Компетентність, Психологічні властивості людини
Безпека життєдіяльності
1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.5. Психологічні властивості людини
1.5.9. Компетентність
Компетентність – наявність певних знань і повноважень у вирішенні якоїсь справи, повно важність і повноправність у розв’язанні певної проблеми.
Право вирішувати і право діяти – наслідок повноти знань, досвідченості, активності. Це глибинний взаємозв’язок знань із правом вирішувати.
Компетентність – запорука підвищення в посаді; компетентність повинна винагороджуватись.
Принцип Пітера.
Теорія розподілу. Коли компетентність працівника не загрожує існуванню ієрархії, з нею змирюються. Ієрархія створюється для підтримання порядку, а не для ліквідації некомпетентності, і не для того, щоб виявляти і нагороджувати компетентність. Метою створення
Між ієрархічні стрибки. Перейшовши в іншу ієрархію, звільнений за некомпетентність, невдаха може досягти успіху, що пояснюється між ієрархічним стрибком.
Зламаний щабель. Бувають випадки, коли працівник стає некомпетентним, хоча й залишається на досягнутому рівні. Люди, які досягають високого рівня компетентності, можуть стати жертвами запізнення. Зникає рівень, на якому вони були компетентними.
Самодостатність – повна зайнятість службовими обов’язками без турбот за кінцевий результат, хоч в ідеалі людина оцінюється за кінцевим результатом її праці. Бюрократія вимагає від працівника підтримки статусу – кво і збереження законів ієрархії.
Незамінні некомпетентні. Декого не висувають на більш високі посади, вважаючи їх незамінними на теперішній посаді. Коли рівень некомпетентності збігається з рівнем незамінності, виникає аномалія – незамінний некомпетентний працівник.
Причини руху до некомпетентності (концепція Е. Маслоу, неврологічний підхід та застереження за Пітером). Існує ряд причин, за котрими люди прагнуть досягти рівня своєї некомпетентності. В концепції Е. Маслоу, американського психолога, доводиться, що в природі людини закладено просуватися вперед і вище. Людина має набір потреб, які шикуються в ієрархічний ряд. Задовольнивши первинні потреби підтримання життя, на першому плані постає потреба безпеки; потім виникають соціальні потреби, потреби утвердження престижу або свого “Я”, потреба самореалізації.
Особисті потреби – це потреби визнання і престижу, самоутвердження та успіху.
Соціальні потреби пов’язані з визначенням свого стану щодо інших людей. Одвічне прагнення піднятися якнайвище – природна потреба людини.
Агресивність і суперництво. Агресивність – це і шляхетний пошук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без правил – це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний.
Проте агресивність і суперництво – не обов’язкові риси людської природи.
Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозок уявляли у вигляді комп’ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини – ліву і праву півкулі зі своїми особливими функціями (ліва керує мовою, права – просторовою образною уявою). Робота лівої півкулі – це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктивне мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.
Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої півкулі. Людина з розвиненішою правою частиною мозку охоплює всю картину і узагальнює її творчою думкою.
Людина з розвиненішою лівою півкулею на основі аналізу обов’язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стандарти для суспільства.
Рефлекси заохочення. Прагнення досягти задуманого послідовно підтримується і стає умовним рефлексом.
Компетентність і управлінський персонал. Керувати – це бачити перспективу. Управляти – стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату – єдиний науковий спосіб визначити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Людина вперше намагається досягти успіху, іти вперед все вище і ви ще до щастя, поваги, добробуту. Іноді це прагнення успіху стає нав’язливим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності – велике досягнення. Досягнувши рівня некомпетентності, людина може стати могутньою. Могутність – це сила, яка дає можливість знеособити людину. В цьому полягає суть застереження за Пітером.