Храмов Василь Олегович

Політологічний словник

Храмов Василь Олегович (нар. 1942) – український політолог, який створив новий науковий напрямок – політичну концептологію; автор організаційної концепції конфлікту (1977 р.) та концепції дослідження політології як системи соціального знання. З 1974 р. – викладач військової психології та педагогіки, з 1978 р. – викладач філософії, керівник предметно-методичної комісії філософії кафедри суспільних наук (Київське вище військове авіаційно-інженерне училище – Київський військовий авіаційно-інженерний інститут),

з 1999 р. – професор кафедри філософії та політології Міжрегіональної Академії управління персоналом, де викладає політологію, загальну теорію політики та геополітику. Наукова діяльність пов’язана з викладацькою роботою у навчальних закладах СРСР та України. Працював заступником з питань науки директора Білоруського інституту інформації та прогнозу (Мінськ) та державним експертом Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді Національної безпеки та оборони України.

Автор низки праць, зокрема “Марксистская философия и воєнная наука” (1975), “О новом качестве регулирования”

(1975), “Политология как система социального знания” (1990), “Политология: методологический анализ” (1991), “Политология как феномен политической культуры” (1992), “Политическая система Беларуси и России: сравнительний анализ” (1997), “Основы политологии” (у співавт., 2000),”Философия экономики” (кол. монографія, 2002), “Зовнішньоекономічна політика” (у співавт., 2002), “Державне управління та державна служба” (у співавт., 2003), “Геополітика” (у співавт., 2004) та ін.

Значний внесок В. Храмова у розвиток політичної думки. Він вважає політологію системою взаємодіючих окремих галузей науково-політичних знань. Політична культура існує як тотальність ставлення до політичного світу людини як суб’єкта політики, тотальність, яка здійснює своє становлення у єдності соціоцентричного та космоцентричного вимірів. Тому В. Храмов розглядає політичну культуру як принцип концептуалізації політології, що відповідає потребі гуманізації науково-політичного знання, усього понятійно-категорійного устрою. Згідно з цією логікою, В. Храмов визначає основні складові (галузі – напрямки) структури політології: політична онтологія, політична антропологія, політична гносеологія, політична аксіологія, політична історія, історія політичних вчень, політична соціологія, політична праксеологія, політична психологія, політична географія, геополітика, політична етнографія (етнополітологія), теорія світової політики та міжнародних відносин, а також предмети вивчення та базові функції. Цей підхід був реалізований в аналізі предмета політології авторами першого в Україні підручника “Політологія” (Львів, 1993) та в працях окремих російських політологів (А. С. Панарин). Названі галузі політології перебувають у взаємодії та взаємозв’язку.

Згідно з політико – культурним баченням специфіки політології та її предмета та у зв’язку з необхідністю забезпечити наукову чіткість їх аналізу В. Храмов досліджує категорію “політична культура” як понятійну модель політичного категорійного синтезу, використовуючи категорії “політичне поле” та “кабрироване політичне поле”. З допомогою цих понять розглядається мова політології. Відтак вона постає як відкрита система, яка збагачується в процесі освоєння нових політичних реалій та їх закономірностей. Геополітика як окрема галузь політології постає в працях В. Храмова специфічною формою політичного світу, яка обумовлена як природою самих учасників соціальної взаємодії, так і політичними структурами світу.

М. Кармазіна


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Храмов Василь Олегович