ВОСКОВА КОНСТАНТА



ВОСКОВА КОНСТАНТА – показники, що дають уявлення про якість бджолиного воску, його сорт і чистоту. Хімічний склад воску характеризується такими константами: кислотна й ефірна олія, число омилення, йодне число, температура плавлення воску, коефіцієнт його твердості.

До складу бджолиного воску входить до 15 хімічно самостійних сполук, які, будучи об’єднаними в три групи, містяться у воску в такій кількості (%):

– вільні жирні кислоти 13,5-15,0

– складні ефіри 70,4-74,7

– граничні вуглеводні 12,5-15,5

До складу воску також входять

у невеликих кількостях барвники й ефірні олії, що обумовлюють його колір і запах.

Вільні жирні кислоти містять у собі церотинову, мелісинову, а також кислоти олеїнового ряду, які є найактивнішою складовою частиною воску, розчиняють деякі метали й вступають у реакцію з лугами. Кислотне число, що характеризує кількість вільних жирних кислот, складає 18,5-22,4.

Речовини, утворені з жирних кислот і спиртів, називаються складними ефірами. Із жирних кислот в ефірах є пальмітинова, мелісинова, церотинова, а також кислоти олеїнового ряду. Зі спиртів до складу ефірів входять мірициловий, цериловий та ін.

При кип’ятінні

з лугом складні ефіри омилюються, розкладаються, виділяючи вільні жирні кислоти й одноатомні спирти.

При оцінці якості воску користуються ефірним числом, яке характеризує кількісний вміст у воску складних ефірів. Чистоту бджолиного воску характеризують також число омилення (сума двох чисел – кислотного й ефірного), що дорівнює 89-97, число відношення і йодне. Число відношення ефірного до кислотного дорівнює 3,5-4,2.

Йодне число характеризує кількість неграничних сполук, наприклад, кислот олеїнового ряду. Звичайний жовтий віск має йодне число 10-11; при відбілюванні воно зменшується до 7 і навіть до 2. У воску знайдені вуглеводні (пентакозан, гептакозан, нонакозан й ін.), які важко взаємодіють з іншими тілами й плавляться при температурі 54-68,4 °С.

Віск містить три елементи: вуглець (близько 80 %), водень (13 %) і кисень (до 7 %). Порівняння елементарного складу бджолиного воску з жирами й вуглеводами наведене в таблиці.

Бджолиний

Віск

Жири

Вуглеводи

Білки

Вуглець

80

78

44

53

Водень

13

12

6

7

Кисень

7

11

49

23

Азот

16

Звідси видно, що віск містить кисню менше, ніж інші речовини. Тому при горінні або окислюванні він виділяє найбільшу кількість тепла.

Бджолиний віск за своїм хімічним складом може змінюватися як в невеликих межах, так й істотно. Це залежить від того, які породи бджіл брали участь у його виробленні. Наприклад, віск з азіатських й американських країн відрізняється від європейського зниженим вмістом складних ефірів, а віск безжальних бджіл – підвищеним вмістом неграничних сполук, які характеризуються йодним числом.

У воску, отриманому від безжальних бджіл, міститься 40 % смоли, 5,8 % води й 0,975 % золи, а в натуральному бджолиному воску зольність складає близько 0,03 %.

Європейські сорти воску відрізняються один від одного тільки за своїми фізичними властивостями: забарвлення, запах, твердість. Якісний бджолиний віск має приємний медяний запах. Віск, отриманий шляхом сильного пресування заводської мерви, має запах перги або макухи. Іноді віск має запах хвої або кмину. Вибілений віск і воскова понова зазвичай не пахнуть. Екстракційний віск, крім запаху перги, відгонить ще й бензином. А розплавлений віск завжди має сильніший аромат, ніж твердий.

Зустрічається світлий віск із запахом прополісу. Це вказує на неправильну переробку воскової сировини, у яку потрапив прополіс.

