЛИН

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ

Квіткові рослини розмножуються вегетативним (безстатевим) і статевим (насінним) шляхом.

Вегетативне розмноження – це розмноження частинами ве­гетативних органів рослини. Воно широко поширене у природі, здавна використовується людиною при розведенні плодових і ягі­дних рослин, в овочівництві, лісівництві, квітникарстві.

Вегетативне розмноження пагонами:

– відсадками (ялиця, виноград, смородина, ліщина, слива): низько розташовані

гілки дерева або чагарника при зіткненні з грунтом або присипані землею здатні у вузлах формувати корене­ву систему й давати пагони;

– батогами, або вусами (суниця, ожина, жовтець повзучий): у вузлах повзучих пагонів розвиваються вертикальні пагони й додаткове коріння;

– вкоріненням надземних пагонів (тополя, верба);

– порістю коренів і пеньків (тополя, платан): після вирубки дерев або загибелі їх крони з придаткових бруньок кори утворю­ються пагони;

– кореневищами (конвалія, м’ята, пирій);

– цибулинами (тюльпан, нарцис, часник, цибуля);

– бульбами (картопля);

– стебловими

живцями (традесканція, бегонія, троянда).

Вегетативне розмноження корінням:

– кореневими паростками (тополя, черемха, осика): розви­ваються з придаткових бруньок на корінні навкруги пнів спиля­них дерев;

– кореневими живцями (кульбаба, малина, шипшина, деякі сорти яблунь): з додаткових бруньок посадженого в грунт відрізка кореня розвиваються надземні пагони, а від їх основи відростають придаткові корені.

Вегетативне розмноження листками:

– листкові живці (бегонія, лимон, узамбарська фіалка): на посадженому у вологий пісок листі розвиваються придаткові бру­ньки й придаткові корені.

Вегетативне розмноження поділом куща:

– кущ великих розмірів можна механічно розділити на декі­лька частин (бузок).

Метод щеплення полягає в тому, що одну рослину (у вигляді живця або бруньки) зрощують з іншою рослиною, коріння якої сидить у грунті. Мета щеплення – використання для живлення кореневої системи рослини, що характеризується невибагливістю до грунту, морозостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників та іншими властивостями, бажаними для поліпшення сорту. Щеп­лення брунькою, або вічком, називається окуліровкою, щеплення живцем – копуліровкою. При зрощенні двох об’єктів живець або брунька називається прищепою, а рослина з коренем – підщепою. Прищепа та підщепа добре зростаються у рослин близьких сортів і видів. У плодівництві успішно застосовуються міжродові щеп­лення в сімействі розоцвітих: груша – на айву, абрикоса – на сливу. Легко вдаються щеплення в сімействі бобових. У переваж­ній більшості випадків культурні сорти плодових щеплять на ди­чки, тобто підвивають із дикорослими рослинами як більш ви­тривалими у багатьох відношеннях.

Біологічне значення вегетативного розмноження. Вегетатив­не розмноження сприяє значному збільшенню числа особин і роз­селенню їх в природі. Оскільки при вегетативному розмноженні успадковуються ознаки материнського організму, в практиці се­лекційної роботи і в сільському господарстві його використовують для збереження цінних сортів культурних рослин і для швидкого підвищення їх урожайності.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Целые количественные числительные.
Ви зараз читаєте: ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ – РОЗМНОЖЕННЯ КВІТКОВИХ РОСЛИН