ЗИМІВНИКИ (бджоляники)



ЗИМІВНИКИ (бджоляники) – приміщення, де утримуються бджоли протягом усього зимового періоду.

3. будують у захищеному від вітру місці на сухій ділянці з невеликим схилом. Найчастіше навколо 3. викопують спеціальний кювет для стікання паводкових вод й атмосферних опадів.

У 3. не повинні проникати сонячне світло, шум, гризуни, що викликають занепокоєння бджіл.

Протягом всієї зими в приміщенні має підтримуватися стабільна температура: в областях з підвищеною вологістю повітря – близько 3-4 °С тепла, у районах з сухішою зимою – від

0 до +2 °С, а відносна вологість повітря повинна коливатися в межах 80-90 %. Вогкі приміщення зовсім непридатні для зимівлі в них бджіл. Максимально припустимими є коливання температури повітря від -2 до +4 °С. Різкі температурні коливання викликають занепокоєння бджіл і підвищену витрату запасів корму. А при підвищеній вологості повітря у вуликах, що відволожуються, з’являється цвіль, закисає мед – основний зимовий корм бджіл, а розріджений мед викликає в бджіл пронос і може призвести до захворювання на нозематоз. При зниженій вологості повітря мед у стільниках дуже швидко кристалізується, бджоли починають тривожитися,
відчувати спрагу, що призводить до великого відходу бджолиних сімей.

Будують 3. трьох типів (конструкції яких залежать від рельєфу місцевості, рівня залягання грунтових вод, напрямку панівних вітрів тощо): надземні, напівпідземні, підземні (рис. 17). Надземні 3. будують при неглибокому заляганні грунтових вод. Недолік таких зимівників у тому, що їхні стіни повністю знаходяться над поверхнею грунту й узимку вони сильно прохолоджуються, а навесні – перегріваються.

Підземні 3. майже на всю висоту стін заглиблюються в землю. Вони набули найбільшого розповсюдження серед бджолярів. Узимку в них підтримується рівна температура, а навесні температура повітря піднімається повільно, що дозволяє бджолам добре завершити зимівлю. Стіни зимівника не варто обшивати деревом – воно швидко уражається грибком і виходить із ладу. Стіни, викладені цеглою або бутовим каменем, довговічні й практичні.

Напівпідземні 3. заглиблені в землю на половину висоти стін.

ЗИМІВНИКИ (бджоляники)

3. обов’язково обладнують добре діючою вентиляцією, тому що протягом усього зимового періоду бджоли виділяють тепло й вологу у вигляді водяних парів, які осідають усередині вулика.

Приміщення 3. обладнують припливно-витяжними трубами. Повітрообмін відбувається за рахунок різниці температур внутрішнього й зовнішнього повітря. Чим більша ця різниця, тим інтенсивніше вентилюється приміщення, тому при переохолодженні приміщення використовують засувки на вентиляційних трубах, що зменшують швидкість руху повітря.

Свіже повітря надходить у приміщення через припливні трубах, прокладені між стелажами під підлогою 3. Витяжні труби, через які видаляється тепле повітря, прокладають у стелі й виводять назовні під дах.

Якщо 3. улаштований у пристосованому приміщенні, з уже збудованою однією вентиляційною трубою, її залишають. Для посилення вентиляції на припливно-витяжній трубі встановлюють дефлектор, а саму трубу виводять вище коника даху. Частину труби між стелею й дахом утеплюють.

Чим більше бджолиних сімей утримують у 3., тим більшим повинен бути розмір вентиляційних труб: на одну бджолосім’ю припадає 6-8 см2 площі поперечного перерізу труб. Звідси видно, що в 3. на 150 бджолиних сімей вентиляційні отвори повинні мати загальний перетин 900-1200 см2, а на 250 бджолиних сімей – 1500-2000 см2. У кожному разі перетин однієї вентиляційної труби не повинен перевищувати 600 см2(20 х ЗО см). 3., що має більшу площу, обладнують декількома вентиляційними трубами.

