Єдиний державний земельний фонд



Єдиний державний земельний фонд – юридична категорія, що характеризує цілісність і неподільність земельного фонду країни як об’єкта права власності, єдиним суб’єктом якої є держава. Увійшла в земельне законодавство колишнього СРСР та України після проведення націоналізації в 1917 р. Належність земель до Є. д. з. ф. означала заборону цивільного обігу земельних ділянок та запровадження єдиної форми власності на землю – державної. Держава як виключний землевласник монопольно здійснювала управління Є. д. з. ф., в тому числі надавала землі

в користування громадянам та юридичним особам для відповідних ці лей. Надання земельних ділянок у користування не тягнуло за собою вилучення їх з Є. д. з. ф. За час існування СРСР виключним власником Є. д. з. ф., в тому числі й земель у межах території України, вважався СРСР. Україна, як зазначалося в законодавстві СРСР, здійснювала лише розпорядження Є. д. з. ф. СРСР у межах власної території. Після розпаду СРСР в 1991 р. виключним власником усіх земель України стала Українська держава. Однак з прийняттям 30.1.1992 Закону України “Про форми власності на землю” були створені юридичні передумови для існування, поряд з державною, також колективної та приватної власності на землю. У зв’язку з цим категорія “єдиний державний земельний фонд” втратила своє значення.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Будова слова словник онлайн.
Ви зараз читаєте: Єдиний державний земельний фонд