Зміст грошової політики уряду: цілі й інструменти



УРОК 72

Зміст грошової політики уряду: цілі й інструменти

Мета уроку: вивити теоретичні засади грошової політики уряду, її цілі й об’єкти; з’ясувати інструменти грошово-кредитної політики держави; поглибити й систематизувати знання учнів про теоретичні засади монетаристського підходу до регулювання грошового ринку; проаналізувати головні види грошово-кредитної політики держави; розвивати економічне мислення, пам’ять, увагу.

Основні поняття: грошові відносини, грошово-кредитна політика, грошова маса, кейнсіанська теорія,

монетаристська теорія, кількість грошей, ціна грошей, грошові агрегати, грошовий обіг, інструменти грошової політики.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

>> Бесіда з учнями

1. Які ви знаєте види сучасних грошей?

2. Що називається кредитом та нормою банківського відсотка?

3. Які ціни формуються на гроші?

4. Які функції виконують гроші?

5. Чим визначається кількість грошей в економічній системі? Чи може вона бути будь-якою?

IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Одним

із найважливіших напрямів макроекономічної стабілізації держави є регулювання грошових відносин. Гроші та грошові відносини покладено в основу всіх кредитних та фінансових процесів в економіці будь-якої країни.

Сукупність заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин, що вживаються з метою впливу на кількість грошей, які перебувають в обігу, створює основу монетарної, або грошово-кредитної, політики.

Грошова політика держави традиційно розглядається як найважливіший засіб державного регулювання економіки шляхом здійснення управління грошовою масою через вплив на такі параметри економіки, як сукупний попит, рівень цін, курс національної валюти тощо. Саме грошова сфера наразі стає вирішальним важелем, за допомогою якого держава втручається в ринкову економіку з метою забезпечення її рівноваги та зростання.

V. Вивчення нового матеріалу

В Україні засади грошово-кредитної політики, згідно із Законом “Про Національний банк України”, мають грунтуватись на головних критеріях та макроекономічних показниках на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу ВВП, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного й торговельного балансів.

Правову основу грошово-кредитного регулювання в Україні становлять Конституція України, Закони “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України” та інші нормативно-правові акти.

Суб’єктом грошово-кредитної політики є держава в особі центрального банку й відповідних урядових структур: міністерства фінансів, скарбниці, органів нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, установ зі страхування депозитів та ін.

Грошово-кредитна політика – це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу. Здійснення державою продуманої грошово-кредитної політики передбачає розмежування її стратегічних і тактичних цілей. Стратегічна мета грошово-кредитної політики має бути підпорядкована загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави: стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін. Визначаючи тактичні й оперативні завдання грошово-кредитної політики, слід враховувати необхідність її диференціації залежно від конкретної макроекономічної ситуації.

Грошово-кредитні (монетарні) важелі є одними з головних інструментів економічної політики держави.

Теорії, що визначають зміст грошової політики держави

Кейнсіанська – обгрунтовує політику регулювання за допомогою відсоткової ставки, що впливає на інвестиції та сприяє подоланню спаду виробництва.

Монетарна – обгрунтовує необхідність регулювання державою кількості грошей і за допомогою цього регулювання – можливість впливу на сукупний попит і обсяг національного продукту. Тактичною метою монетарної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей, тобто оптимальної рівноваги між попитом і пропозицією грошей.

Державна економічна політика, зорієнтована переважно на використання грошово-кредитних засобів, називається монетаристською. Монетаристська політика є найрезультативнішою за умов розвинутої ринкової економіки, інституціональної та юридичної інфраструктури, домінування в суспільстві підприємницької психології, високого ступеня залежності економічних суб’єктів від кредитів та низьких або передбачуваних параметрів інфляції. Коли в державній економічній політиці переважають методи адміністративного регулювання, ефективність грошово-кредитної політики є незначною. У цьому разі себе виправдовує метод поетапного впровадження ринкових регуляторів грошово-кредитної системи.

Вибір напрямів грошово-кредитної політики, її цілей і механізмів має враховувати й зовнішньоекономічні фактори функціонування економіки, ступінь інтегрованості країни у світовий економічний простір. Останнє передбачає необхідність узгодженості грошово-кредитної та валютної політики.

Планування головних параметрів грошово-кредитної політики передбачає необхідність урахування ефекту запізнення, тобто наявності розриву в часі між застосуванням регулювальних заходів і відповідною реакцією на ці дії як грошово-кредитної сфери, так і економічної системи загалом. Дослідження в цій галузі доводять, що зміна динаміки грошової маси позначаться на динаміці цін та реальному обсязі ВВП із запізненням у 3-12 місяців. Це означає, що стабілізаційні заходи мають грунтуватись на точних економічних прогнозах і бути не просто своєчасними, але й випереджальними.

