ЗАГАРТОВУВАННЯ



Мета. Продовжити формувати уявлення про загартовування як одну із умов фізичного розвитку людини; розвивати вміння практично використовувати природні чинники загартовування; ознайомити із принципами загартовування (поступовість, систематичність, дозованість) та комплексом процедур загартовування; виховувати бажання систематично загартовуватись.

Обладнання. Таблиця “Загартовування”, ілюстрації та література до теми, підручник, робочий зошит.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Аналіз стану здоров’я учнів та

повторення вивченого матеріалу.

– Що ви робили впродовж тижня, щоб бути здоровими?

– Для чого людині потрібна рухова активність?

– Які правила здоров’я ви пам’ятаєте?

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота за таблицею “Загартовування”.

– Розгляд малюнків.

– Які види загартовування зображені? (Водні ванни, сонячні ванни, холодне обтирання, ходіння босоніж.)

– Для чого потрібно загартовуватись?

– Як ви загартовуєтесь?

2. Розповідь.

– Загартовування, як відомо, – це послідовне підвищення опірності організму шкідливим впливам навколишнього середовища.

Наш організм має здатність підтримувати свою теплову рівновагу на більш або менш постійному рівні, незважаючи на значні коливання температури зовнішнього середовища. Загартовування зміцнює цю властивість.

Систематичне проведення холодових процедур (дія повітря, води) підвищує стійкість організму проти охолодження, отже, зменшується небезпека простудних захворювань.

Суть загартовування полягає в тому, що під впливом регулярної дії факторів зовнішнього середовища відбувається поступове пристосування організму до цих змін.

Найкращими і найдоступнішими для всіх засобами загартовування є повітря, сонце і вода.

– Для позитивного впливу загартовування необхідно дотримуватись основних гігієнічних вимог і принципів.

1. Принцип поступовості процедур полягає у поетапному підвищенні їх тривалості та зниженні температури.

2. Принцип послідовності переходу від слабких до сильніших подразників.

3. Принцип безперервності та систематичності виконання процедур загартовування.

4. Принцип активності та свідомого ставлення до загартовування.

5. Принцип різнобічності передбачає комплексне використання природних факторів загартовування.

Загартовування повітрям

Загартовування повітрям – найдоступніше. Воно грунтується на поступовому пристосуванні організму до температури навколишнього повітря, нижчого від температури тіла.

Яскравим прикладом загартовування є факт пристосування взимку до низької температури повітря шкіри обличчя і кистей рук. Усі види зимового спорту пов’язані із загартовуванням холодним повітрям.

Вимоги до повітряних ванн:

– приймати повітряні ванни не пізніше, як за 1,5 години до і після прийому їжі;

– повітряні ванни слід поєднувати з руховою активністю (ранкова гімнастика, рухливі ігри, катання на велосипеді, ігри з м’ячем тощо), що сприяє легкому пристосуванню до змін температури;

– вибирати для повітряних ванн місця, захищені від сильного вітру;

– в спекотну погоду повітряні ванни слід приймати в затіненому місці;

– не допускати перегріву та переохолодження організму.

Кращому загартовуванню сприяє систематичне перебування на свіжому повітрі. Тому слід узяти за правило: повітряні ванни – в будь-яку погоду (крім великого дощу).

Особливо цінними для здоров’я є повітряні ванни під деревами, на дачі, в селі, на лісовій галявині. Цінність їх полягає у тому, що дерева (особливо черемха, береза, сосна, ялинка та ін.) виділяють багато фітонцидів, які згубно впливають на деякі бактерії та хвороботворні грибки. Такі повітряні ванни сприяють зміцненню здоров’я.

Загартовування водою

Найпростіші та найдоступніші форми загартовування водою – обтирання та обливання. Обтирання бажано проводити після ранкової гімнастики. Протягом 1-2 хвилин тіло швидко обтирають віджатою губкою, кінцем рушника або серветкою, потім швидко розтирають насухо рушником до появи рожевого кольору й відчуття приємної теплоти.

Ще сильніший вплив має душ, оскільки тут приєднується і механічна дія води. Водні процедури краще починати влітку, а потім продовжувати їх восени і взимку. Купатися в морській чи прісній воді можна починати при температурі води, не нижчій від 20-22 градусів. Тривалість перших купань треба обмежити 2-4 хвилинами, а потім довести до 10-15 хвилин.

Ножні ванни

Ножні ванни – це занурення ніг у тазик чи відро при температурі води 28-30 градусів. Температура води протягом 10 днів поступово знижується на 1-2 градуси. Тривалість ванни спочатку становить 1 хвилину і протягом 2-3 місяців поступово доводиться до 5 хвилин при температурі 15 градусів. Під час процедури для самозігрівання можна ворушити пальцями. Після закінчення кожної процедури ноги потрібно добре витерти.

Значно сильнішим загартовуючим засобом є контрастні ножні ванни. Суть їх полягає у тому, що в один тазик наливається гаряча вода (температура 38-40°С), а в другий – холодна (температура 30-32° С). Спочатку на 1,5-2 хвилини ноги в гарячу воду, а потім на 5-10 секунд – у холодну. За один сеанс занурення проводиться 4-5 разів.

Після 10 днів за постійної температури гарячої ванни температура холодної води зменшується на 1-2 градуси. А тривалість занурення в холодну ванну збільшується до 20 секунд. Ці процедури значно підвищують загартованість, несприйнятливість організму до застудних захворювань, особливо коли мерзнуть ноги.

Загартовування сонцем

Загартовування сонячним промінням – також широко доступний засіб зміцнення організму дитину.

Перші сонячні ванни мають тривати не довше 5-10 хвилин. Щодня можна додавати по 3-5 хвилин і поступово довести їх тривалість до 30-40 хвилин.

Після перебування на сонці рекомендується відпочити в затінку, а потім прийняти душ, обмитися чи скупатися і розтерти тіло досуха.

Ультрафіолетові промені знищують хвороботворні бактерії, здійснюють антирахітну дію (під їхнім впливом у шкірі утворюється протирахітний вітамін D), сприяють утворенню засмаги. Загалом сонячні промені підвищують опірність організму захворюванню туберкульозом, сприяють утворенню гемоглобіну, поліпшують обмін речовин. Проте для одержання позитивних результатів від сонячних ванн потрібно виконувати ряд вимог.

1) На території України, в північній її частині, влітку найкращим для приймання сонячних ванн є час з 9 до 12 і з 16 до 18 годин, у середній смузі – з 9 до 11 і з 16 до 18 годин, а на півдні – з 8 до 11 і з 17 до 19 годин. У цей період теплова дія сонця ще невелика і наявна найбільша кількість корисних ультрафіолетових променів. Тому приймати сонячні ванни слід саме у вказаний час.

2) Доза сонячного опромінення регулюється тривалістю перебування на сонці. Перший день ванни потрібно обмежити двома хвилинами, а потім щодня збільшувати на 2 хвилини. Поступово тривалість сонячних ванн доводити до 30-40 хвилин.

3) Не можна приймати сонячні ванни одразу ж після вживання їжі, в хворобливому стані, а також у разі захворювання на малярію, туберкульоз легенів, порок серця і особливо при радіаційному опроміненні.

4) Перед прийманням сонячних ванн голову слід покрити головним убором.

5) Після сонячних ванн потрібно обмитись водою температурою 26-28 градусів, обтертись і перейти у затінене місце.

Порушення цих вимог може призвести до опіків, сонячного та теплового ударів. Сонячний опік характерний появою почервоніння, в подальшому – пухирів, що супроводжуються головним болем, підвищенням температури, порушенням сну.

Сонячний удар є результатом впливу сонячної радіації (гамма-промені і рентгенівські промені) та ультрафіолетових променів на головний мозок (за відсутності головного убору). Початкова його стадія характеризується головним болем, різким почервонінням шкіри, запамороченням. У важких випадках сонячний удар супроводжується блюванням, непритомністю, судорогами, може навіть призвести до смерті.

Тепловий удар може бути результатом звичайного перегріву організму. І особливе погіршення стану здоров’я може викликати його поєднання з сонячним ударом.

Тому, приймаючи сонячні ванни, слід бути обережними, дотримуватися поданих вище вимог. Це сприятиме збереженню і зміцненню здоров’я.

Перша допомога при сонячних опіках чи при сонячному ударі

Якщо шкіра почервоніла, можна змастити її одеколоном, сметаною (кефіром, кислим молоком), розведеним оцтом.

Якщо утворився пухир, треба обмити обпечене місце блідо-рожевим розчином марганцівки, а краї його обробити перекисом водню, підсушити струменем повітря.

Народні засоби допомоги при опіках.

1. Місце опіку намащують рідкою глиною. Коли вона висохне, намащують новий шар. Глина знімає жар.

2. На обпечене місце накладають білок свіжого курячого яйця.

3. На обпечене місце накладають зварені та розім’яті жовтки курячих яєць.

Допомога при сонячному ударі. Потерпілу людину несуть у прохолодне й добре провітрюване місце, кладуть так, щоб голова була трохи піднята, розстібають комір сорочки, пасок чи одяг, який заважає, миють обличчя холодною водою, на голову кладуть холодний компрес (змочений рушник або полотняну серветку), дають напитися холодної води. Компреси змінюють через 5-8 хвилин. Якщо знизилася серцева діяльність, під шкіру, якщо є така можливість, вводять 1 мл однопроцентного розчину кофеїну або інші серцеві засоби. А якщо зупинилося дихання, роблять штучне і вводять під шкіру 1 мл однопроцентного розчину лобеліну. Обов’язково потрібно викликати лікаря.

