Політологічний словник
Глобалізація (від англ. global – світовий, всесвітній) – загально-цивілізаційний процес, який істотно впливає на політичну та соціально-економічну й інші сфери людського буття. Цей термін у 60-х роках XX ст. запровадили в науку відомі теоретики Римського клубу Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Месарович, А. Печчеї та ін. Ці мислителі також вважаються і засновниками концепції глобалізму, яка сьогодні перетворилася на метатеорію. Загальновизнаного нині визначення терміна “глобалізація” ще не вироблено. Водночас кілька досить
вдалих інтерпретацій поняття “Г.” сьогодні все ж таки існує: Г. трактується як “розширення світових соціальних зв’язків, які з’єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них” (Е. Гідденс); Г. “передбачає, що політична, економічна і соціальна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками”, а також “означає, що відбулося посилення взаємодії та взаємозв’язків усередині держав і суспільства та між ними самими” (Д. Гелд); Г. – історичний процес посилення контактів між різними частинами світу, який призводить
до щораз більшої одноманітності у житті народів планети (Р. Робертсон). Загалом у визначенні терміна “Г.” намітились чотири основні підходи. Так, першим виміром Г. є тлумачення її як процесу зміцнення зв’язків між найвіддаленішими куточками планети; як процесу поширення по всій планеті єдиних, спільних для всього людства технологій, культури, ідей, ціннісних орієнтацій, способу життя, поведінки тощо. По-друге, Г. – це виникнення спільних для світової спільноти проблем: економічних, політичних, військових, екологічних та ін. По-третє, це процес неухильного зростання вселюдських інтересів у всіх сферах людського буття, породжуваних поглибленням взаємозв’язків і взаємозалежності країн і народів світу. Четвертий вимір Г., як правило, поділяється на фінансово-економічну, технологічну, політичну, культурну, ідеологічну тощо. Фінансово-економічна Г. спонукає до розвитку в усьому світі ринкової економіки, посилення міжнародного поділу праці, зростання транснаціональних корпорацій, створення широко розгалуженої системи міжнародних банків і фондів, перетворення долара на міжнародну валюту та ін. Все це призводить до того, що політика “опори на власні сили”, економічного ізоляціонізму й автаркії не просто невигідна, а майже неможлива. До того ж фінансово-економічна Г. створює матеріальну базу для всіх інших форм Г. Політична Г. забезпечила і забезпечує поширення в усьому світі таких політичних цінностей, як поділ влади, парламентаризм, політичний плюралізм, багатопартійність, дотримання міжнародного права, пріоритет прав людини тощо. На сучасному етапі є всі підстави говорити і про етнополітичну Г. Цей вимір Г. слід розуміти як поширення по всій земній кулі національних ідей, посилення націоналізму, збільшення кількості національних держав, етнічний ренесанс, посилення політизації етнічностей, переможну ходу федералістської революції, посилення диференціюючих процесів, зміцнення інтеграційних тенденцій та ін. Під культурною глобалізацією розуміють процес виникнення і поширення так званої світової культури. Нині показовим явищем є й ідеологічна глобалізація, тобто поширення по всій планеті відповідних ідей, цінностей. За визначенням багатьох західних науковців, дедалі поширенішою у світі ідеологією стає лібералізм, його теорії, концепції та ідеї. Це особливо стало характерним у добу після політичного фіаско комунізму і припинення “холодної війни”. Процес Г. впливає не лише на окремі країни, етнонаціональні спільноти чи їхні культури. Він вирішально-впливає на цілі континенти і цивілізації. Підтвердженням цього є послаблення і занепад таких колись впливових і могутніх цивілізацій, як індійська, китайська, мусульманська та ін. Звичайно, цьому процесу сприяло чимало чинників, і вельми суттєвим з них, поза всяким сумнівом, була “вестернізація”. Процес Г. сприяє взаємозв’язку і взаємозалежності всіх країн і етнонаціональних спільнот, “спресовує” світ у єдине ціле, перетворює всю планету на “світове село”. І нарешті, Г., як і будь-який інший історичний процес, розвивається асиметрично (тобто з різною швидкістю і глибиною в різних регіонах і країнах), має досить складний і суперечливий характер і може призводити, особливо в політичній та етнополітичній сферах, до непередбачуваних, а часом і діаметрально протилежних наслідків.
А. Кудряченко
Loading...