Зміст позакласної роботи



Зміст позакласної роботи

Основним змістом позакласної роботи є:

– засвоєння загальних відомостей про мову, актуальних питань з лексикології, фразеології, граматики, стилістики, риторики тощо;

– ознайомлення з лексикографічними, енциклопедичними, довідковими виданнями;

– ознайомлення з етимологічними відомостями;

– опрацювання лінгвістичного матеріалу, що відбиває сучасний стан мови;

– вивчення відомостей з культури мовлення.

З метою формування у школярів світоглядних уявлень про розвиток мови й

суспільства можна використати науково-популярну літературу про виникнення писемності, діяльність Кирила й Мефодія, про літописців, про монастирі (Києво-Печерська лавра), які стали осередками культури тощо.

Відомості про значення й походження багатьох слів і висловів збагатять уявлення учнів про мову як живе явище, допоможуть зрозуміти діалектику мови, викличуть інтерес до пізнання певних лінгвістичних явищ, сприятимуть виробленню в учнів свідомого ставлення до використання в мовленні багатств української мови.

Учні краще зрозуміють складні лінгвістичні процеси в розвиткові мови, якщо вчитель на конкретному

цікавому матеріалі зможе показати джерела цих процесів, їх відображення в мовних фактах, особливо перехідного характеру, наприклад, народження нових слів, виникнення фразеологізмів, перехід одних граматичних розрядів в інші тощо.

Так, учень розуміє, що в словосполученні золотий годинник прикметник золотий відносний, бо означає речовину, з якої виготовлено предмет. У рядках…тихі очі твої золоті… (В. Сосюра) прикметник використаний як якісний не тільки на позначення кольору, а й з оціночним значенням, що дозволило майстру слова граматичними засобами виразності передати своє захоплення.

Нині знову виникає інтерес до проблеми “людина науки”. Розглядаючи персонали в системі особистіших, внутрішньо наукових та загально-соціальних зв’язків, необхідно познайомити учнів з біографіями й науковою діяльність багатьох видатних учених: І. Огієнка, Б. Грінченка, Ю. Шереха та ін. Такі особистіші якості, як цілеспрямованість, відданість науці, працелюбність, різнобічність інтересів можуть дати молоді матеріал для роздумів над власним життям.

Багатства мови, копітку дослідницьку працю вчених можна показати через роботу з різноманітними словниками. Завдання вчителя полягає в тому, щоб на вчити школярів користуватися словниками, виконуючи різноманітні пошукові завдання. Це сприятиме збагаченню словникового запасу учнів і розвитку їхнього зв’язного мовлення (укладання тематичних словничків, невеликі повідомлення про етимологію слів, походження фразеологізмів, стилістичний експеримент тощо).

Важливу роль у формуванні мовної особистості відіграє лінгвокраєзнавство, яке дає можливість об’єднати лінгвістичну теорію з повсякденною учнівською практикою, залучити до навчально-виховного процесу культурно-освітні заклади населеного пункту, у якому мешкають учні. Так, наприклад, звернення до топонімічних назв, що є одним із найголовніших шляхів вивчення історії рідного краю, розширення світогляду учнів, поглиблення їхнього інтелекту, допоможуть глибше засвоїти на уроках української мови теми “Іменники власні й загальні назви”, “Словотвір”.

Топоніми майже ніколи не бувають випадковими, тому їх називають літописом Землі. Топонімія – явище мовне, що знаходиться в постійному розвиткові, дуже тісно пов’язане з історією, географією. Назви міст і сіл, гір і долин відбивають матеріальну й духовну культуру народу.

Для збору матеріалу можуть бути використані різноманітні довідники, плани, карти, матеріали історичних і краєзнавчих музеїв, бесіди зі старожилами тощо. Обробляючи зібраний матеріал, діти знайомляться з принципами номінації, джерелами утворення топонімів, специфікою творення назв населених пунктів, вулиць, майданів, провулків тощо.

Аналізуючи з учнями семантику мотивуючих основ, слід виділити топоніми ономастичного походження, де мотивуючою основою виступають власні назви (Іванівна, Варварівка, Глафірівка, Петрівка тощо – від імен осіб, Валуйки, Полтавське, Новоахтирівка та ін. – від назв інших населених пунктів; Воскресенське, Преображенське, Покровське, Першозванівка, Троїцьке, Христове та ін. – назви, пов’язані з церквами й релігійними святами), а також топоніми апелятивного походження, де мотивуючою основою виступають загальні назви, що характеризують географічні особливості краю, характер рельєфу, флори (вул. Садова, Вишнева, Степова, Мергельна, Крейдяна), називають об’єкти, розташовані на цій вулиці (вул. Клубна, Шкільна, Музейна, Театральна, Галерейна, пров. Інтернатський, Заводський) тощо.

Відбір топонімічного матеріалу для вивчення на засіданнях гуртка можна обмежити не територіально, а тематично (назви вулиць, площ, населених пунктів, що увічнюють імена видатних українців).

Про багатство й виразність української мови яскраво й переконливо говорили вітчизняні й зарубіжні письменники. Багато таких висловлювань наводяться в шкільних підручниках. Добір відповідного матеріалу, створення альбомів, випуск лінгвістичних газет, підготовка й проведення предметних тижнів, усних журналів, мовних радіопередач тощо, у яких говориться про велич, красу української мови, пробуджують в учнів почуття гордості за свою мову, інтерес і бажання опанувати її. Завдання вчителя полягає в тому, щоб учні самостійно переконалися в об’єктивності цих оцінок.

Робота з різноманітними лексикографічними виданнями допоможе учневі побачити багатство лексичного й фразеологічного складу української мови, здатність слова мати не одне, а кілька значень, розвинену синоніміку, дериваційні можливості українського слова та багато іншого.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз майна підприємства.
Ви зараз читаєте: Зміст позакласної роботи