Власність на робочу силу



Власність на робочу силу – підсистема відносин економічної власності між найманими працівниками, підприємцем і державою з приводу привласнення робочої сили в усіх сферах суспільного відтворення. Оскільки робоча сила – це сукупність фізичних, організаційних і духовних властивостей людини, які вона застосовує в процесі виробництва, то В. на p. c. конкретизується у певній сукупності економічних відносин з приводу привласнення фізичних, з одного боку, організаційних і духовних (до складу яких входять розумові, творчі властивості та здібності)

властивостей людини – з іншого. У В. на p. c. виділяють економічний і юридичний аспекти. Оскільки за капіталізму людина юридично вільна, то юридичний аспект В. на p. c. означає її право на володіння, розпорядження й користування робочою силою, або право власності. Водночас робоча сила є об’єктом купівлі-продажу. Тому після продажу на ринку робочої сили право розпорядження цим товаром переходить до капіталіста. Отже, юридична В. на p. c. частково розподіляється між найманими працівниками і капіталістом. Економічний аспект В. на p. c. розкривається у процесі привласнення цього специфічного товару у всіх сферах суспільного
відтворення. Привласнення робочої сили капіталістом у процесі безпосереднього виробництва виражається у тривалості робочого дня, тижня, місяця, в інтенсивності праці тощо, а найманим працівником – у формі необхідного продукту. В останні десятиліття в розвинених країнах світу зростає привласнення організаторських здібностей найманих працівників в автономних бригадах, гуртках якості, через їх залучення до управління підприємством. Крім того, у сфері безпосереднього виробництва у процесі поєднання робочої сили із засобами виробництва виникає нова продуктивна сила – т. зв. синергічний ефект, розмір якого залежить насамперед від загальноосвітнього та професійного рівнів найманого працівника та інших факторів. Вирішальна роль у виникненні цього ефекту належить найманому працівникові. На відміну від робочої сили найманого працівника, робоча сила підприємця, вищого менеджера не відчужується, і результати їх праці привласнюють вони самі й частково держава. Своєю організаторською, управлінською працею підприємець і менеджер також беруть участь у створенні синергічного ефекту. Опосередковано суб’єктом привласнення найманої робочої сили у сфері безпосереднього виробництва є держава, оскільки вона законодавчо встановлює тривалість робочого дня, відпусток тощо. Держава також бере участь у привласненні частини необхідного й додаткового продукту через механізм оподаткування. Ще більш опосередковані відносини з приводу привласнення робочої сили виникають у сфері обміну та споживання. Вони встановлюються через ціновий механізм на товари і послуги широкого вжитку. Водночас у цій сфері відбувається продаж робочої сили, де такі відносини формуються безпосередньо, зазнаючи впливу залежно від попиту і пропозиції на ринку робочої сили. Отже, на поверхні економічна В. на p. c. також розподіляється між різними суб’єктами у вигляді різноманітних прямих і опосередкованих форм (див. Відтворення робочої сили).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Особливості організації і життєдіяльності прокаріотів.
Ви зараз читаєте: Власність на робочу силу