ЕТНОЛОГІЯ

Related posts:

1. ЕТНОГРАФІЯ Культурологічний словник ЕТНОГРАФІЯ (грец. ethnos – плем’я, народ і grapho – пишу) – “народопис”, народознавство. Наука, яка вивчає культуру, побут і звичаї того чи іншого народу....
2. ЕТНОГЕНЕЗ Культурологічний словник ЕТНОГЕНЕЗ (грец. ethnos – народ, genesis – походження, джерело) – походження народів. Це сукупність історичних, соціально-культурних явищ і процесів, які спричинилися до утворення етносу. Охоплює значний історичний період становлення та існування етносу у різних етноісторичних джерелах (рід, плем’я, народ, нація)....
3. ЕТНІЧНА ГРУПА Культурологічний словник ЕТНІЧНА ГРУПА (від грец. ethnos – народ) – національна меншина, частина етносу, що проживає за межами своєї етнічної території. В Україні такими Е. г. є росіяни, поляки, угорці, євреї, німці, білоруси, словаки, чехи, ін....
4. ОНТОЛОГІЯ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ (від грец. ontos – суще і logos – слово, вчення) – розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття....
5. ЕТНОНІМ Культурологічний словник ЕТНОНІМ (від грец. ethnos – народ і onima – ім’я, назва)- назва народу, що передбачає визнання одного предка, родину й психологічну сумісність. Назва народу “українці” сформувалася остаточно у XVIII-XIX ст., хоч виникла ще у XII ст. Раніше вживали назв “руський”, “русичі”....
6. ЕТНОС Культурологічний словник ЕТНОС (грец. народ) – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на грунті суспільного походження. Характеризується єдиною мовою, культурою, побутом, самосвідомістю, ментальністю. Вживається у значенні “народ”....
7. АКСІОЛОГІЯ Культурологічний словник АКСІОЛОГІЯ (від грец. ахіоs – цінний і logos – слово, вчення) – філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та особистості; розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні, моральні, естетичні, художні та ін. Аксіологічний – ціннісний, вартісний....
8. Етнократологія Політологічний словник Етнократологія (ethnocratology, від грецьк. Ethnos – плем’я, народ, kratos – влада і logos – слово, вчення) – фактично нове вчення, наука про владу, яке сформувалося недавно. Е. досліджує складні і суперечливі процеси взаємодії різноманітних етносів, які намагаються або мають за мету встановлення свого політичного впливу над іншими, досягнути їх підпорядкування. Ідеалом такої взаємодії […]...
9. АМІНЬ Культурологічний словник АМІНЬ (від грец. і лат. amen – і давньоєвр. “Хай буде істинна”) – слово, що вживається наприкінці християнських молитов, релігійних текстів, наприклад, євангелій, апостольських послань, як вияв повної згоди з істинністю їх змісту, підтвердження вірності Богові....
10. ЛОГІКА Культурологічний словник ЛОГІКА (грец. наука про умовивід) – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування й пізнання....
11. АБУЛІЯ Культурологічний словник АБУЛІЯ (від грец. – нерішучість) – термін патопсихології, вживається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі. А. виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати свої психологічні зусилля в напрямі досягнення мети, нездатність приймати рішення і діяти. Незначні прояви А. можуть переборюватися шляхом тренування, виховання у людини вольових якостей. Сильні прояви А. є симптомом хвороби, […]...
12. ПЕДАГОГІКА Культурологічний словник ПЕДАГОГІКА (грец. майстерність виховання) – наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості....
13. АКАДЕМ Культурологічний словник АКАДЕМ (грец. Akademos) – афінський герой. В давньоісторичний час за міським муром Афін була могила А., оточена священним гаєм що за ім’ям героя дістав назву “Академія”. У IV ст. до н. е. в цьому гаї збирав своїх учнів Платон, тому заснована ним школа стала зватися Академія. Тепер слово “академія” вживається для позначення наукових, […]...
14. ПСИХОГЕНЕТИКА Культурологічний словник ПСИХОГЕНЕТИКА (від грец. psyche – душа і genesis – походження) – наука, що вивчає наслідковий характер психічних та поведінкових реакцій, їхню залежність від спадкових структур організму....
15. РИТОРИКА Культурологічний словник РИТОРИКА (грец. rytorika – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Виникла у Стародавній Греції. З кінця XVI ст. у братських школах в Україні Р. викладалася разом з поетикою (піїтикою)....
16. ЕСТЕТИКА Культурологічний словник ЕСТЕТИКА (від грец. aisthetikos – чуттєво сприйманий) – наука про прекрасне, його сприйняття та значення для суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності і розвитку мистецтва....
17. МЕТОДОЛОГІЯ Культурологічний словник МЕТОДОЛОГІЯ (від грец. methodos – спосіб пізнання – …логія) – 1) Сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці. 2) Вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Розрізняють а) часткову М. – сукупність методів у кожній конкретній науці; б) загальну М. – сукупність більш загальних методів; в) філософську М. – систему діалектичних методів, […]...
18. ЕПОС Культурологічний словник ЕПОС (грец. – слово, розповідь) – 1) Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2) Оповідний рід художньої літератури....
19. ТРОП Культурологічний словник ТРОП (від грец. – зворот) – слово чи вислів, вжиті у переносному, образному значенні. До Т. належать мате фора, метонімія, алегорія, гіпербола, літота....
20. ЕВФЕМІЗМ Культурологічний словник ЕВФЕМІЗМ (від грец. eufemismos – пом’якшений вираз) – слово чи вираз, яким замінюють у мові грубі, непристойні чи заборонені вислови....
21. ХОЛІСТИЧНИЙ Культурологічний словник ХОЛІСТИЧНИЙ (від англ. holism, від грец. holos – цілий) – поняття, пов’язане з розробкою системної методології та системної парадигми в пізнанні....
22. ДУША Культурологічний словник ДУША – нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово “Д.” вживається для означення сукупності психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб’єктивний світ людини, а також основних рис особисті – її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних рис, її ставлення до […]...
23. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....
24. ОРТОДОКС Культурологічний словник ОРТОДОКС (від грец. правовірний) – в буквальному значенні той, хто неухильно дотримується чогось або стежить за чимось. Термін “О.” вживається з двома протилежними відтінками: позитивним, коли підкреслюється вірність у поглядах учня своєму вчителеві, точне додержання його концепції, теорії; негативним, коли мається на увазі застиглість думки, нездатність бачити нові умови й нову ситуацію та […]...
25. ФЕНОМЕН Культурологічний словник ФЕНОМЕН (грец. – те, що з’являється) – виняткове, незвичайне, рідкісне явище....
26. АФРОДІТА Культурологічний словник АФРОДІТА (грец.) – в давньогрецькій міфології богиня кохання і вроди....
27. ВУНДЕРКІНД Культурологічний словник ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind, букв – чудо-дитина) – дитина, яка має виняткові здібності, талант, обдарованість у науці, мистецтві, спорті, конструюванні тощо. Термін В. вживається в іронічному значенні, коли батьки дитини, довколишні чи сама дитина заявляють про якусь винятковість, а реально її немає, претендують на талант, якого насправді в дитини немає. Такі діти часто виявляють […]...
28. АПАТІЯ Культурологічний словник АПАТІЯ (грец. нечутливість) – стан емоційної байдужості, бездіяльності....
29. ФІЛАНТРОП Культурологічний словник ФІЛАНТРОП (від грец. filantropos – людинолюбний) – той, хто займається філантропією, благодійник....
30. ТЕЗАУРУС Культурологічний словник ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) – сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні – словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом....