ЖИВУЧІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ

Related posts:

1. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми зберігати свою структуру і функц. особливості під час дії зовн. чинників....
2. СУКЦЕСІЯ КАТАСТРОФІЧНА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ КАТАСТРОФІЧНА – сукцесія, спричинена певними катастрофічними для екосистеми прир. (пожежа, паводок, масове розмноження шкідників) або антроп. (вирубування, шкідливі наслідки виробничої діяльності) чинниками....
3. ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ, – екосистеми виведених з госп. обігу прир. територій з відповідним режимом охорони, які включають екосистеми заповідників, нац. парків, заказників, сан.-курортних зон тощо. Організація прир. територій, що охороняються, має вирішувати такі питання: збереження унікальних прир.-територіальних комплексів; охорона ген. ресурсів біосфери, насамперед генофонду зникаючих, реліктових та ендемічних видів рослин […]...
4. ЕЛЕМЕНТ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЕЛЕМЕНТ ЕКОСИСТЕМИ – складова основних компонентів екосистеми....
5. ЛІСОВІ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЛІСОВІ ЕКОСИСТЕМИ – найбільш складні й високопродуктивні екосистеми, в яких домінують хвойні та широколистяні дерева, що утворюють складні угруповання....
6. СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу....
7. ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ -1) привнесення в середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів; 2) проникнення (прир. чи антроп.) в експлуатовані екосистеми або технол. пристрої видів організмів, не характерних для даних угруповань і зазвичай там відсутніх. Забруднення мікроорганізмами є бактеріол. забрудненням....
8. АРЕАЛ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи АРЕАЛ ЕКОСИСТЕМИ – зона поширення певної сукупності рослинних угруповань та умов їх розвитку....
9. ВРАЗЛИВІСТЬ (ЛАНДШАФТУ, ЕКОСИСТЕМИ) Екологія – охорона природи ВРАЗЛИВІСТЬ (ЛАНДШАФТУ, ЕКОСИСТЕМИ) – нездатність протистояти зовн. впливам або стресовим чинникам; властивість, обернена до стійкості....
10. ЗРІЛІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЗРІЛІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – те саме, що й Зрілість біогеоценозу....
11. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ -1) відхилення від звичайного стану (норми) екосистеми будь-якого ієрархічного рівня організації (від біогеоценозу до біосфери). П. е. може відбутися в одному з екол. компонентів або в екосистемі загалом, мати зовн. чи внутр. причини, антроп. або прир. характер, бути локальним, регіональним чи глобальним. Мається на увазі, що інтенсивність П. е. […]...
12. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовн. і внутр. сил. 1) Відносно зворотні або не зворотні зміни угруповань, що викликаються різними (як Правило) не зовсім періодичними чинниками і відбуваються протягом досить тривалого (багато віків) проміжку часу (вікова Д. е.); 2) одна з форм цикл, (періодичних) змін в угрупованнях добові, […]...
13. ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА, екологія чинникова – розділ екології, що вивчає пристосованість певних видів рослин і тварин до умов існування. Встановлює і досліджує життєві форми, або екобіоморфи, їхнє ставлення до окремих чинників абіотичного і біотичного середовища, сукупний вплив цих чинників на організм....
14. Штучні екосистеми – Природні та штучні екосистеми Природознавство Природні та штучні системи в середовищі існування людини Природні та штучні екосистеми Штучні екосистеми Штучні екосистеми, або агроценози, нестійкі – людина штучно підтримує їх видовий склад. Висаджені рослини без підтримки людини швидко зникають в умовах конкуренції з дикими видами. Живі організми культурних полів Живі організми садів Зелена архітектура У міському парку...
15. ДЕГЕНЕРАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕГЕНЕРАЦІЯ – 1) виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму як результат несприятливих умов існування; 2) переродження, глибокі структурні зміни в тканинах організму, що супроводжуються появою в них речовин, не властивих цим тканинам (жир, гіалін тощо); 3) те саме, що біол. редукція, тобто спрощення, ослаблення або майже […]...
16. ОХОРОНА КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ОХОРОНА КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА – збереження та дбайливе ставлення до пам’яток культури, всього антроп. (у т. ч. природно-антроп.) оточення людини, звичного для неї з дитинства....
17. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
18. АРЕАЛ ВІДНОВЛЕНИЙ Екологія – охорона природи АРЕАЛ ВІДНОВЛЕНИЙ – донедавна рідкісний ареал, що був на межі зникнення виду, який знову набув природних меж, характерних для нього в минулому, до антроп. впливу....
19. МОРОЗОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи МОРОЗОСТІЙКІСТЬ – здатність організмів (або матеріалів) витримувати низькі мінусові т-ри....
20. КСЕРОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи КСЕРОФІЛЬНІСТЬ – здатність організмів витримувати несприятливі умови водозабезпечення....
21. РІВНОВАГА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи РІВНОВАГА ЕКОЛОГІЧНА – баланс прир. або змінених людиною прир. компонентів середовища і процесів, що зумовлює тривале або необмежене в часі існування даної екосистеми....
22. ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА Екологія – охорона природи ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – прир., прир.-антроп. або суто антроп. (у т. ч. екон., соц. тощо) явище, що стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екол. криза, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін. До П. г. наближуються широковідомі регіональні проблеми, що охоплюють великі частини біосфери, напр., забруднення середовища, у т. ч. кислотні дощі....
23. ОРГАНІЗМИ ЕВРИТЕРМНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕВРИТЕРМНІ, еври – термобіонти – види гомойотермних та пойкілотермних організмів, які здатні витримувати коливання т-ри в широких межах (лишайники, комахи, молюски, риби, ссавці тощо)....
