З історії відкриття та дослідження окремих регіонів Євразії



Розділ VI Материки північної півкулі

Тема 2. Євразія

& 40. З історії відкриття та дослідження окремих регіонів Євразії

Пригадайте: 1. Які частини Євразії були відомі європейцям з давніх-давен? Які території тривалий час і чому були мало досліджені? 2. Яке значення для дослідження різних частин материка мали пошуки європейцями шляху до Індії? Хто з мандрівників особливо відзначився в цьому?

Розширення знань про Євразію в давні часи та в епоху Середньовіччя. Європейці здавна прагнули розширити свої знання про Європу та Азію,

завойовуючи й освоюючи землі, що знаходилися за межами Середземного моря. Цьому сприяли, зокрема, походи Александра Македонського, римські завоювання, хрестові походи.

У середні віки європейці, прагнучи розширити торгівлю за рахунок нових товарів, споряджали експедиції до далеких країн. Венеціанські й арабські купці здійснювали мандрівки до Китаю та Індії, новгородські купці обстежили узбережжя й острови Баренцового та Білого морів і вийшли до Уралу. Нормани (вікінги) відкрили північні райони Атлантики. Деякі описи цих мандрівок збереглися донині. Це “Книга”, записана зі слів венеціанця Марко Поло, який

пройшов суходолом до Китаю, прожив там 17 років і повернувся морським шляхом через Перську затоку до Венеції (1271-1295). Це й дорожні нотатки російського купця Афанасія Нікітіна “Ходіння за три моря”, де оповідається про мандрівку до Індії (1466-1472) тощо.

Освоєння Сибіру та Далекого Сходу. У той час, коли європейцями вже було відкрито Америку й Австралію, здійснено першу навколосвітню подорож, для них залишалися невідомими величезні території Північної та Східної Азії.

З історії відкриття та дослідження окремих регіонів Євразії

Марко Поло

– Знайдіть на картах Євразії в атласі географічні об ек – ти, що названі на честь їх першовідкривачів.

У XVI-XVII ст. в Російській державі з’явилися землепрохідці – люди, які організовували походи через Уральські гори та самі брали в них участь. Менше ніж за 60 років вони подолали невідомі простори Азії до узбережжя Тихого океану. У дорозі на людей очікували важкі випробування: голод, нестача теплого одягу та насторожене, а подекуди й вороже ставлення місцевого

Населення. Завдяки мужності й наполегливості цих людей було зроблено чимало географічних відкриттів. Ніхто до них не знав про справжню територію Сибіру, про існування Чукотки й Камчатки, про водне сполучення між Азією та Америкою. Землепрохідці детально вивчали нові території та складали “креслення” земель, які освоювали. Саме завдяки їхнім походам стало відомо про найдовшу річку Росії – Лену, вивчено течію річок Об, Єнісей, Амур і місцевість довкола озера Байкал, досліджено берегову лінію Азії на півночі. Понад століття їхні дані були єдиним джерелом інформації про північну частину Азії. На честь російських землепрохідців названо багато географічних об’єктів: островів і півостровів, бухт, мисів, річок, озер.

Велике значення в історії дослідження Азії мали організовані Росією Камчатська та Велика Північна експедиції, що відкрили Берингову протоку, досліджували північну частину Азії. Під час експедицій складалися карти територій, детальні описи грунтів, рельєфу, річок та озер, були зібрані величезні геологічні, ботанічні та зоологічні колекції тощо.

Дослідження Центральної Азії. Ще в середині XIX ст. Центральна Азія залишалася для європейців суцільною “білою плямою”.

Першу наукову подорож у гори Тянь-Шань здійснив у 1856-1857 pp. Петро Семенов-Тян-Шанський (1827-1914). Він вивчив будову цих гір, відкрив декілька льодовиків, описав рослинність і тваринний світ місцевості, дослідив чарівне озеро Іссик-Куль.

У 1870-1885 pp. чотири експедиції в Центральну Азію очолював Микола Пржевальський (1839-1888). Він уперше описав природу цих країв, зібрав цінну колекцію місцевих рослин і тварин. Його колекція мінералів і гірських порід уражає своїм розмаїттям. Дослідник описав дикого коня (кінь Пржевальського), дикого верблюда, гімалайського ведмедя та інших тварин. Учений побував у пустелі Гобі, на Тибеті, біля витоків двох китайських річок Янцзи та Хуанхе, на берегах озер Лобнор і Кукунор, подолавши понад 33 000 км.

Послідовником Миколи Пржевальського став Петро Козлов (1863-1935), академік Академії наук України. У самому серці Азії йому пощастило знайти кургани давнього кочового народу – гунів і давніх монголів, зокрема й нащадків Чингісхана.

Євразія донині приховує багато таємниць, розкриття яких – справа майбутнього.

З історії відкриття та дослідження окремих регіонів Євразії

Петро Семенов-Тян-Шанський

Коротко про головне!

– Уявлення європейців про Євразію формувалися впродовж багатьох століть, поступово розширюючись і поглиблюючись.

– Через складні природні умови вивчення європейцями північних, східних і центральних районів Азії розпочалося лише з XVI ст. Освоєння Сибіру й Далекого Сходу відбувалося завдяки зусиллям російських землепрохідців.

– Дослідження Центральної Азії пов’язані з іменами Петра Семенова-Тян-Шанського, Миколи Пржевальського, Петра Козлова.

1. Розкажіть, як розширювалися знання про різні частини Євразії в давнину та в середні віки.

2. Яку роль відіграли російські землепрохідці в освоєнні Північної та Східної Азії?

3. Який внесок Петра Пржевальського в дослідження Центральної Азії?

4. Поміркуйте, які території Євразії та чому залишаються донині недостатньо дослідженими.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Вірші з займенниками.
Ви зараз читаєте: З історії відкриття та дослідження окремих регіонів Євразії