Земля як об’єкт економічних відносин

Земля як об’єкт економічних відносин – земля як предмет праці, знаряддя і засіб праці та економічних і передусім відносин економічної власності, які виникають у процесі її виробничого використання й привласнення результатів праці. З освоєнням землі об’єктами економічних відносин стають власне земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та морської економічної зони. Відносини економічної власності виникають між різними власниками землі і суб’єктами її господарського використання

у процесі безпосереднього виробництва, обміну і розподілу. Такі відносини певною мірою змінюються залежно від таких властивостей землі, як об’єкта речового змісту: 1) за раціонального використання вона не втрачає своїх корисних властивостей, може поліпшуватися, а її цінність зростати; 2) на землі без участі людини відбувається природне відтворення лісів, трав (особливо лікарських), ягід тощо; 3) процес вирощування багатьох видів сільськогосподарської продукції впродовж тривалого періоду відбувається без участі людини, що зумовлює меншу інтенсивність дії економічних законів у цій сфері. Так, час виробництва
озимої пшениці триває 10 місяців, тоді як робочий період (коли людина безпосередньо впливає на вирощування цієї культури) – лише близько місяця; 4) у процесі впливу людини на землю під час оранки, посіву, підживлення, збору врожаю тощо виникає найбільший синергічний ефект, нова продуктивна сила; 5) об’єктом діяльності людини у сільському господарстві є рослини і тварини, а їхні біологічні процеси відбуваються за законами природи, недотримання яких, наприклад, несвоєчасний посів зернових або їх збір, призводить до значних втрат; 6) землі сільськогосподарського призначення обмежені в просторі, що істотно впливає на ціноутворення в аграрному секторі та інші реалії; 7) земля є не лише засобом праці, а й предметом праці; 8) в межах окремих країн існує значна відмінність в якості грунтів. Так, в Україні налічується 630 різновидів грунтів, що відрізняються природною родючістю; 9) земля є джерелом корисних копалин, тепла (геотермальні води та ін.) тощо; 10) частина виготовленої продукції за своєю споживною вартістю не відрізняється від засобів виробництва. Специфічний характер землі як знаряддя праці поєднується з особливостями основних виробничих фондів сільського господарства. Юридичними формами цих відносин є володіння, розпорядження і користування.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Земля як об’єкт економічних відносин