Загальні відомості про систему ліс-грунт
Лісівництво
РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ
Лекція 5. ЛІС І ГРУНТ
5.1 Загальні відомості про систему ліс-грунт
Основні уявлення про грунт як природне тіло студенти отримують, вивчаючи дисципліну “Грунтознавство”. Лісові грунти мають свою специфіку, яка розглядається також при вивченні грунтознавства, але деякі особливості були розглянуті і в дисципліні “Лісівництво”. Цього досить для розуміння ролі грунту як екологічного фактора у житті лісу, класифікації лісорослинних умов і лісопоновлення та лісорозведення.
Вищий
Ліс не може існувати без грунту. Поряд із кліматом грунт є найважливішим екологічним фактором,
Характер лісів визначає у певному регіоні материнська порода, на якій сформувався грунт і рельєф. Лісовим грунтом вважається поверхневий шар землі, у який проникає коріння деревних рослин. У своїй масі він має найчастіше глибину 1,5-2,0 м, хоча окремі корені досягаються глибини 10 м і більше. Саме цей шар підлягає впливу лісової рослинності і відіграє основну роль у забезпеченні рослин вологою та елементами живлення.
Однією з особливостей лісових грунтів є здатність утворювати лісову підстилку з органічного опаду лісових насаджень. Лісова підстилка відіграє значну роль у житті лісу у помірних широтах земної кулі не тільки як буфер і мульча, що захищає поверхневі шари грунту і коріння лісових рослин від ущільнення, дії низьких температур тощо, але і як ланка у кругообігу поживних речовин, яка може регулювати його швидкість.
Поняття грунтової родючості зводиться до забезпечення рослинності елементами живлення. У лісівництві існують два поняття стосовно родючості грунту: “родючість” і “трофність” (багатство). Трофність свідчить про наявність у грунті елементів живлення. Щоб їх рослини використали, потрібна волога, відсутність засолення, надмірної кислотності, шкідливих сполук і т. п. Все це разом з наявністю поживних речовин і визначає родючість грунту.
Для успішного росту деревних рослин грунт повинен мати відповідні водно-фізичні та фізико – хімічні властивості. Лісові грунти, не порушені стихійними явищами та непродуманими діями людини, відзначаються сприятливими для рослин водно-фізичними властивостями. Багато деревних порід досить чутливі до ущільнення грунту. Більшість деревних порід потребують слабокислої реакції грунтового розчину, бо живляться за допомогою мікоризних грибів. Відомо, що грунти складаються з чотирьох елементів: мінеральних та органічних речовин, які разом утворюють тверду частину грунту, грунтового розчину та повітря. Механічний склад залежно від розміру частинок утворює пісок (часточки діаметром 2,00-0,02 мм), пилуваті часточки (0,02-0,002 мм), та глину (часточки, менші 0,002 мм).
Органічні речовини мають велике значення для забезпечення рослин водою і поживними речовинами. Часточки глини та дуже дрібні часточки органічних сполук знаходяться у колоїдальному стані і мають величезну поверхню з розрахунку на одиницю маси. Вони мають велике значення у живленні рослин, бо на їх поверхні здійснюється іонний обмін між катіонами, що забезпечує кореневе живлення рослин.
Успішне кореневе живлення деревних рослин забезпечує також наявність у лісовому грунті гумусу. Грунт, що вміщує значну кількість гумусу, відрізняється від такого ж за механічним складом, але без достатньої кількості гумусу тим, що він у сотні разів більше утворює колоїдів, а тому і краще забезпечує процес живлення. Гумус у лісових фунтах утворюється через мінералізацію органічного опаду. Важливою ланкою у цьому процесі є лісова підстилка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...