Сутність державного регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів полягає у впливі на грошову пропозицію та ціну кредиту.

Кількість та ціна грошей – головні показники грошового ринку. Ціною грошей є відсоткова ставка (плата позичальнику банку за тимчасове використання грошей). Тісний взаємозв’язок грошового ринку та всіх інших ринків показує необхідність та важливість проведення державою грошово-кредитної політики.

Формою організації грошового обігу, що встановлюється зазвичай державним законодавством певної країни, є грошова система. Вона містить:

¦ товар, що відіграє роль загального еквівалента;

¦ грошову одиницю – масштаб цін;

¦ засоби обігу та засоби платежу (металеві, паперові, електронні, кредитні гроші);

¦ порядок карбування монет і випуску в обіг паперових грошей;

¦ форми й умови безготівкового платіжного обороту та обігу кредитних грошей;

¦ порядок обміну національної валюти на іноземні та фіксований державою валютний курс.

В економіці грошова маса є важливим чинником, що впливає на рівень цін, обсяг виробництва і стан платіжного балансу.

Грошовою масою (запасами) називають сукупний обсяг купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що застосовуються в готівковому та безготівковому обігу, і пасивні (накопичення, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть бути використані в угодах.

Контроль над масою грошей є одним із напрямів діяльності держави.

Обсяг грошової маси формується з урахуванням попиту на гроші та їх пропозиції. Провідна роль у цьому регулюванні належить центральному (національному) банку країни. Грошові агрегати – це види грошей та грошових засобів, що відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення на готівку, показники структури грошової маси.

Грошові агрегати – це зобов’язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Відповідно до методологічних правил НБУ, виокремлюють грошові агрегати різного складу, і залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати.

Грошова база – це сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов’язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України.

Показники грошової маси (грошові агрегати)

Показник грошової маси

Що включає

М0

Відбиває масу готівки, що перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить

М1

Включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних та ощадних рахунках до запитання

M2

Це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках та переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити

M3 (грошова маса)

Грошовий агрегат M2 та цінні папери, крім акцій, кошти на вкладах за трастовими операціями банків

Інакше кажучи, це сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечує зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, що є основою для формування грошових агрегатів, а не власне грошовим агрегатом. Грошова база використовується Національним банком України як один із головних показників грошово-кредитної політики й часто друкується пресою разом із грошовими агрегатами.

Розвиток грошової маси в Україні (залишки коштів на кінець періоду, млн. грн.)

Період

М0

М1

M2

M3

Грошова база

1995

2623

4682

6846

6930

2000

12 799

20 762

31 544

32 252

2002

26 434

40 281

64 321

64 870

30 808

2005

60 231

98 573

19 3145

19 4071

82 760

2008

154 759

225 127

512 527

515 727

186 671

2010

182 990

289 894

596 841

597 872

225 692

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей. У цьому обігу беруть участь два потоки: потік товарів і послуг (виступає як пропозиція грошей) і потік грошей (попит на гроші).

Рівняння кількісної теорії грошей:

MV = PQ,

Де М – кількість грошей в обігу;

V – швидкість обігу грошової одиниці;

Р – ціна угоди або товару;

Q – кількість товарів.

Це означає, що маса грошей, помножена на швидкість їх обігу, має дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних інтервенцій, тобто фінансово-економічних заходів, один з показників (а можливо, й усі водночас) необхідно підкоригувати: збільшити виробництво чи імпорт товарів, відрегулювати (прискорити) швидкість обігу грошей, скоротити грошову масу і, зрештою, підвищити ціни.

Грошово-кредитна політика проводиться за допомогою певних кредитно-грошових інструментів, що спрямовані на регулювання грошової маси. Пропозиція грошей регулюється Центральним банком за допомогою інструментів прямого та непрямого впливу.

До прямих інструментів грошово-кредитної політики належать: ліміти кредитування для окремих банків; пряме регулювання відсоткової ставки; ліміти на обсяг або вартість кредитів, що надаються окремим галузям.

До непрямих інструментів регулювання пропозиції грошей належать: операції на відкритому ринку цінних паперів, зміна облікової відсоткової ставки, зміна вимог до рівня обов’язкових резервів депозитних інститутів.

Прямі інструменти грошово-кредитної політики традиційно використовуються в країнах, що розвиваються, інструменти непрямого регулювання – насамперед в індустріально розвинених країнах.

