Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Прикметник

Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Прикметник – це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і змінюється за родами, числами та відмінками. Прикметники відповідають на питання Який? (яка? яке?) Або чий? (чия? чиє?).

Наприклад: (який?) справжній герой; (яка?) чорна (чия?) мамина сумка; (яке?) дощове небо.

Вираження ознаки предмета – загальне лексичне значення прикметника. Прикметник може виражати ознаку безпосередньо (Теплий день, довгий шлях, бліде обличчя) або через відношення до інших предметів (Трав’яний настій – настій із трав; паперовий змій – змій, зроблений із паперу). Ознака може виражатися прикметником через відношення не тільки до предметів, а й до істот, осіб (Лисячий слід, материн племінник, шевченківські твори). Поняття ознаки охоплює багато значень. Це може бути характеристика предмета за кольором (Червоний, білий), за матеріалом (Скляний, пластиковий), за розміром (Великий, дрібний), за смаком (Кислий, гіркий), характеристика за зовнішніми прикметами і внутрішніми рисами людей,

тварин (Юний, старий, довгошиїй, худий, глухий, злий, щедрий, сміливий), за розташуванням у часі і просторі (Пізній, торішній, тутешній, близький), за належністю (Дідусева шапка, лисяча нора) та іншими ознаками.

Прикметники, як правило, слова багатозначні. Вони вживаються як у прямому, так і в переносному значенні. Наприклад: Гострий ніж, гострий зір, гострі пахощі, гострі страви, гостре запалення, гостре слово, важка валіза, важкі кроки, важке життя, важка вдача.

Переносні значення прикметників часто використовуються в художніх творах для образного вираження думок і почуттів. На Білу річку впали роси, Веселі бджоли одгули, замовкло поле Стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський). З-за Золотого шумовиння ніч блакитніє Чиста й Вічна (Б.-І. Антонич). І раптом Богдан полегшено перевів подих – це не людина, а Самотній вітряк журився в Мертвому полі (М. Стельмах).

Прикметники вживаються в мові при іменниках, увиразнюючи й конкретизуючи їхній зміст. Наприклад, речення “Словом серця не запалиш. Слово – що день” незрозумілі, а то й позбавлені змісту. Висловити думку ясно допомагають прикметники: “Холодним словом серця не запалиш. Ласкаве слово – що Весняний день” (Народна творчість).

Уживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі та відмінку (сонячний день, сонячного дня, сонячним днем, сонячні дні, сонячних днів, сонячними днями). Тому рід, число і відмінок у прикметника не самостійні (як в іменника), а залежні від іменника.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Дзвінкі приголосні.
Ви зараз читаєте: Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль