ЗМІСТ І БУДОВА ТЕКСТУ. СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ. АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ РЕЧЕННЯ. СПОСОБИ ЗВ’ЯЗКУ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТІ



ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ І СТИЛІСТИКИ

Урок № 26

ЗМІСТ І БУДОВА ТЕКСТУ. СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ. АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ РЕЧЕННЯ. СПОСОБИ ЗВ’ЯЗКУ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТІ

Мета: ознайомити учнів з поняттями “складне синтаксичне ціле”, “актуальне членування речення” та способами зв’язку речень у тексті; розвивати вміння робити якісний конспект лекції; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу орієнтувати одинадцятикласників па вибір майбутньої професії.

Міжпредметні

зв’язки: економіка, російська мова, біологія.

Тин уроку: урок здобуття нових знань та формування практичних умінь.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотиваційно-організаційний етап

Слово вчителя.

З огляду на те, що тема уроку є досить широкою, пропоную прослухати навчальну лекцію та законспектувати її.

Новими для вас будуть поняття “складне синтаксичне ціле”, “актуальне членування тесту” й “рубрикація”.

Пам’ятайте, що під час конспектування слід дотримувати певних правил: скорочувати слова й речення, намагатися почути найбільш важливе й записати його, структурувати

текст конспекту. Останньому буде сприяти план лекції.

Ознайомлення з темою та планом лекції

– Учні записують тему й план у зошит.

Зміст і будова тексту

План

1. Способи зв’язку речень у тексті.

2. Актуальне членування речення.

3. Абзац і складне синтаксичне ціле.

4. Рубрикація як один з видів членування тексту.

II. Процесуально-діяльнісний етап

Навчальна лекція з візуалізацією

– Законспектуйте лекцію. Поставте запитання вчителеві.

Текст – це сукупність речень, що пов’язані змістом і мовними засобами. У кожному наступному реченні використана попередня інформація, що й становить змістовий зв’язок між. його частинами (реченнями, абзацами). Мовні засоби тексту, що виступають для зв’язку,- узгодження форм часу і способу дієслів, займенники, синоніми, сполучники тощо.

Залежно від комунікативного спрямування та інформативної мети висловлювання речення поділяють на дві основні частини: дане (тема, відоме) і нове (рема, повідомлюване).

Дане – частина речення, яка містить відому інформацію і зумовлена ситуацією спілкування.

Нове – частина речення, що містить основний зміст висловлювання, те нове, що повідомляється.

Розподіл речення на дане і нове (актуальне членування) не має прямого зв’язку з поділом його на члени речення: до нового можуть входити підмет і другорядні члени речення. Речень без нового немає, а без даного є, тобто все речення може бути новим. Наприклад, у тексті “Я впізнаю Ті. Вона пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка…” (М. Коцюбинський) перше речення становить лише нове, а в другому з’являється дане (вона), остання інформація (пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка) належить до нового.

У кожному тексті є основна думка, те головне, заради чого створюють текст. Думка в тексті розвивається.

Те, про що говориться в тексті, називають темою. Вона найчастіше відображена у заголовку. Тема – ознака будь-якого тексту. Крім того, тема може членуватися па підтеми (мікротоми).

Частиною тексту, в якій розкривається зміст підтеми (мікротоми), є абзац. Речення, охоплені абзацом, як правило, тісно пов’язані і складають складне синтаксичне ціле (ССЦ). Але ССЦ не слід змішувати з абзацом. Так, у діалогічному мовленні в окремий абзац виділяють слова кожного зі співрозмовників. Отже, абзац – це стилістико-композиційна мовна одиниця, а ССЦ – структурно-семантична.

Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації та ін. Часто використовується в офіційно-діловому стилі. Рубрикація є зовнішнім вираженням композиційної будови ділового папера. Ступінь Складності рубрикації залежить від обсягу, тематики, призначення документа. Найпростіша рубрикація – поділ па абзаци.

