Види переказів



7.7. Види переказів

Переказ у школі становить собою вправу, в основі якої лежить відтворення змісту висловлювання і складання тексту за готовим матеріалом.

Значення переказу в навчальному процесі надзвичайно важливе: робота над ним сприяє оволодінню такими видами мовленнєвої діяльності, як слухання і читання; виробляє навички побудови самостійного висловлювання; допомагає вчителеві перевірити якість засвоєння учнями програмового матеріалу. Переказ – ефективний засіб розвитку пам’яті, мислення і мовлення.

Самостійне компонування

переказу – справа нелегка. Вона вимагає сформованості в школярів відповідних умінь, необхідних на кожному етапі відтворення висловлювання: осмислення його змісту, визначення послідовності викладу, мовного оформлення тощо. До того ж переказ завжди пов’язаний з особливостями вихідного тексту (його складністю, обсягом), зі способами його сприйняття, завданнями, за якими здійснюється робота по відтворенню тексту. Щоб ефективно проводити в школі перекази, необхідно знати їх особливості, різновиди і найбільш сприятливі умови використання.

Незалежно від специфічних рис переказів, спільною ознакою

для них є сприйняття змісту готового тексту і відтворення його. Проте і сприймання, і відтворення можуть бути різними за характером, способом їх реалізації, формою викладу і навчальною метою. Ці чинники дозволяють класифікувати перекази, хоч єдиної системи методична наука ще не виробила. Так, за характером і типом мовлення виділяють перекази текстів-розповідей, описів, роздумів, розповідей з елементами опису та роздуму; переказ змісту відеофільму, кінофільму або вистави: за способом виконання – колективні та індивідуальні.

Основним критерієм, що визначає навчальну цінність переказу (незалежно від його форми – усної чи письмової, мети – навчальної чи контролюючої), є повнота відтворення висловлювання. Саме на цій основі розрізняють докладні, стислі, вибіркові, творчі перекази тощо.

За обсягом виділяють перекази стислі й докладні. У школі найчастіше практикуються докладні. Тексти для них можуть бути обсягом від 100 до 350-450 слів (залежно від класу).

Завдання докладного переказу – відтворити якнайповніше зміст вихідного тексту. Цей вид переказу здійснює детальну, розгорнуту, послідовну, близьку д< тексту передачу змісту почутого, побаченого чи прочитаного з якнайповнішим використанням лексичних і стилістичних засобів. Докладний переказ дається ще і з метою привернути увагу школярів до виражальних засобів мови письменника. Тому, реалізуючи інтегрований підхід до навчання переказів цього виду, необхідні використовувати відомі учням уривки з вивчених літературних творів (наприклад: В. Винниченко “Федько-халамидник”, В. Земляк “Тихоня” – 5 клас; Б. Грінченко “Грицько”, М. Вінграновський “Первинка” – 6 клас та ін.).

Стислий переказ має коротко передати зміст тексту. Робота над ним вимагає уміння відбирати в тексті головне й суттєве. Він привчає школярів висловлюватися лаконічно й чітко, уникаючи багатослів’я. Щоб робота над стислим переказом була ефективною, доцільно розпочати її з аналізу зразків – простих за змістом і невеликих за обсягом текстів (напр., уривків з творів “Чарівна книжка” С. Васильченка і “Пригода з Кобзарем” П. Мирного). Потім з допомогою навідних запитань діти мають переказати їх. Надзвичайно корисним під час проведення такого переказу є використання матеріалів преси, шкільного календаря. Формування уміння складати стислий переказ готує учнів до різних видів фіксації прочитаного, почутого – складання тез, конспектів та ін.

Характерним для вибіркового переказу є детальний, послідовний виклад змісту однієї з підтем (або пункту плану). Методика проведення цього переказу зумовлюється його призначенням – вибрати й зв’язно викласти матеріал на одне з питань конкретної теми. Для вибіркового переказу краще використовувати тексти, у яких порівняно легко можна виділити сюжетні лінії. У 5 класі – це наукові тексти, у 6-8 класах – описи з творів, що вивчаються на уроках літератури і в процесі позакласного читання: О. Вишня “Перший диктант”, А. Чайковський” В острозькій школі” (6 клас); П. Загребельний “Роксолана”, Б. Антоненко-Давидович “Слово матері” (8 клас) та ін. Вибір матеріалу і його мовне оформлення (як і в творі) якоюсь мірою відображає ставлення учня до з’ясовуваного питання.

Творчий переказ – це усний чи письмовий виклад вихідного матеріалу, який не лише відтворює текст, а й містить у собі окремі творчі елементи. Сама назва його говорить про те, що у пропонований текст вносяться певні зміни і доповнення. Ними можуть бути: зміна в тексті форми особи, часу, способу, внаслідок чого виникає потреба в переосмисленні його змісту; переказ тексту від імені іншого літературного героя тощо.

