ЖИТНЯК – БАГАТОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ



КОРМОВІ ТРАВИ

9.3. БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ

9.3.2. БАГАТОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ

9.3.2.8. ЖИТНЯК

Житняк (Agropyrum) – нещільнокущовий багаторічний злак. Уперше у культуру в 1896 р. впровадив проф. В. С. Богдан на Валуйській дослідній станції.

Житняк має високу кормову цінність: 100 кг сіна відповідають 53 кормовим одиницям і містять 4 кг перетравного протеїну. Тварини охоче поїдають його зелену масу й сіно.

Житняк посухостійкий злак, тому досить високі врожаї його вирощують у посушливих районах. Добре відростає після спасування. Дає високі врожаї

сіна впродовж 3-4 років. Навесні розвивається рано. При вирощуванні у сумішках з люцерною отримують дуже цінний корм. Поширений у південних районах України, у Казахстані, на Поволжі і в Сибіру (Росія).

У нашій країні налічується сім видів житняку, з яких найпоширеніший – житняк ширококолосий (Agropyron pektiniforme Roem et Shult). Коренева система мичкувата, проникає в грунт на глибину до 2,5 м. Стебло заввишки близько 80 см добре облиствлене, утворює багато пагонів. Колос його широкий, досить щільний, остистий. Листки лінійні, зелені. Плід – плівчаста зернівка. Маса 1000 насінин 1,8-2,1 г. Досить урожайний на різних грунтах – чорноземах,

каштанових, солонцюватих, глинистих. На півдні України врожайність сіна досягає 30 ц/га. У посушливих районах житняк висівають також для закріплення схилів.

На сухих глинистих грунтах Казахстану і Волгоградської області та Ставропольського краю Росії росте житняк пустельний (Agropyrum desertorum Fish.) – більше посухостійкий, ніж ширококолосий. Районований сорт Дніпровський вузькоколосий. У посушливих степових районах України, Заволжя й Уралу (Росія), Середньої Азії у дикорослому стані трапляється житняк сибірський, або піщаний (Agropyrum sibiricum (Wild), P. В.), який дає добрі врожаї на темно-каштанових і чорноземних грунтах.

За даними Краснокутської державної дослідної станції, люцерново-житняковий пласт є добрим попередником для вирощування ярої твердої пшениці.

У посушливих степових районах житняк краще висівати восени під покрив озимих, висіяних по чорних і ранніх парах. У північних районах і на зрошуваних землях його краще підсівати навесні під ярі зернові. Норма висіву при суцільному способі сівби становить 10-12, а в сумішках з люцерною – 7-8 кг/га. Насіння загортають на глибину 2-3 см.

На насіння житняк збирають на початку воскової стиглості роздільним способом, а на початку повної стиглості – комбайнами, коли травостій набуває буро-жовтого забарвлення. Урожайність насіння – 3-4 ц/га.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Типи алгоритмів.
Ви зараз читаєте: ЖИТНЯК – БАГАТОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