АСПЕРГІЛЬОЗ
АСПЕРГІЛЬОЗ (кам’яний розплід, кам’яна черва) – інфекційна хвороба, що супроводжується загибеллю й висиханням розплоду, а іноді й дорослих бджіл. Високою є ймовірність виникнення її на пасіках, розташованих у притінках і на вогкому грунті.
Збудник хвороби – гриб – патогенний для шовковичного шовкопряда, дубового шовкопряда, багатьох видів диких комах, птахів, тварин і людей. Світло не впливає на ріст гриба. Гине він при нагріванні до 60 °С протягом 30 хв, гине в розчині сулеми (1:1000), 1-2%-вому розчині фенолу, 5%-вому розчині формаліну.
Гриб
Найбільше піддаються цьому захворюванню слабкі сім’ї.
Розвивається А. при рясному принесенні бджолами пилку. Заражаються личинки й бджоли, поїдаючи мед і пергу, у яких міститься збудник хвороби. Для розвитку хвороби сприятлива сира й волога погода. Збудник, який потрапив у кишечник личинки або бджоли, утворює токсин, що
Перебіг хвороби. Хвороба виникає в одиничних випадках в окремих сім’ях, уражаються лялечки, розплід усіх віків і дорослих бджіл. Загибель розплоду найчастіше спостерігається наприкінці зими й напровесні, коли у вулику підвищена вологість повітря, що сприяє розвитку збудника хвороби. Якщо не надати допомогу, сім’я залишає гніздо. На інші сім’ї хвороба, як правило, не поширюється.
Хвороба протікає в прихованій і явній формі. При явній формі найчастіше гине розплід, рідше – дорослі бджоли або одночасно розплід і дорослі бджоли.
Симптоми хвороби. Навесні частіше хворіють дорослі бджоли. Хворі на А. бджоли стають неспокійними, дуже швидко слабшають, не можуть утриматися на стільниках і стінках нулика, падають, гинуть у вулику або біля нього. При підвищеній пологості у вулику гриб проростає на поверхні трупів бджіл й утворює спори.
Захворілі комахи сильно втрачають у вазі. Загиблі личинки твердішають, стають зморшкуватими, зменшуються в обсязі, за головою через шкірочку проростає міцелій гриба, утворюючи своєрідний “комір”. Протягом 1-2 діб гриб поширюється на всій поверхні личинки, утворюючи оболонку з міцелію. Потім збудите хвороби утворює на передній частині тіла личинки спори, через що вона стає жовтого, зеленого або чорного кольору. У міру дозрівання спори колір личинки стає темнішим.
При видаленні бджолами цвілі із загиблих личинок (мумій) вони стають світлішими, а якщо бджоли вкривають їх прополісом бурими. Висохлі личинки легко видаляються з чарунок.
У хворої бджоли при промацуванні черевця відчувається затвердіння. Через кілька годин після смерті воно стає ще твердішим. Ця ознака характерна тільки для недавно померлої бджоли.
Діагноз хвороби встановлюють за зовнішніми ознаками загиблого розплоду й дорослих бджіл. Необхідним є лабораторне дослідження.
Профілактика. Пасіки розміщають у сухих й добре освітлюваних сонцем місцях. Необхідно утримувати сильні сім’ї в щільних, добре утеплених вуликах.
Заходи боротьби й лікування. У вуликах, де помічене захворювання, видаляють стільники з ураженим розплодом і стільники, вкриті цвіллю. Стільники з бджолами переселяють у сухий знезаражений вулик. У вулику заміняють весь утеплювальний матеріал і полотнинки. Сім’ї дають доброякісний мед, а при його відсутності – цукровий сироп, приготований з 2 частин цукру й 1 частини води. Слабкі сім’ї посилюють, скорочують гнізда, добре утеплюють. Лікувальні препарати не дають ніякого ефекту.
При усуненні захворювання на пасіці необхідно бути обережними. Спори гриба легко розносяться вітром, осідаючи на медоносних культурах, у водоймах, на слизових оболонках бджоляра, який працює з неблагополучною щодо захворювання сім’єю. З метою запобігання можливому зараженню рекомендується надягати марлеву захисну маску.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...