24. ЗАБРУДНЕННЯ ПЕРВИННЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПЕРВИННЕ – надходження в середовище забрудників, що безпосередньо утворюються під час перебігу прир., прир.- антроп. та антроп. процесів....
25. ВИМИРАННЯ ВИДІВ Екологія – охорона природи ВИМИРАННЯ ВИДІВ – безповоротне зникнення видів, що раніше мешкали на Землі. Упродовж останніх десятиліть темпи В. в. стрімко зростають. Так, якщо в доістор. період за кожні 2000 р. вимирав один вид, то за останні 300 р. один вид зникає через кожні 10 р. Багато видів занесено до Червоної книги, оскільки вони […]...
26. ЖАРОМІЦНІСТЬ Екологія – охорона природи ЖАРОМІЦНІСТЬ – 1) здатність конструкцій та матеріалів витримувати мех. навантаження за високих т-р (без істотних деформацій); 2) для металів та їхніх сплавів Ж. – те саме, що й Жаростійкість....
27. ПОСУХОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи ПОСУХОСТІЙКІСТЬ – здатність рослин витримувати посуху без знач Них необоротних порушень життєвих функцій, а для с.-г. культур – без різкого зниження врожайності....
28. ВАЛЕНТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ВАЛЕНТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА, пластичність екологічна – діапазон інтенсивності дії екологічного чинника, в якому можливе існування певного виду, тобто межі витривалості між критичними точками. Широку В. е. виду щодо абіотичних чинників позначають додаванням до назви чинника префікса “еври”. Евритермні види – ті, які здатні витримувати значні коливання температури, еврибарні – широкий діапазон тиску, […]...
29. ЗНИКНЕННЯ ВИДІВ Екологія – охорона природи ЗНИКНЕННЯ ВИДІВ – вимирання певних видів тварин і рослин унаслідок прямого винищення, руйнування місць їхнього існування, забруднення довкілля тощо. У II тисячолітті з лиця Землі зникло понад 40 видів ссавців (дикий бик-тур, дикий кінь-тарпан, сумчастий вовк та ін.), близько 100 видів птахів (не літаючий голуб-дронт), а кількість зниклих видів безхребетних тварин, […]...
30. АКЛІМАКС Екологія – охорона природи АКЛІМАКС – нестійкий стан біоценозу, зумовлений мінливістю біотичного й абіотичного середовищ....
31. Взаємозв’язки основних компонентів екосистеми Формули й таблиці БІОЛОГІЯ ЕКОЛОГІЯ Взаємозв’язки основних компонентів екосистеми Правило екологічної піраміди: на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси та енергії, яку запасають організми за одиницю часу, значно більша, ніж на наступних (в 5-10 разів). Сукцесія – процес саморозвитку екосистеми, внаслідок взаємодії живих організмів між собою та довкіллям. Біосфера – частина геологічних оболонок земної кулі, […]...
32. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
33. СУМІСНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУМІСНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНА – здатність людини витримувати постійну присутність ін. особи. Цей чинник особливо важливий у невеликих замкнутих колективах, експедиціях, косм. кораблях тощо....
34. ЗИМОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи ЗИМОСТІЙКІСТЬ – здатність рослин без істотних пошкоджень витримувати комплекс несприятливих умов зими (мороз, ожеледь, глибокий сніг, застій води на поверхні грунту тощо)....
35. Екосистема. Ланцюги живлення – Природні та штучні екосистеми Природознавство Природні та штучні системи в середовищі існування людини Природні та штучні екосистеми Екосистема. Ланцюги живлення Екосистема Екосистема (Біогеоценоз) – сукупність живих організмів, що існують на певній території, поєднаних між собою харчовими зв’язками та розподілом енергії. Ланцюги живлення Ланцюг живлення – це ряд послідовно взаємозв’язаних видів, що послідовно дістають органічні речовини й енергію з первинної […]...
36. ВИМИРАННЯ Екологія – охорона природи ВИМИРАННЯ – теор. кінцева доля кожного біол. виду; явище часткового чи повного зникнення окремих видів, груп рослин і тварин або цілих флор і фаун з певної території або акваторії, що має місце в процесі розвитку живої природи протягом біол. історії Землі. Так, зокрема, в історії Землі відомі “Великі вимирання”, першим з […]...
37. ЦВІТІННЯ ЛИМАНІВ Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ЛИМАНІВ – явище масового розвитку деяких видів водоростей, зумовлене періодичною дією припливів. Чим вища амплітуда припливів, тим вищий продукційний потенціал, оскільки плинна вперед і назад вода забезпечує інтенсивне вимивання продуктів дисиміляції і перенесення поживних та біогенних речовин, у зв’язку з чим організми можуть вести прикріплений спосіб життя, який не потребує […]...
38. ТЕРИТОРІЯ ОСОБЛИВО ОХОРОННА Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ ОСОБЛИВО ОХОРОННА – територія, акваторія, в межах якої розташовані цінні об’єкти або явища прир. чи антроп. походження (важливі екосистеми, гейзери, інженерні споруди, пам’ятки садово-паркового мистецтва). До Т. о. о. відносять також території, які позитивно впливають на довкілля (лісосмуги, зелені зони тощо). Всі вони охороняються законом, а нерідко перебувають під наглядом […]...
39. СТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати вплив тих чи ін. несприятливих чинників зовн. середовища. Розрізняють зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти певних хвороб, радіостійкість тощо....
40. АЕРОТОП Екологія – охорона природи АЕРОТОП – внутрішня атмосфера екосистеми, що є приземним шаром повітря, склад і режим якого залежать від безпосереднього впливу внутр. компонентів екосистеми, насамперед рослинності і грунту....