Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі

1. Шиплячі приголосні звуки, , , вимовляються твердо: Ни Е, Елест, Ні. Вони частково пом’якшуються перед та при подовженні перед Ю, я: Інка, Ість, Ні Ю.

2. Губні приголосні, , , , та задньоротові, , , також не бувають м’якими і можуть напівпом’якшуватися тільки перед та рідко перед іншими голосними в іншомовних словах: Ітер, Іркий, Т Ір, Юро, ю Ітр, Язь.

3. Дзвінкі приголосні звуки в українській мові ніколи не оглушуються в кінці слова і складу

перед глухими: , , , , . Виняток становить звук у словах Легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та похідних, де він вимовляється як : ле ко, во ко, ні ті і т. ін., хоча на письмі зберігається буква Г.

4. Дзвінкі приголосні, , вимовляються злито: Проводжаю, дзвоник, дзьоб.

5. Дзвінкий звук ніколи не уподібнюється до, а, навпаки, може звучати як короткий (нескладовий) : Любо, Ла Ка.

6. Звук треба відрізняти від звукосполучення : Фон, ферма, але Хворий, хвоя.

7. Глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі: просьба, Лічба, Вокзал, Боротьба.

Якщо виникає сумнів, яку букву писати, то необхідно так змінити слово або дібрати споріднене, щоб після невиразного приголосного стояв голосний: МолоТЬба, бо МолоТИти; ЛеГКо, бо ЛеГЕнько.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі