Політологічний словник Амбівалентність у політиці (від лат. ambo – обидва і valentia – сила) – внутрішня суперечливість, подвійність політичного явища, зумовлена наявністю протилежних вихідних у його структурі. Термін “А.” запровадив швейцарський психолог Е. Блейлер.
Політологічний словник Приватизація (англ. privatization, від лат. privatus – приватний) – одна з форм роздержавлення, передача державного або муніципального майна (земельних ділянок, підприємств, банків, транспортних засобів, засобів зв’язку та масової інформації, приміщень тощо) за
Політологічний словник Договір у політиці – у юридичній, соціальній філософії і взагалі в соціальних науках термін “договір” використовується в найрізноманітніших значеннях. Найбільш поширене визначення договору як угоди суб’єктів політики, що містить фіксований набір відповідних
Політологічний словник Народництво – ідейна течія і громадський рух, один з провідних напрямів радикалізму у пореформеній Росії. Н. являє собою широкий спектр різних течій – від революційно-демократичного до помірно-ліберального і навіть консервативного. В 70-х
10 Що таке етногенез? Характеристика процесу становлення етносу і його розвитку в науковій літературі дістала назву етногенез (від лат. ethnos – народ та genesis – виникнення, походження). Етногенез пов’язаний із формуванням мови, свідомості, зародженням
Політологічний словник Прапор державний – особливий розпізнавальний знак, офіційна емблема держави, символ її суверенітету. Являє собою одно чи різноколірне полотнище встановленої форми і розміру з відповідним співвідношенням сторін, як правило, з зображенням герба чи
Політологічний словник Протекторат (від лат. protector – охоронець, захисник) – 1) форма залежності, за якої одна країна, формально зберігаючи свій державний устрій і певну самостійність у внутрішніх справах, фактично підпорядковується іншій, сильнішій державі; 2)
Політологічний словник Спільна політика безпеки та оборони – спільна міжнародна політика країн – членів Європейського Союзу у сфері політики безпеки та оборони. С. п. б. та о. визначена Маастрихтським договором другою опорою Європейського Союзу
ВЕРИФІКАЦІЯ – засіб підтвердження або спростування теоретичних положень, у тому числі політичних.
Політологічний словник Казус беллі (лат. casus belli – ситуація, привід для війни)- 1) безпосередній формальний привід для оголошення війни і початку воєнних дій; 2) дія або ситуація, яка може бути розцінена як акт проголошення