Політологічний словник Феодалізм (від лат. feudum – феодальне володіння) – термін виник у Франції в XVII ст. для позначення середньовічного права. В науковий вжиток цей термін запровадив у XIX ст. французький історик Ф. Гізо.
Політологічний словник Полібій (бл. 200 – бл. 120 до н. е.) – давньогрецький історик та філософ, автор “Історії-“, яка складалася з 40 книг і охоплювала історичні події в Греції, Македонії, Малій Азії, Римі та
Політологічний словник Лебон Постав (1841 – 1931)- французький антрополог, археолог, доктор медицини, соціальний психолог. Основоположник ідеї нерівності рас, расового детермінізму. Автор книги “Психологія натовпу”. Суспільство, за його визначенням, поділяється на еліту і натовп, а
Політологічний словник Ідеологія марксистсько-ленінська – історична форма ідеології, яка претендує на відображення свідомості й самосвідомості робітничого класу (пролетаріату) у науковій формі. Суспільна свідомість у марксизмі – ленінізмі розглядається як відображення суспільного буття, а І.
Політологічний словник Європейська соціальна хартія – європейський договір, що захищає основні соціальні та економічні права громадян країн, що приєдналися до Хартії. Підписана в 1961 в Турині, набрала чинності в 1965 р. Є. с. х.
Політологічний словник Адаптація політична (від лат. adapratio – пристосовувати) – термін “адаптація” виник у другій половині XVIII ст. Запровадження його в науковий вжиток пов’язують з ім’ям німецького фізіолога Ауберта, який використав цей термін для
Політологічний словник Етнополітологія (методологічні засади) – наукова теорія, що досліджує етнічні явища у їх діалектичному взаємозв’язку з політикою. Теоретичні підходи Е. опираються на різні методологічні принципи. їхня специфіка визначається характером інтерпретації етнічної природи, а
Політологічний словник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) – було утворене Генеральною Асамблеєю з 1 січня 1954 року. Діє на суто гуманній і політичній основі, забезпечуючи правовий захист громадян, а також на
ОХЛОКРАТІЯ – 1) ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп; 2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних, масованих варіантах. Така влада динамічно реагує на суспільні настрої,
14. Що таке “етнічна меншина”? Під етнічною меншиною розуміють групу людей, яка відрізняється за своєю етнічною належністю від більшості населення держави. Поряд з терміном “етнічна меншина” часто використовують термін “національна меншина”. В Законі України