Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Навчальне аудіювання
Урок № 2
Тема: Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення.
Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Навчальне аудіювання
Мета: дати учням поняття про мову як систему виражальних засобів, що вживаються для висловлення думки та спілкування, і мовлення як використання виражальних засобів мови у процесі спілкування; ввести до словника дітей терміни мовець та адресат мовлення; дати уявлення про чотири види мовленнєвої діяльності, у доступній формі пояснити структуру кожного з видів
Обладнання: підручник.
Хід уроку
І. Повідомлення мети уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Вивчення нового матеріалу (засвоєння мовленнєвознавчих понять).
Робота з підручником. Виконання вправи 6.
Бесіда.
– Чому стверджують, що найважливішим засобом спілкування й пізнання є мова?
– Чому саме мова є знаряддям мислення?
– Як пов’язані мова і мовлення?
– Чи може розвиватися мова, не спираючись на мовлення? Чому?
– Чи можливе існування мовлення без мови? Чому?
Пояснення
Мовленнєва діяльність включає чотири види – аудіювання (слухання й розуміння), читання, говоріння і письмо. Той, хто говорить або пише (мовець), вкладає певний зміст у власне, самостійно створене висловлювання. Той, хто слухає або читає (адресат мовлення), вилучає зміст із створеного кимось висловлювання.
Кожен із чотирьох видів мовленнєвої діяльності включає в себе три частини. Передовсім мовець або адресат мовлення має зрозуміти, з якою метою він вступає у спілкування (навіщо він це слухатиме, говоритиме і т. ін.). Друга частина – це сприйняття і розуміння закладеної у висловлювання інформації. І, нарешті, третя частина – виконавча. Це сприйняття на основі отриманої інформації рішення, що найчастіше супроводжується наступним говорінням або письмом.
За останніми науковими даними час, що витрачається на чотири види мовленнєвої діяльності людини, розподіляється таким чином: аудіювання – 45%, говоріння – 30%, читання – 6%, письмо – 9%.
Сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування.
Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання – це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання й розуміння усного мовлення.
ІІІ. Виконання вправ на закріплення.
Навчальне аудіювання.
Тексти для аудіювання
1. Кошеня
Надійшов день, коли вперше після літньої перерви Василько пішов до школи.
Несподівано хлопчик почув жалібний писк. Під тином повзало плямисте кошеня. Василько схилився над ним. Кошеня було зовсім маленьке, та вже дивилося на світ каламутними оченятами. “Хтось викинув, – подумав хлопчик. – Пропаде тут!” Кошеня ткнулося носом Василькові в черевик і затихло.
– Ох, ти ж, дурненьке! Хочеш молока? Не пропадати ж тобі. Маєш справу з Васильком. Зрозуміло?
Василько підняв кошеня, подумав, озирнувся і сховав його в сумку. Нічого йому не станеться, якщо посидить у сумці. “А після уроків додому візьму, – вирішив хлопчик. – Мати давно хоче завести кішку”.
…Коли задзеленчав дзвоник і всі учні посідали за парти, в клас увійшла синьоока дівчина. Вона була в сірому вбранні, гладенько зачісана. Перед Васильком зринув спекотний день і винесений ним кухоль з водою, до якого спрагло приникла синьоока дівчина Маруся. ТІльки всі школярі називали її тепер Марією Павлівною, бо вона була їхньою новою вчителькою, ця лісникова донька.
Серед десятків дитячих облич вона теж упізнала Василька. Упізнала його очі-черешні й білі пір’їнки вицвілих брів. Учителька посміхнулась до хлопчика і він зрозумів, що й вона його упізнала.
Раптом почувся дивний звук. Здригнувшись, Василько схопився за сумку. Так і є, кошеняти в сумці вже нема… Як же воно вилізло?
У класі всі наче завмерли. У тиші виразно пролунало ніжне “няу-у!” В ту ж хвилину залунав дружний сміх дітей, школярі кинулись шукати під партами порушника спокою, і незабаром кошеня вже було на столі в Марії Павлівни. Коли в класі знову постала тиша, вчителька запитала:
– Хто ж це з вас, діти, приніс його?