Існує суттєва відмінність між інструментами прямого та непрямого регулювання. Інструменти прямого впливу є ефективними лише в короткостроковому періоді як засіб запобігання надмірній кредитній емісії. Використання їх пов’язане з видатками у сфері розподілу ресурсів: зменшенням конкуренції між банками, усуненням викривлень структури їхніх кредитних портфелів, зменшенням посередницької ролі банків в економічній системі тощо. Ефективність застосування непрямих інструментів регулювання пов’язана з розвитком грошового ринку. їх використання дає банкам можливість вільно розподіляти кредити відповідно до ринкової ситуації. Існує також безпосередній взаємозв’язок між політикою управління державним боргом (зокрема характером фінансування дефіциту державного бюджету) і використанням інструментів непрямого грошово-кредитного регулювання. Державне регулювання грошового ринку і грошового обігу – одне з найважливіших і найскладніших завдань держави. Добре продумана і правильно організована політика у сфері фінансів – найважливіший фактор успішного розвитку економіки будь-якої країни.

VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів

1). Чи правильні нижченаведені твердження?

1. Товарні гроші мають внутрішню вартість.

2. Показники загальної кількості грошей у національній економіці називають грошовими агрегатами.

3. Що вища відсоткова ставка, то більшою є величина попиту на гроші для операцій.

4. Важливим компонентом сучасної грошової системи є золотий уміст грошової одиниці.

5. Попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від номінального ВВП.

6. Зі зростанням реального обмінного курсу національної валюти обсяг експорту збільшується.

2 ). Розв’яжіть тестові завдання

1. Укажіть неправильне твердження:

А) грошову одиницю Швеції називають кроною;

Б) грошову одиницю Туреччини називають лірою;

В) грошову одиницю Китаю називають юанем;

Г) грошову одиницю Австрії називають маркою.

2. Укажіть ознаку, що не характеризує сучасні грошові системи країн:

А) хронічне знецінення грошей;

Б) офіційне визначення золотого вмісту грошової одиниці;

В) широкий розвиток безготівкового обігу та скорочення обігу готівки;

Г) зростання ролі держави в стабілізації грошового обігу.

3. Демонетизація золота означає, що:

А) держава розпродає своє монетарне золото;

Б) припиняється тезаврація золота приватними особами;

В) золото перестає виконувати функції грошей;

Г) припиняється карбування монет із золота.

4. Якщо пропозиція грошей і рівень цін постійні, то в разі збільшення доходу:

А) попит на гроші та відсоткова ставка збільшуються;

Б) попит на гроші зменшується, а відсоткова ставка збільшується;

В) збільшується попит на гроші та зменшується відсоткова ставка;

Г) зменшуються попит на гроші та відсоткова ставка.

5. Якщо українська гривня і російський рубль вільно плавають і попит на українську гривню зростає, то це означає, що:

А) пропозиція українських гривень зменшилась або зменшиться;

Б) ціна української гривні у валюті Росії знизиться;

В) пропозиція російських рублів зменшилась;

Г) ціна російського рубля в українській валюті знизиться.

6. Коли кажуть, що країна девальвувала свою валюту, то мають на увазі, що:

А) внутрішня купівельна спроможність національної грошової одиниці знизилась;

Б) уряд підвищив ціну, за якою закуповуватиме золото;

В) уряд зменшив кількість грошей, що перебуває в обігу;

Г) уряд знизив фіксований курс валюти відносно інших валют.

3). Розв’яжіть задачі.

Задача 1

Припустімо, що курс гривні до російського рубля такий: 1 гривня = 6 рублям. Українські фірми експортують товар А в Росію, який коштує там 420 рублів. Російські фірми також виробляють продукт А та експортують його в Україну, де його ціна становить 70 грн. Обсяг експорту товару А фірмами обох країн однаковий – 50 тис. одиниць.

Напередодні виборів в Україні курс гривні відносно рубля знизився до 1 : 5,5. Обчисліть розмір додаткового доходу, який отримають фірми однієї з країн унаслідок зміни курсу.

Відповідь: виторг українських фірм у Росії: 420 50000 = 21(млн. руб.); обмін на гривні за курсом 5,5 принесе 3818 тис. грн. За старим курсом вони отримали б 3500 тис. грн. Отже, українські фірми матимуть додатковий дохід у сумі 318 тис. грн.

Задача 2

Готівкові гроші – 350 грн., строкові депозити – 250 грн., поточні рахунки – 300 грн., кошти клієнтів за трастовими операціями банків – 150 грн. Чому дорівнює агрегат M2?

Відповідь: 900 грн.

Задача 3

Грошовий агрегат М1 – 500 грн., поточні рахунки – 100 грн., розрахункові рахунки – 120 грн., строкові депозити – 150 грн. Чому дорівнює агрегат М0?

Відповідь: 130 грн. (500 – 100 – 150 – 120).

VII. Підсумок уроку

VIII. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Творче завдання: 1) скласти таблицю значень обмінних курсів гривні відносно російського рубля, долара США та євро на початок року і на поточну дату; 2) виявити головні тенденції зміни курсів та проаналізувати причини цих змін.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Чим статевий процес відрізняється від статевого розмноження.
Ви зараз читаєте: Зміст грошової політики уряду: цілі й інструменти