Сам 3., незалежно від типу, складається з вентиляційної системи, стін, підлоги, горищного перекриття, даху. Приміщення обладнують стелажами для розміщення на них вуликів. У великі 3. вулики, без використання стелажів, установлюють один на іншій.

Стіни 3. роблять із дерева, цегли, бетону або бутобетону. 3. з дерев’яними стінами зазвичай будують зі стійок, обшитих обаполом і дошками. У надземних 3. стіни з колод. Установлюють стійки на спеціальному фундаменті або дерев’яних лежнях. Утеплюють стіни глиноорганічною сумішшю об’ємною вагою 350 кг на 1 м3. Дерев’яні стіни й стелю штукатурять глиною із солом’яною січкою.

Цегельні стіни штукатурять вапняно-цементним розчином, а білять вапном. Для 3. із цегельними або бутобетонними стінами роблять бутобетонний фундамент.

Підлога в 3. складається з шару (ЗО см) жирної глини й насипаного на неї шару (10 см) піску.

Горищне перекриття влаштовують із пластин, покладених під дерев’яними балками діаметром 180 мм, глиняного змащення (ЗО см завтовшки), шару піску з битим склом (5 см), утеплювача з глиноорганічної суміші й сухої землі з товщиною шару (до 6 см). У горищному приміщенні влаштовують утеплений люк, який відкривають у літню пору для додаткової вентиляції й просушування приміщення.

Крокви даху дерев’яні, похилі. Як покрівлю застосовують азбестоцементні волокнисті листи, покладені на шар пергаміну й суцільного решетування.

Двері 3. утеплюють із боку тамбура повстю й оббивають даховим залізом.

Будують 3. за типовими й індивідуальними проектами. Розмір 3. за індивідуальним проектом визначають за кількістю бджолиних сімей і типом вуликів. На одну бджолину сім’ю в одностінних вуликах (крім лежаків) припадає 0,5-0,6 м3 приміщення, у двостінних вуликах і вуликах-лежаках – 0,7-0,9 м3.

Ширина 3. залежить від кількості рядів і проходів між стелажами. У чотирирядному приміщенні встановлюють стелажі завширшки 55 см із шириною проходу між ними 90 см, між стінками 3. і крайніми стелажами залишають 10 см, а між центральними – 20 см. Ширина такого 3. буде 4,4 м.

Висота приміщення 2,5-3 м. Стелажі встановлюють у три яруси, хоча останнім часом багато бджолярів не розміщають вулики з бджолами на стелажах, а встановлюють їх один на іншій у кілька рядів, що набагато збільшує ємність 3. і скорочує витрати на їхнє будівництво.

Довжину 3. визначає кількість вуликів, розділена на кількість стелажів. Так можна довідатися, скільки вуликів можна розмістити на одному стелажі. Отриманий результат множать на 65 см, для того щоб визначити довжину стелажа. Центральні стелажі повинні бути коротшими за два крайні на 1-1,5 м – це відстань розрахована на відкривання дверей 3. усередину приміщення.

З розрахунку на 200 бджолиних сімей має припадати 12 стелажів, по 17 вуликів на кожен (200 вуликів: 12 стелажів), при цьому на крайніх стелажах буде розміщено 18, а на центральних – 16 вуликів. Усього в 3. розміститься 204 вулика (18 х 3 х 2 + 16 х 3 х 2), і довжина бічних стелажів відповідно дорівнюватиме 11,7м (65 см х 18 вуликів), центральних – 10,4 м (65 см х 16 вуликів).

Обсяг 3., побудованого за індивідуальним проектом, складе 128,7 м3: довжина – 11,7 м, ширина – 4,4 м і висота 2,5 м. Для 200 бджолиних сімей, які утримуються в одностінних вуликах, потрібно 100-120 м3 обсягу приміщення, що майже відповідає необхідним параметрам.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Формула гармонічних коливань.
Ви зараз читаєте: ЗИМІВНИКИ (бджоляники)