Василько боявся звести на Марію Павлівну очі. Отак осоромитись. Та ще в перший день шкільного навчання! Ні, він нізащо не признається! Тільки чому це так важко дихати? Наче камінь проковтнув… Вчителька чекала, але всі мовчали.
– А я не думала, – нарешті мовила вона, – що в класі є боягузи, які бояться сказати правду.
“Однаково не скажу, – подумав Василько, похнюпившись. – Адже ніхто не взає… Як довго тягнеться оця хвилина! Хоч би вже швидше дзвінок!”
Ось учителька сіла на стілець. Ось вона знову встала, погладила кошеня.
– Ну що ж, – сказала, – якщо ніхто не хоче признатись, то я візьму його собі. Яка в нього смішна мордочка! І лапки в чорних шкарпетках, а хвостик – білий!
Подумавши, вона продовжувала:
– А може бути, що тому, хто приніс кошенятко шкода з ним розлучатись? Тоді я…
Вона злегка відсторонила кошеня від себе. Василько підняв голову.
– Ні, не шкода, – раптом вихопилось у нього. – Я іншого візьму!
Зрозумівши, що він виказав себе, Василько побачив, як насупились у Марії Павлівни брови і як вона водночас не може стримати усмішки. І в той же час Василько несподівано відчув, що він знову дихає легко і вільно.
– Хтось викинув, – пояснив він учительці. – Маленьке… Пропало б… Ну, я взяв… А потім… потім…
– Що сталося потім – зрозуміло, Васильку, – промовила Марія Павлівна. – У тому, що ти взяв кошеня, немає нічого поганого. Я, мабуть, сама б так зробила. Тільки чому ти зразу не признався? Хіба ти боягуз?
– Ні, я не боягуз, – прошепотів Василько. – Мені було соромно… (За О. Донченком; 490 сл.).
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Василько побачив кошеня
А) на дорозі;
Б) під тином;
В) під кущем.
2. Кошеня було
А) біленьке;
Б) смугасте;
В) плямисте.
3. Василько узяв кошеня
А) щоб погратися;
Б) щоб комусь подарувати;
В) щоб врятувати.
4. Василько сховав кошеня
А) за пазуху;
Б) в сумку;
В) під пахву.
5. У новій учительці Василько упізнав дівчину
А) яка розпитувала в нього дорогу;
Б) якій він виніс кухоль води;
В) з якою він познайомився в поїзді.
6. Марія Павлівна була
А) дочкою вчителя;
Б) дочкою коваля;
В) дочкою лісника.
7. Нова вчителька упізнала Василька
А) по очах і бровах;
Б) по ластовинню;
В) по посмішці.
8. Побачивши у класі кошеня, нова вчителька
А) розгубилась;
Б) розгнівалась;
В) здивувалась.
9. Те, що Василько підібрав кошеня, викликло в учительки
А) здивування;
Б) розуміння;
В) заперечення.
10. Сказавши, що кошеня приніс у клас він, Василько відчув
А) полегкість;
Б) сором;
В) розкаяння.
11. У тому, що хлопчик підібрав кошеня, виявились такі його риси
А) милосердя до всього живого;
Б) нерозважливість, безвідповідальність;
В) бажання завоювати прихильність учительки.
12. Любов до природи слід виявляти насамперед у
А) у пропозиціях до газет і журналів;
Б) у вихованні менших за віком братів і сестер;
В) конкретній допомозі тваринам і рослинам.
2. Як птиця гавкала
Я дав слово у неділю приїхати до мого друга, лісника Василя Петровича. Він живе у лісі, кілометрів за тридцять від міста. Удома в нього є на що подивитися. Неначе само собою виходить, що як тільки потрапить до нього якась лісова тварина чи птах – скоро стає ручною
Ми сиділи у великій світлій кімнаті, в якій я вже був не раз. Раптом десь з кутка, з-під стелі, щось загавкало. Я від несподіванки аж здригнувся і давай шукати очима – що б це могло бути? Ну, точнісінько, як оце гавкав у дворі пес Букет, тільки якось хрипкувато і ніби протяжніше.
Тут з-за печі вилетів птах, трохи менший за галку і на нижчих ногах. Колір його був чудесно синій, а крила блищали світло-блакитними пір’їнами. І дзьоб майже такий, як у галки – довгий і не дуже гострий.
Звичайно, я відразу впізнав ракшу. Її завжди можна зустріти на узліссі.
Птиця сіла на плече Василю Петровичу і знов закричала так, наче гавкав Букет.
– Як це? – здивовано спитав я. – Ракша звичайно кричить, як сорока, тільки тихіше і коротко, а тут здається, що гавкає. Де ви таку взяли?
– Знайшов у лісі з перебитим крилом ранньої осені, коли птахи збираються мандрувати у теплі краї. Довго вона видужувала, поки й похолодало. Крило загоїлось, але випускати вже не можна було. Загине десь, думаю собі. Та й звикла вона до мене й приручилась зовсім. Оце бачите, їсти просить…
Ракша сиділа на плечі у Василя Петровича, дзьобом ворушила йому волосся, не перестаючи кричати так, ніби справді гавкав Букет. Вперше в житті я бачив ракшу в неволі, та ще й ручну. Я сказав про це Василю Петровичу.
– Я й сам не думав, що вона приручиться, – відповів він. – Спочатку я їй черв’ячків приносив. Потім холодно стало, думаю – чим її годуватиму? Сиру не їсть, насіння не приймає, про хліб і говорити нічого… Одрізав тоненький шматочок м’яса, показав їй. Ех, вона як кинулась, вмить проковтнула. Оце зараз м’яса просить… А гавкає знаєте чому? Бо у нас Букет, коли голодний, забігає в хату й починає гавкати – просить їсти. Яким чином второпала це ракша, сам не розумію. Але раптом почала й собі подавати голос, мов Букет. Спочатку несміливо, а далі, як став я її щоразу годувати після такого, сказати б, прохання, вона перейняла собаче гавкання.
Василь Петрович узяв порізане на тоненькі шматочки м’ясо і почав давати синьому птахові, що жадібно ковтав смачну їжу.
Наївшись, ракша полетіла в свій куток. Там було прибито полицю, де стояла вода і було приладнано тоненьку гіллячку, на яку птиця й сіла. Ракша знала своє місце.
Я сказав другові, що він якийсь секрет знає, а Василь Петрович сміється у відповідь. Який там секрет, просто, мовляв, часу треба багато вільного, от і все. І любити треба кожну тваринку…
Часу небагато у Василя Петровича, а що любить він тварин – це правда… (За О. Копиленком; 450 сл.).
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Чим зацікавив оповідача лісник Василь Петрович?
А) був вправним мисливцем;
Б) чудово розказував про мисливські пригоди;
В) у нього завжди жили приручені тварини.
2. У кімнаті раптом щось загавкало:
А) з-під печі;
Б) з-під ліжка;
В) з кутка з-під стелі.
3. Птах був схожий на:
А) перепілку;
Б) коноплянку;
В) галку.
4. Ракшу можна зустріти:
А) у лісових хащах;
Б) на узліссі;
В) біля річки чи озера.
5. Де взялася у лісника ракша?
А) подарували друзі;
Б) підібрали пташеням діти;
В) знайшов з перебитим крилом.
6. Василь Петрович годував ракшу
А) хлібом;
Б) насінням;
В) м’ясом.
7. Просити їсти ракша “навчилась”
А) у Сірка;
Б) у Пірата;
В) у Букета.
8. Місце ракші було
А) на полиці в кутку під стелею;
Б) у шпаківні в кутку;
В) на полиці над дверима.
9. “Секрет” Василя Петровича полягав у
А) великій кількості вільного часу;
Б) спеціальній освіті біолога;
В) любові до тварин.
10. Головна думка прослуханого тексту – це
А) схвалення милосердного ставлення до тварин;
Б) захоплення дружбою оповідача та лісника;
В) захоплення красою природи.
11. У ставленні людини до живої природи має переважати
А) прагнення підкорити природу власній волі;
Б) намагання отримати практичну користь;
В) прагнення співіснувати в повній гармонії.
12. Любов людини до тварин і рослин засвідчує
А) схильність до природничих наук;
Б) гуманність і доброту;
В) невміння спілкуватися з людьми.
Робота з підручником. Виконання вправи 8 (І).
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання.
Вправа 7 (усно), вправа 8 (ІІ, письмово)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...