Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Завдання та вправи для самоконтролю 2

Завдання та вправи для самоконтролю 2

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Виділіть суфікси у наведених словах, поясніть їхній вплив на значення слів.

Матусенька, мамочка, матінка, матусечка, матуся, матіночка.

Татусь, татко, татуньо, татунь.

Дівчина, дівчинка, дівчатко, дівчатонько, дівчинонька.

Бовдур, лобуряка, ледащо, вітрище, звірюга, здоровань, волоцюга.

2. У наведених прикметниках виділіть суфікси і поясніть, якого відтінку вони надають значеннюприкметника. .

Білісінький, височенький,

губастий, добрячий, довжелезний, жирнющий, здоровенний, здоровенький, здющий, злодійкуватий, кисленький, кислющий, любесенький, ладненький, легесенький, малюсінький, носатий, низенький, очкастий, огрядненький, поганий, поганенький, поганю ший, рідний, ріднесенький, рукатий, синенький, сияющий, старуватий, старий, старезний, старющий, тонкий, тонесенький, тонющий, тонюсінький, холодний, чистенький, чистющий, широкий, широченький, широчезний.

3. Утворіть словотвірні ряди з коренями.

Рук(а), вод(а), ок(о), мор(е), степ, ліс, земл(я).

4. Охарактеризуйте шляхи творення наведених слів, з’ясуйте різницю в лексичному

значенні і забарвленні кожного з них.

Вітер, вітерець, вітрик, вітронько, вітрище, вітрови-ще, вітрюга, вітрюган, вітрисько, вітровій, вітряк.

5. Визначте способи творення поданих слів.

Життєдайний, промовець, педагогічний, зимувати, міжнаціональний, пасинок, сумісник, держрозра-хунок, придніпровський, помірний, піднебесний, знеболення, нашіптувати, змилосердитися, розмах, переклад, середземноморський, самовиховання, вертихвістка, животворно, НАН України,

6. Визначте способи творення іменників – назв місяців.

Ніч року

Розпочинає зиму грудень, У народі його прозвали “першозимник”. У давнину казали: грудень-студень, на всю зиму землю вистуджує. Відомі й такі назви: “хмурень”, “стужайло”, “лютовій”, “вітрозим”, “річкостав”, “мостовик” тощо. Народна мудрість твердить: грудень і замостить, і за-цвяшить, і саням хід дасть; у грудні сонце на літо, а зима на мороз; цей місяць рік кінчає, справжній зимі двері відчиняє; грудень око снігами тішить, проте вуха морозом рве. Дні тепер найкоротші, зате ночі – найдовші. Тому й прозвали цей місяць “ніччю року”.

Вершина зими

У народі говорять: грудень старий рік завершує, а січень новому двері відчиняє. Свою назву місяць дістав, мабуть, за тріскучі морози й люті хуртовини, характерні для цієї пори. У давнину казали: у січні і морозом вуха пече, і снігом лице січе. Білоруси називають його “студзень”, а болгари – “великий січко “. А ще в Україні іменують його “сніговиком”, “тріскуном”, “вогневиком”, “просинцем”, бо небо в цей час дедалі частіше весело синіє. Стверджують: січень – весні дідусь, а зимі – цар.

Лютий-бокогрій.

Підступний і мінливий, лютий – найкоротший місяць року. О цій порі шаленіють вітри, сичать морози, і все ж лютневі сніги весною пахнуть. Його називають “сніжень”, “лютень”, “крутень”, “зимобор”, “криводоріг”, а ще “межень”, бо він є межею між зимою і весною. Та, напевно, найбільш вдала назва – “бокогрій”. Починає пригрівати сонечко. Худоба охоче підставляє боки під його ласкаві промені.

7. Випишіть із тексту слова, що ілюструють усі способи творення слів. Поясніть правопис складних слів.

Легенда про блакитний барвінок

Ще за тих часів, коли люди поклонялись язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилась біля яскравої ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали у швидкі води Черемоша барвисті вінки. Нехай пливуть до милого, хай причарують його серце навіки, хай зв яжуть серця вірним коханням на все життя.

Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша, ловлячи голоси ставних легенів, які гуляли на березі ріки.

Ось вінки й сплетені. Лунко сміючись, веселою ватагою побігли юні чарівниці до Черемоша, аби кинути вінки на воду. Пливіть, мовляв, віночки, до щасливого берега кохання.

Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс і заблукала.

Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала гукати-кликати своїх подруг. Та дарма, лише таємниче відлуння відгукувалося на її голос.

А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось незнаних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели свій танок лісові дівчата, мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяючи розкрити якусь незвідану таємницю.

Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого барвистого вінка. І сталося диво: засвітився вінок блакитнуватим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки, а з-поміж них виглянули ніжно-блакитні п’ятипелюсткові квіти.

І почула дівчина тихий голос, народжений нічним вітерцем:

– Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки – то п’ять засад щасливого подружнього життя. Запам’ятай і збережи їх у своєму серці на все життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність. Будь щаслива!

Замовк голос, приліг вітерець між трав лісових, стало доокруж тихо-тихо. І тоді якась невідома сила повела дівчину через ліс. Почало благословлятися на світ. Лада опинилася на другому березі Черемоша. Нікого там уже не було. Молодь давно додивлялася останні сни купальської ночі по своїх оселях.

Стояла Лада над Черемошем і все вагалася’: чи кидати їй цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе?

Незчулася, як підійшов до неї легінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча й мовив:

– Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може, мені подаруєш той вінок?

Не промовила дівчина ні слова. Мовчки простягнула красному легіневі свій вінок;

Вінок упав на траву, розсипався, розрісся веселими зеленими стьожками попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок.

…Довге й щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді плете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.

За І. Мамчуром

8. Запишіть спільнокореневі слова, розташувавши їх послідовно у парах за ланцюговим зв’язком твірної основи. ,

Зразок: Весна – весняний – веснянки – веснянкуватий.

Кість, кістковий, кістка, кістяк; лікар, лікарня, лікарняний; сінник, сіно, сінце, сінаж, сінний; цибулина, цибулька, цибуля, цибулиння, цибулинний; чобіток, чобіт, чоботар, чоботарський, чоботисько, чоботарювати; шахтарка, шахтар, шахтний, шахта, шахтарський; щасливий, щастя, щасливенький, щасливити, щасливчик; яструбеня, яструб, яструбець, яструб’ятко.

9. Перепишіть у три колонки іменники, утворені: а) префіксальним способом; б) суфіксальним способом; в) безафіксним способом.

Заспів, виліт, сутінь, обмілина, викрутка, винахід, праліс, правнук, перегрівання, перегук, обезболювання, складка, зібрання, олюднення, окис, провесна, прозелень, збори, відвертість, відвага, паморозь, розлука, відвідини, контрудар, вистава, очищення, відродження.