Особливо ефективними є творчі перекази з завданнями; дописати початок (вступ) або кінець (висновок) до поданого тексту; ввести в його зміст елементи опису, роздуму; розгорнути діалог з питання, що міститься в тексті; доповнити текст властивими міркуваннями й ін. Робота над такими переказами вчить не лише правильно відтворювати готовий текст, а й стимулює словесну творчість учнів і тим самим готує їх до самостійного складання висловлювань.

Таким чином, переказ у всіх його різновидах – один з важливих засобів формування мовленнєвих умінь. На жаль, у шкільній практиці він не знаходить своєї повної реалізації – використовуються в основному докладні перекази розповідних текстів.

Роботу над переказами необхідно проводити з початкових класів, ускладнюючи й удосконалюючи її з року в рік. Останнє стосується змісту тексту, мови, стилю і різноманітних жанрів. При цьому кількість переказів у загальній системі письмових робіт до 10 класу повинна зменшуватися на користь творів різних типів і жанрів. Ураховуючи зазначені чинники, програма з рідної мови орієнтує вчителя на таку послідовність роботи над різними видами переказів:

5 клас. Докладний усний і письмовий переказ невеликих художніх текстів розповідного характеру з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму. Докладний вибірковий переказ текстів наукового стилю.

6 клас.. Докладний і вибірковий (усний і письмовий) переказ художніх текстів розповідного характеру з елементами опису приміщення і природи та роздуму, щоб викликати інтерес до їх змісту.

7 клас. Докладний і стислий перекази (усний і письмовий) розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесів праці) і роздуму. Детальний усний переказ текстів публіцистичного складу.

8 клас. Докладний, стислий і вибірковий перекази (усний і письмовий) розповідних текстів з елементами опису місцевості, пам’яток історії і культури. Стислий переказ (усний і письмовий) текстів наукового і публіцистичного стилів (у тому числі на основі прослуханих радіо – і телепередач).

9 клас. Стислий і вибірковий перекази (усний і письмовий) текстів наукового, публіцистичного і художнього стилів. На початковому етапі навчання варто використовувати колективну форму складання переказів, яка дає змогу вчити дітей різних способів діяльності по створенню тексту. Поступово, коли учні оволодіють навичками самостійної роботи, на спеціальних уроках з розвитку зв’язного мовлення проводиться індивідуальна робота над переказами. У ході колективної роботи вчитель формує уміння відбирати матеріал, виділяти головне, використовувати найбільш доцільні в кожному конкретному випадку мовленнєві засоби, складати простий або складний план і за ним передавати зміст висловлювання.

Навчальні перекази проводяться 3-5 разів па чверть у 5-7 класах і 1-2 рази – у 8-9 класах.

Колективну роботу над навчальним переказом у 5-9 класах (наприклад, у 5 класі за уривком твору В. П. Гуцала “Лось”) можна проводити у такій послідовності:

1) уточнення вчителем мовленнєвого завдання (докладний переказ тексту);

2) розповідь про автора і твір, з якого взято текст (якщо є потреба в цьому);

3) читання вчителем або прослуховування грамзапису тексту (1-2 рази);

4) визначення теми й основної думки висловлювання;

5) аналіз його змісту, структури, складання плану тексту;

6) з’ясування незнайомих слів і виразів; аналіз мовних особливостей тексту, засобів зв’язку його частин (абзаців, речень);

7) переказування за планом тексту або його частин (на ранньому етапі навчання спочатку може переказати текст учитель, а потім, наслідуючи його, учень). Поступово, з удосконаленням умінь учнів відтворювати висловлювання, потрібно скорочувати підготовку до переказу: читати текст лише один раз, не записувати план на дошці і не проводити перед написанням попереднього усного переказу змісту.

При доборі текстів для переказів необхідно дотримуватися принципу послідовного наростання труднощів. З цією метою, враховуючи можливості учнів, варі вводити в роботу більш складний за змістом і мовним оформленням текстовій матеріал, збільшуючи в кожному класі його обсяг, ускладнюючи додатковим; лексичними і граматичними завданнями.

На відміну від навчальних переказів, контрольний переказ “Перевірте себе характеризується більшою самостійністю школярів у побудові тексту, компонували і плану тощо. Однак проводиться він рідко (1-2 рази на рік), з урахуванням вимог визначених програмою.

Успішному проведенню контрольного і навчального переказів значною мірою сприяють вдало дібрані тексти, що повинні відповідати вимогам літературної мови і бути змістовними, різноманітними з боку тематичного спрямування, доступними цікавими для дітей, зразковими щодо мовного оформлення. Це мають бути уривки творів різних мовних стилів, різних жанрів художньої літератури, газет, журналів, під час аналізу яких учні переконуються, що відбір мовних засобів у кожному з них дещо відмінний, що при відтворенні текстів необхідно враховувати їх мовностилістичні якості.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Ділення в стовпчик на двоцифрове число.
Ви зараз читаєте: Види переказів