Закон соціалізації



Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – з іншого, внаслідок чого відбувається еволюційне самозаперечення економічної системи

капіталізму, що базується на експлуатації найманої праці. Окремі аспекти З. е. почали діяти в розвинених країнах на початку XX ст. (початкові форми підриву товарного виробництва), до 60-х XX ст. посилювалася соціалізація інших елементів економічної системи (розвиток суспільних фондів споживання, бригадна форма організації праці та ін.), але З. е. не діяв. В останні три десятиріччя XX-на початку XXI ст. подолання відчуженості найманих працівників від процесу праці виявляється в поширенні народних підприємств, переважанні соціальних витрат держави над іншими видами витрат, значному вирівнюванні доходів в окремих країнах між найбагатшими та найбіднішими верствами населення (наприклад, у країнах ЄС, Японії та ін.). Найактивніше ці процеси розвивалися у Швеції (див. Шведсько модель соціально-економічного розвитку).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Спостереження за природою взимку.
Ви зараз читаєте: Закон соціалізації