Абзац – це відступ у правому початковому рядку, яким починається виклад нової думки у тексті, а також фрагмент тексту між двома такими відступами. На письмі абзац виділяється відступом вправо. Перші речення абзацу вимовляються з більшою силою голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу.

Типовий абзац має три частини: зачин (формулюється мета абзацу, тобто повідомляється, про що йтиме мова); фраза (міститься основна інформація абзацу); коментарі (підбивається підсумок того, про що говорилося в абзаці).

Вважається, що середня довжина абзацу – це 4-6 речень. Проте в текстах документів бувають абзаци, що складаються з одного речення. Однак якою б не була його довжина, слід пам’ятати, що це внутрішньо замкнене смислове ціле.

Щоб не утруднювався процес читання й опрацювання документа, у ділових паперах рубрики нумеруються. Існує дві системи нумерації – традиційна й нова.

Традиційна базується на використанні знаків різних типів: римських та арабських цифр, великих та малих літер. Вона доповнює абзацне членування тексту (нумерування тез, пунктів, правил), яке залежить від змісту, обсягу, складу документа. Система використання різних позначень повинна мати логічну будову:

А. Б. В. Г. Д…

I. II. III. IV. V…

1. 2. 3. 4. 5…

1) 2) 3) 4) 5)…

А) б) в) г) д)…

Рубрики, більші за абзац, називають так: параграф (§), глава, розділ, частина. Вони теж нумеруються. Під час рубрикації тексту слід дотримувати таких правил:

1) нумерувати рубрики, якщо є хоча б два однорідних елементи перерахування;

2) застосовувати однорідні засоби нумерації до однотипних частин;

3) дотримувати правил пунктуації в разі комбінованих способів нумерації;

4) використовувати лаконічні, однозначні заголовки. Нова система нумерації базується па використанні лише арабських цифр, розміщених у певній послідовності. Застосовуючи її, слід враховувати:

А) після номера частини, розділу, пункту, підпункту ставлять крапку;

Б) номер кожної складової частини включає номери вищих ступенів поділу:

– розділи – 1.; 2.; 3.;

– номери підрозділів включають у себе також номери розділів – 1.1.; 1.2.; 1.3.;

– номери пунктів містять номер розділу, підрозділу, пункту – 1.1.1.; 1.1.2.; 1.1.3.

Використання цієї системи нумерації дає можливість не вживати словесних найменувань і заголовків до частин документа.

Лінгвістичне спостереження

– Прочитайте текст І. Яку систему рубрикації використано в ньому?

– Обгрунтуйте належність поданого тексту до складного синтаксичного цілого.

Текст І

Людина – це відкрита саморегулювальна система, що існує на основі взаємодії із зовнішнім середовищем, обмінюючись із ним речовинами, енергією та інформацією.

Людина – представник білково-нуклеїнової форми життя, і їй притаманні всі загальні властивості життя:

– (само)організація – цілеспрямованість, тобто внутрішня впорядкованість, взаємодія елементів, що забезпечує цілісність системи, робить її більшою за суму складових частин;

– регуляція – цілеспрямована зміна стану системи завдяки прямим і зворотним зв’язкам;

– адаптація – відповідність організації та поведінки системи умовам її функціонування і розвитку в навколишньому середовищі;

– неперервність життя, що забезпечують генетичні механізми збереження і передавання спадкової інформації (За матеріалами інтернет видань).

– Порівняйте текст II із текстом І. Як змінилася будова речень? Обгрунтуйте членування тексту па абзаци.

– Який із двох текстів легший для сприймання і запам’ятовування? Відповідь обгрунтуйте.

Текст II

Людина – це відкрита саморегулювальна система, що існує на основі взаємодії з зовнішнім середовищем, обмінюючись із ним речовинами, енергією та інформацією. Як представникові білково-нуклеїнової форми життя, людині притаманні самоорганізація, регуляція, адаптація, неперервність життя.