При тривалому відстоюванні розплавленого воску на його поверхні збирається наліт, схожий на мазь. Ця фракція не містить ніяких жирів і складається з неграничних сполук із низькою питомою вагою (0,944) і низькою температурою плавлення (53,6 °С). Якість воску визначають температурою плавлення, застигання, питомою вагою, в’язкістю й коефіцієнтом твердості.

Температура плавлення воску складає від 58 до 65 °С, а температура застигання вище на 0,1-2 °С.

Питома вага натурального воску при температурі 15 °С коливається від 0,956 до 0,970. При підвищенні температури на кожен градус він зменшується на 0,0008. Якщо ж питома вага воску зазначена при температурі 20 °С, його переводять у питому вагу при 15 °С, додаючи число 0,0008 х 5 = 0,004.

Твердий віск завжди важчий за розплавлений, але одночасно легший за воду. Твердість воску визначається пружністю й пластичністю.

Установлено, що пружність і пластичність знаходяться у прямій і зворотній пропорційній залежності від твердості воску. Визначають коефіцієнт твердості воску на апараті, названому голкою Віка. Чим більшою буде твердість воску, тим на меншу глибину зануриться в нього голка. Для різних восків цей коефіцієнт, визначений при 20 °С, буде різним:

– віск-капанець 8-13

– пресовий 3-6

– екстракційний менше 1

Звідси видно, що коефіцієнт твердості чіткіше характеризує якісні розходження різних сортів воску, ніж будь-які інші показники.

В’язкість воску характеризується густотою й консистенцією розплавленого воску.

Значною мірою в’язкість воску залежить від його температури: наприклад, однакова кількість воску профільтровується при 70 °С за 90 хв і при 120 °С за 20 хв. Тому для переробки воскосировини необхідно нагрівати її до вищої температури.

Віск не розчиняється в спирті, але в бензині, петролейному ефірі він розчиняється прекрасно. Віск чудово змішується з жирами, оліями, парафінами й не змішується з гліцерином.

Віск зовсім не розчиняється у воді, але здатен утворювати з нею емульсії. Якщо бджолиний віск кип’ятити в дощовій воді, він не змішуватиметься з водою, але якщо до них додати розчин каустику, то вода з воском з’єднається й утвориться “молоко”. Тут луг утворює з вільними жирними кислотами воскове мило (емульгатор), який з’єднує воду з часточками воску. Емульгатор об’єднує речовини, різні за своїми фізико-хімічними властивостями.

Бджолиний віск утворює з водою дві форми емульсії.

Різні сорти воску мають різну вологість: від 0,1 до 2,5 % і вище. Відомо, що чим вища якість воску, тим менша його вологість, тому що в ньому міститься менше домішок, які можуть бути емульгаторами. При розплавлюванні воску, що містить великий відсоток вологи, на поверхні з’являється піна. Чим більше вологи, тим сильніша піна.

Емульсія воску в киплячій твердій воді дуже рухлива, тому при переробці воскової сировини вона легко йде в стік разом із забрудненими водами.

Віск стає пластичним при нагріванні його до 30-35 °С. При кімнатній температурі він являє собою тверде тіло з кристалічною, дрібнозернистою структурою в зламі.

При 46-47 °С нормальна структура воску руйнується. Воскові плитки, прогріті до цієї температури, стають білястого кольору, а вощина виходить низькоякісною. При температурі 62-65 °С віск плавиться. При піднятті температури до 95-105 °С на його поверхні може утворитися піна й віск настільки сильно збільшується в обсязі, що може википати з ємності. Але це не можна назвати кипінням воску, просто з нього випаровується вода. При температурі воску вище 100 °С поверхня його стає абсолютно чистою й спокійною. Це означає, що вода випарувалася.

“Закипає” віск при температурі вище 300 °С. Він димить, розкладаючись на простіші леткі речовини – вуглекислоту, оцтову кислоту й ін.

Установлено, що нагрівання воску до 120 °С протягом ЗО хв поліпшує його основні показники, що характеризують якість. Особливо підвищується коефіцієнт твердості воску.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Види перехресть.
Ви зараз читаєте: ВОСКОВА КОНСТАНТА