Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками

РОЗДІЛ 5. БУДОВА СЛОВА

§ 21. Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками

Пояснення

Під час відмови глухих звуків чується тільки шум, а під час вимови дзвінких приголосний звуків чується голос і шум. В українській мові в кінці слів і складів дзвінкі приголосні треба вимовляти дзвінко.

В українській мові дзвінких приголосних більше, ніж глухих. Також дзвінкі звуки трапляються частіше і в словах. Цим і пояснюється милозвучність, краса нашої мови.

192. Тільки дзвінкі приголосні у словах: зима, добре, білий,

ялиновий, немов.

Тільки глухі приголосні у словах: хто-хто, птахи, шишці, цок-цок.

Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками

193. ДИчка – ТИчка;

БАлка – ПАлка;

ДЯДЬко – ТІТКа;

ЗІрка – СІтка;

ГеДзЬ – палеЦЬ;

ДіЖКа – доШКа;

ДзВін ЦВіт;

СиДжУ – криЧУ;

ГАнок – КАток;

СніГ – сміХ.

Дядько – [д’ ад’ ко] – “де”, “я”, “де”, “знак м’якшення”, “ка”, “о”.

Дзвін – Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками – “Де”, “зе”, “ве”, “і”, “єн”.

194. Гарбуз

– дуже корисна рослина. Ложка дьогтю псує діжку меду. Дикі кабани ласують жолудями та яблуками.

195. Не кидай хліб, стався з повагою до праці багатьох людей! Незабаром квітучий сад наповниться чудовим співом пташок. На узліссі росте кремезний дуб і молоді дубки. У нашому парку ростуть берізки.

Пояснення

Зав’язь – це маленькі недостиглі, плоди. Наприклад: На гілках з’явилася рясна зав’язь яблунь і груш.

Паморозь – це схожі на іній атмосферні опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах тощо. Наприклад: Срібна паморозь прикрашала дерева.

196. Їла-їла дуб, дуб та зламала зуб, зуб. І не сани, і не віз – їхать добре, аби вліз. Взимку вкрили ми навкруг ліс, дорогу, поле й плуг. А як сонце припече – ми струмочком потечем.

197. ВОЗик – вІЗ, нОЖик – нІЖ, лЬоДок – лІД, садок – сад, горбок – горб, дзьобик – дзьоб.

198. У нашому парку росте багато беріз. На полиці розкладено кілька книг. Школа придбала тридцять пар лиж. Уночі землю скував мороз.

Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками

Мороз (що зробив?) скував; скував (що?) землю; скував (коли?) уночі.

199. Дніпро шиРОкиЙ, а Ірпінь (який?) вузький. Сосна висока, а калина (яка?) низька. Пір’їна ЛЕГЕНЬка, а молот (який?) важкий.

200. Мороз, дрож, горобці, скибку, вибіг, швидко.

201. Відгукнися на мою просьбу. Ми вчасно приїхали на вокзал.

203. Дзвінкі приголосні в кінці слів та складів вимовляються дзвінко.

204.

Пояснення

Запам’ятайте! Щоб перевірити написання слова з сумнівним дзвінким або глухим приголосним, треба змінити слово або дібрати спільнокореневе так, щоб після сумнівного звука стояв голосний.

Нігті – ніготь;

Боротьба – боротися;

Кігті – кіготь;

Молотьба – молотити;

Легкий – легенький;

Просьба – просити.

Пояснення

В українській мові є ще такі слова, в яких глухі приголосні звуки перед дзвінкими втрачають свою глухість й уподібнюються парним дзвінким. Наприклад: молотьба, боротьба, просьба.

205. Молотьба – молотити; нігті – ніготь; легкий – легенький; мигтить – миготіти; просьба – просити; кладка – кладочка; галузка – галузочка.

206. ШвиДКо, сніГ, роЗТанув, ріЖКами, переД, ластіВКи, ниЗЬко, наД, навкруГ, мороЗ, гороБЦі, роЗЦвіріНЬкалися, віДЛигу.

207. Горобчик, рибка, казка, ліжко, загадка.

У слові “горобчик” пишемо букву б, бо перевірне слово “горобець”, у якому чітко чується звук [б].

208.

Щаслива нагода

Одного разу взимку Заєць тікав від Вовка. Вухатий стрімголов покотився з крутої гори, перетворившись на велику снігову кулю. Вовк злякався дивної кулі з великими вухами і втік. А щасливець обтрусився біля пня і побіг собі далі.

209. Слова, в яких дзвінкі приголосні треба вимовляти виразно в кінці слова і в кінці складу: сніжком, доріжки, прудка, шубці, швидко, пробіг, (під) дубком.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...



Малюнки ланцюги живлення.
Ви зараз читаєте: Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками