Визначення продуктивності популяції



ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Розділ 10. ПОТІК ЕНЕРГІЇ ТА ПРОТУКТИВНТСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ

Основні терміни і поняття: Біологічна продуктивність організму, біологічна і екологічна продуктивність популяції, чиста продукція, оборот особинами, ротація біомаси, наслідки експлуатації популяції, агроенергетика.

Зв’язок організмів, а через них і всієї популяції із середовищем, є постійним і безперервним. Він здійснюється через надходження в організм із середовища певної їжі, а з нею відповідних поживних речовин і енергії, що міститься в ній.

Після складних біохімічних перетворень частина цих речовин і вивільненої енергії засвоюється самим організмом на збільшення біомаси та на фізіологічні процеси. Інша частина поступає в середовище у вигляді кінцевих продуктів обміну і тепла. Цей процес називають Біологічною продуктивністю організму (особини, популяції).

Такий потік поживних речовин і енергії в межах популяції, який виражається сукупним приростом біомаси її особин, приростом народжуваності і тривалості життя конкретної популяції рослин чи тварин, нАзивається Біологічною продуктивністю популяції.

10.1. Визначення продуктивності популяції

Для

рослин вихідним джерелом енергії є сонячна (світлова), а поживними речовинами – вуглекислий газ повітря і мінеральні солі, що надходять з грунту. Для тварин вихідним джерелом енергії і поживних речовин є рослинний корм.

Рослини, як і тварини, виділяють у середовище кінцеві продукти обміну різної хімічної природи. Вони становлять Непродуктивні відходи життєдіяльності особин.

Продуктивність популяції визначається її Продукцією (тобто збільшенням кількості особин у популяції), вираженою в особинах. Це Екологічна продуктивність. Оскільки, кожна особина має свою масу, то Біологічна продуктивність популяції Становитиме суму маси всіх її особин і виражається в одиницях маси (кг, ц, т тощо).

Продуктивність популяції – величина динамічна, на її показники впливають різні фактори: екологічна і природна смертність, втрати особин у зв’язку з експлуатацією, а також надходження або приплив нових особин.

Отже, продуктивність популяції залежить від приросту чисельності особин та приросту їхньої біомаси.

Загальну продукцію популяції (Р) можна виразити сумою біомаси (∆В) і елімінацією або відпадом (Е) особин:

Р = ∆В + Е (10.1)

Найвищою буде продуктивність популяції у випадку найменшого відпаду. В культурних фітоценозах та у тваринницьких господарствах таких показників досягають завдяки втручанню людини, яка відповідними методами регулює чисельність популяції культурних рослин через густоту посіву та сільськогосподарських тварин (з розрахунку площі кормових угідь і кормових ресурсів).

В основі біологічної продуктивності популяції лежать особливості споживання кормів і процесу травлення та засвоєння поживних речовин і енергії корму її особинами (кожною зокрема), а також видові особливості цих процесів, типові для всієї популяції.

Отже, не всі поживні речовини і акумульована в них енергія спожитого корму (С) засвоюється живим організмом. Засвоєна частина енергії спожитого корму, тобто використана на процес асиміляції (А), становить брутто продукції. Частка цієї енергії використовується безпосередньо на побудову тіла особини – Приріст живої маси, що саме становить Чисту продукцію (продукцію нетто – Р).

Інша частина засвоєної енергії корму витрачається на життєві процеси особини (рух, перетравлення їжі, інші фізіологічні процеси, виконання певної роботи) та розсіюється у вигляді теплової енергії у просторі (рис. 10.1).

Визначення продуктивності популяції

Рис. 10.1. Річний бюджет енергії в популяції волового очка

(заЮ. Одумом, 1975):

Е – екскременти; СК – слимаки, краби;

ХКП – хижаки, комахи, павуки; РК – рослиноїдні комахи.

Мірилом засвоєння енергії є інтенсивність дихання особини (R – респірація), оскільки в процесі дихання вивільняється енергетичний потенціал корму.

Неперетравлений корм і фекальні рештки (FU) становлять різницю між спожитим кормом і його засвоєною частиною:

FU = C – A (10.2)

Отже, біологічна продуктивність – це збільшення біомаси (особин і популяції), в якій поєднуються засвоєні поживні речовини і енергія корму.

Величини продукції популяцій різних видів організмів визначається різними способами.

Так, продукція моноциклічних популяцій деяких комах, які дають за рік лише одне покоління, може бути визначена (в особинах) як різниця між кількістю відкладених яєць і утворених з них личинок, в наступній стадії розвитку – між кількістю личинок і лялечок та, відповідно, між кількістю лялечок і дорослих комах. Загальна продукція, яка охоплює повний цикл розвитку виду, дає достатню уяву про приріст її біомаси і енергії, закладеної в особинах популяції. Так можна визначати продукцію популяції колорадського жука (в особинах), який з’являється навесні на молодих рослинах картоплі і за короткий час з’їдає її листя повністю.

У поліциклічних популяціях, в яких одночасно функціонує кілька поколінь, а розвиток триває досить довго, основним способом визначення продукції є дослідження Обороту особинами.

Оборот популяції називають Ротацією біомаси за певний проміжок часу і визначають за формулою:

Q = P/B, звідки P = B·Q (10.3)

Де Q – оборот популяції у біомасі,

Р – продуктивність популяції,

В – біомаса за певний час.

Можна визначити оборот популяції в особинах:

QN = N0/N, (10.4)

Де N – середня чисельність особин популяції (на певний момент, кінець року),

N0 – чисельність особин, яка була в популяції.

Польський еколог К. Петрусевич пропонує п’ять різних варіантів математичного виразу продукції:

1) P = A – R (сальдо нетто між збільшенням продукції і коштом на її утримання);

2)Р = C – R – FU (сальдо нетто спожитого корму і фекалій разом із сечею та кошту на утримання);

3) P = ∆В + Е (приріст біомаси разом із відпадом);

4) P = Pr + Pg (продукція зростає внаслідок збільшення розмірів особин і народження нових);

5) P = B·Q (середня біомаса в обороті).

Отже, Біомаса, створена популяцією за певну одиницю часу, визначається приростом чисельності особин, що з’явились у популяції шляхом народження та приростом біомаси цих особин.

Вивчення динаміки продуктивності популяції в часі дає змогу проаналізувати тенденцію її розвитку та передбачити наслідки експлуатації іншими видами – консументами або людиною в процесі ведення мисливського господарства і рибальства. Так, скорочення чисельності і загроза повного винищення популяції видів, які підлягають охороні, вважаються наслідком дії консументів, які живляться цими видами. Тому проблему їх збереження намагались вирішити обмеженням чисельності популяції хижаків, але не завжди успішно. Відомо, що інтенсивне полювання на хижаків, внаслідок якого їх чисельність поступово скорочується, сприяє росту виду-жертви – рослиноїдних тварин. Але згодом чисельність їхнього покоління починає стрімко падати. Однією з причин такого спаду є скорочення кормової бази: витоптані пасовища не можуть задовольнити кормові потреби зрослого поголів’я популяції рослиноїдної тварини-жертви.

Наслідки експлуатації однієї популяції іншою можна визначити як відношення кількості корму, засвоєного хижаком, до кількості корму, поданого хижакові:

Визначення продуктивності популяції

Підставивши у цю формулу дані у калоріях, отримаємо чисту продуктивність кормового ланцюга.

Компенсувати збитки від експлуатації популяція може трьома шляхами:

1) підвищенням народжуваності;

2) зниженням смертності;

3) підвищенням біомаси особин на різних вікових стадіях розвитку.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Таблиця валентності хімічних елементів.
Ви зараз читаєте: Визначення продуктивності популяції