Самоорганізація – це цілеспрямованість, тобто внутрішня впорядкованість, взаємодія елементів, що забезпечує цілісність системи, робить її більшою за суму складових частин. Регуляція – це цілеспрямована зміна стану системи завдяки прямим і зворотним зв’язкам. Адаптація – це відповідність організації та поведінки системи умовам її функціонування і розвитку в навколишньому середовищі. Неперервність життя забезпечують генетичні механізми збереження і передавання спадкової інформації.

– Випишіть із тексту терміни та їх визначення. До якої наукової галузі вони належать?

Конструктивна вправа

– Використовуючи традиційну й нову системи, пронумеруйте заголовки тем.

Розділ…Ринок грошей

Тема…Попит на гроші

…Попит на гроші

…Фактори, що визначають параметри попиту на гроші

…Прості рівняння грошового обігу

…Теорія касових залишків

Актуальне членування висловлювання

– Здійсніть актуальне членування поданого висловлювання. Інтерв’ювання – метод індивідуальних бесід за заздалегідь складеним питальником із групою учнів для виявлення думки, ставлення учнів до певного об’єкта навколишнього світу.

Інтерв’ювання можна проводити у різних формах: письмовій та усній (З методичних рекомендацій).

Аналіз тексту

– Прочитайте. Визначте тему й основну думку текстів. Доберіть заголовки.

Текст І

Не слід ототожнювати інфляцію з емісією грошей або із зростанням цін. Емісія – це законодавчо зумовлений випуск додаткової маси грошей в обіг. Коли цей процес обслуговує об’єктивні потреби забезпечення безперервності руху зростаючого обсягу товарно-матеріальних цінностей, то він не є інфляційним чинником. Емісія є джерелом інфляції, коли вона призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а отже, знецінених грошей (Зі словника економічних термінів).

Текст II

Приватна власність в умовах соціально орієнтованого ринкового господарства – це спосіб творення суспільних продуктивних сил на основі економічної свободи людини, реалізації її матеріального інтересу і господарської підприємливості. Вона грунтується на принципах: досягати успіхів завдяки своїм здібностям і розумному ризику, господарювати з прибутком (З підручника).

Вправа-відновлення

– Прочитайте текст, визначте тему й основну думку. Придумайте заголовок до тексту. Визначте логічні частини тексту, розподіліть його на абзаци. Знайдіть у тексті міжфразові засоби зв’язку (лексичні – використання займенників на позначення понять, виражених іменними частинами мови, для уникнення повторів, морфологічні – співвідношення видо-часових і способових форм дієслова, синтаксичні – сполучники (адже, але, і все ж), вставні слова й конструкції (мабуть, крім того, та й зрозуміло, ось наприклад).

Розвиток суспільного виробництва пов’язаний з існуванням різних його форм. Найпершою формою господарювання було натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрішньогосподарського споживання. На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її.

Потребу в обміні результатами праці мають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій або іншій формі існує поділ праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва. Ллє якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об’єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Отже, товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками (З підручника).

III. Контрольно-рефлексивний етап

– Дайте відповіді на запитання.

1. Що таке тема тексту?

2. Як визначити основну думку тексту?

3. Яку роль відіграє заголовок у тексті?

4.3 якою метою у тексті виділяють абзаци?

5. За допомогою яких засобів поєднуються речення в складному синтаксичному цілому?

– Доведіть або спростуйте думку, що абзац і ССЦ – не одне й те саме.

– Продовжте речення:

1. Абзац – це…

2. Типовий абзац має три частини: …

3. Середня довжина абзацу має бути…

4. Під час актуального членування речення виділяють…

IV. Домашнє завдання

– Дібрати текст професійного спрямування (технологічного, природничо-математичного, спортивного, економічного). Знайти в ньому міжфразові засоби зв’язку, рубрикувати його частини.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Протилежни слова за значенням.
Ви зараз читаєте: ЗМІСТ І БУДОВА ТЕКСТУ. СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ. АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ РЕЧЕННЯ. СПОСОБИ ЗВ’ЯЗКУ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТІ