АРЕОПАГ

Related posts:

1. ГІМНАСІЙ Культурологічний словник ГІМНАСІЙ (грец. gimnasion) – державний навчально-виховний заклад у Стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. В Афінах найбільшого розвитку вони досягли в V-tV^. до н. е. До Г. вступали після палестри (гімнастична школа, в якій навчалися хлопчики з 12 до 16 років) юнаки 16-18 років із знатних і заможних родин. В Г. вони […]...
2. РАПСОД Культурологічний словник РАПСОД (від грец. складаю і пісня) – у Стародавній Греції мандрівний співець, виконавець епічних пісень....
3. ЛІТУРГІЯ Культурологічний словник ЛІТУРГІЯ – 1) Обідня, вид богослужіння у православній церкві. 2) У Стародавній Греції та Візантії – деякі види державних п овинностей....
4. ДИДАСКАЛ Культурологічний словник ДИДАСКАЛ – вчитель у Стародавній Греції та Візантії. Так само називали часто вчителів в українських братських школах XV!- XVIII ст....
5. ДЕМАГОГ Культурологічний словник ДЕМАГОГ – спочатку так називали голову так званої демократичної партії в деяких рабовласницьких державах Стародавньої Греції (Афінах тощо). Пізніше слово Д. почало означати політикана, що робить собі популярність шляхом надмірних обіцянок....
6. РИТОРИКА Культурологічний словник РИТОРИКА (грец. rytorika – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Виникла у Стародавній Греції. З кінця XVI ст. у братських школах в Україні Р. викладалася разом з поетикою (піїтикою)....
7. СИКОФАНТ Культурологічний словник СИКОФАНТ – в Афінах та інших полісах Стародавньої Греції так називали професійного донощика, наклепника і шантажиста. С. збирали відомості, котрі компрометували впливових громадян, з метою порушити проти них судову справу, звести політичні рахунки або одержати хабара....
8. ЕКЗАРХ Культурологічний словник ЕКЗАРХ (від грец. керівник) – 1) У Стародавній Греції глава жерців при храмі. 2) У Візантійській імперії намісник імператора, правитель області. 3) У православ’ї – глава церковної округи (екзархату)....
9. КОМЕДІЯ Культурологічний словник КОМЕДІЯ (грец.) – 1) У стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2) Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті. 3) Переносно – смішна подія; удавання, лицемірство....
10. КАРІАТИДА Культурологічний словник КАРІАТИДА (від грец. karyatides – жриці храму Артеміди у Стародавній Греції) – скульптурне зображення стоячої жіночої фігури, що служить опорою балки в будинку. К. звичайно притулені до стінки або виступають з неї. Поширення набули в античній архітектурі та європейському будівництві XVII-XIX ст....
11. ПОСТРИГ Культурологічний словник ПОСТРИГ – церковний обряд у християнстві, що здійснюється під час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти волосся у рабів. Символізує зречення від власної волі і повної згоди коритися волі Бога....
12. ГОЛГОФА Культурологічний словник ГОЛГОФА (від арамейськ. гулгулта – череп) – пагорб поблизу Єрусалима, на якому у стародавніх євреїв страчували злочинців. На Г., за євангельськими оповідями, був розп’ятий на хресті Ісус Христос. У християнстві Г. є символом мук, страждань і терпінь....
13. АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО Культурологічний словник АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО (від лат. antiquus – давній) – назва давньогрецького та давньоримського мистецтва; виникла в епоху Відродження. А. м. розвивалося в 1 тис. до н. е. і 1-й пол. 1 тис. н. е. Зародилося в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського архіпелагу та західному узбережжі Малої Азії. Найвищого розквіту досягло в Стародавній […]...
14. НАБАТ Культурологічний словник НАБАТ – 1) У Стародавній Русі – мідний військовий барабан величезних розмірів, який перевозили чотирма кіньми. 2) Сигнал тривоги для зібрання людей, який подавався зазвичай ударами в дзвін (“бити в набат”)....
15. ОЛІМПІАДИ Культурологічний словник ОЛІМПІАДИ (грец. Olympiades) – у давніх греків чотирирічні періоди між Олімпійськими змаганнями. Роком першої О. вважається 776 р. до н. е., відколи в Олімпії почали вести списки переможців. Зважаючи на загальноеллінське значення та чітку періодичність О., сіцілійський історик Тімей близько 264 р. до н. е. запровадив літочислення за О. (за іншими джерелами, таке […]...
16. ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ Культурологічний словник ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ (від грец. ellen – грек) – такий, що стосується епохи еллінізму; у Стародавній Греції та низці країн Малої Азії, Єгипту, Близького Сходу та Середньої Азії – остання чверть IV – І ст. до н. е. Епоха еллінізму характерна значним поширенням давньогрецької культури на ті землі, які увійшли до імперії Олександра Македонського, та […]...
17. ШАХИ Культурологічний словник ШАХИ – гра, що відбувається між двома суперниками на квадратній дошці, поділеній на 64 клітини двох кольорів. Кожний із противників 296 має 16 фігур і веде гру згідно із встановленими правилами. Ш. винайдені у Стародавній Індії....
18. ДЕМІУРГ Культурологічний словник ДЕМІУРГ – вища урядова особа в деяких державах Стародавньої Греції (наприклад, в Ахейському Союзі). Алегорично – творець....
19. ЮРИДИЧНИЙ Культурологічний словник ЮРИДИЧНИЙ (від лат. juridicus – судовий) – правовий, той, що стосується правознавства; юридична особа – організація, підприємство, установа, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав та виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі або в третейському суді....
20. АКРОПОЛЬ Культурологічний словник АКРОПОЛЬ (грец. akropolis, від akros – верхній і polis – місто) – укріплена частина давньогрецького міста, розміщена на узвишші, так зване горішнє місто. А. – спочатку фортеця, з VIII ст. до н. е. – релігійний, культурно-громадський центр. Найбільш відомий А. в Афінах. В Україні відомі А. античних держав Північного Причорномор’я (А. Пантікапея на […]...
21. ФЕНОМЕН ВЛАДИ-ВЛАСНОСТІ Культурологічний словник ФЕНОМЕН ВЛАДИ-ВЛАСНОСТІ – обумовленість соціального статусу індивіда його місцем у суспільній ієрархії....
22. АРИСТОКРАТІЯ Культурологічний словник АРИСТОКРАТІЯ – (від грец. “аристос” – найкращий і “кратер” – сила, влада, панування) – вищий прошарок привілейованого стану в суспільстві....
23. МЕТКИ Культурологічний словник МЕТКИ (від грец. “переселенці”) – в полісах Стародавньої Греції чужоземці, а також відпущені на волю раби. Були особисто вільні, проте не мали політичних прав....
24. ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
25. ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ Культурологічний словник ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ (від лат. ordo – ряд, порядок) – порядок співвідношення несучих та несених частин будівлі. В архітектурі Стародавньої Греції склалися ордери: дорійський, іонійський, коринфський....
26. СЕНСОРНИЙ Культурологічний словник СЕНСОРНИЙ (екстрасенсорний) (від лат. sensorium – орган чуття) – пов’язаний з роботою органів чуття....
27. Секретар судового засідання Секретар судового засідання – службова особа, на яку покладено обов’язки ведення протоколу судового засідання. С. с. з. зобов’язаний послідовно, повно і точно викласти у протоколі судового засідання (а також розпорядчого засідання в кримінальній справі) все те, що відбувалося під час засідання, С. с. з. підписує цей протокол разом з головуючим (ст. ст. 86, 87 КПК, […]...
28. МЕАНДР Культурологічний словник МЕАНДР – геометричний орнамент у формі ламаної або кривої лінії з закрутками, від давньої назви звивистої річки у Малій Азії. Широко застосовувався в Греції. В Україні вперше виявлений в с. Мізинь на Чернігівщині....
29. Метрополія Політологічний словник Метрополія (від грецьк. meter – мати і polis – місто) – держава, яка підпорядковує собі інші, економічно залежні держави, перетворюючи їх на колонії. У Стародавній Греції метрополією назвали поліс, жителі якого засновували поселення в інших землях. Рябов С. Політологія: словник понять і термінів”. – К., 2001; Енциклопедія Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, […]...
30. АРХАЇКА Культурологічний словник АРХАЇКА (від грец. archaikos – старовинний, давній) – ранній етап розвитку будь-якого явища. У мистецтвознавстві термін “А.” застосовується до раннього періоду розвитку мистецтва Стародавньої Греції (VII – VI ст. до н. е.)....