Ходіння босоніж

Дуже ефективний спосіб загартовування – ходити і бігати босоніж. А щоб уникнути можливого переохолодження, слід привчатися на ніч мити ноги холодною водою.

Ходьба босоніж як засіб загартовування та зміцнення здоров’я і навіть лікування деяких захворювань використовувалася з давніх часів.

За даними давньогрецьких істориків, у спартанських і афінських навчальних закладах, де загартовування майбутніх воїнів було пріоритетним завданням, вихованці цілий рік ходили босоніж. Право носіння взуття вони одержували лише з вісімнадцятирічного віку. Відомо, що учасники перших Олімпійських ігор змагалися босоніж.

За свідченням давньогрецького письменника Плутарха, філософ Сократ “з метою загострення мислення” постійно ходив босоніж і вимагав цього від своїх учнів.

Відомо, що давньоримський лікар Антоній Муза вилікував від тяжкої хвороби поета Горація тим, що змушував його ходити босими ногами по гострому камінні.

Хвилинка-цікавинка.

Система загартовування запорозьких козаків

Як відомо, козаки жили серед квітучої природи з чистим і свіжим повітрям. За давнім звичаєм, більшу частину року вони ходили в легкій одежі, без головних уборів, часто босими і з оголеним торсом, що давало добрий ефект від повітряних ванн.

Завдяки постійному перебуванню на повітрі організм козаків поступово пристосовувався до температури навколишнього середовища, нижчої від температури тіла. Завдяки дії повітря непомітно зникало збудження, поліпшувався сон, з’являвся бадьорий настрій; позитивно впливали повітряні ванни і на серцево-судинну систему, сприяючи нормалізації артеріального тиску та кращій роботі серця.

Велике значення для загартування козаків мав сон на свіжому повітрі. Це підвищувало стійкість організму до простудних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Великого поширення серед запорожців набуло загартування водою. За словами Дмитра Яворницького: “Козаки вставали на ноги із сходом сонця, зразу ж умивалися холодною, джерельною або річковою водою”.

Раціональним є те, що козаки приймали водні процедури рано-вранці, коли шкіра рівномірно зігріта, що забезпечує хорошу судинну реакцію.

Загартовування водою, порівняно з повітрям, мало більший вплив. Це пояснюється тим, що холодна вода спочатку викликає звуження поверхневих кровоносних судин, що містяться в шкірі та в підшкір’ї; у цей час кров з них перемішується в глибоко розміщені судини, з’являється “гусяча шкіра”; після цього серце починає працювати енергійніше, кровоносні судини шкіри розширюються, кров знову перемішується до шкіри, з’являється відчуття теплоти. Така своєрідна гімнастика, завдяки якій судини розширюються і звужуються залежно від температурних умов, дозволяла швидко адаптовуватись козакові до відповідного середовища.

Так само, як і стародавні слов’яни, запорозькі козаки дуже високо цінували цілющі властивості сонячного проміння і тому прагнули якомога більше часу перебувати під його дією.

Під дією сонячного проміння в козаків підвищувався тонус центральної нервової системи, посилювалось потовиділення, знищувались мікроби й руйнувались отрути, які виробляють ці мікроби.

Потрібно також враховувати, що козаки жили на берегах річок, озер, ставків, де ультрафіолетових променів значно більше.

Таким чином, систематичне виконання фізичних вправ і ефективна система загартовування виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу, голод, спеку й холод та були надійними захисниками.

3. Тестові завдання.

– Сонячні ванни в літній час краще приймати….

А) вранці;

Б) до обіду;

В) після обіду.

Г) ввечері.

– Загартовуватися водою під душем бажано при температурі…

А) 15-18 °С; б) 18-20 °С; в) 20-22 °С.

– Під час купання у відкритих водоймах на організм одночасно діють…

А) сонце; г) атмосферний тиск;

Б) повітря; г) вода;

В) дерева; д) пісок.

Фізкультхвилинка.

4. Робота з підручником.

А) Розгляд ілюстрацій (с. 31-34).

Б) Вивчення основних правил загартовування.

В) Відповіді на запитання.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Робота в зошиті.

2. Перегляд відеороликів:

А) “Дитячий табір “Козацька фортеця”

Б) “Родовід Січ – дитячий табір у Національному музеї народної архітектури та побуту України “Пирогово”

V. Підсумок уроку.

– Що таке загартовування?

– Для чого потрібно загартовуватися?

– Які є види загартовувань?

– Як ви загартовуєтеся?


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Віднімання степенів.
Ви зараз читаєте: ЗАГАРТОВУВАННЯ