Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ КУЛЬТ СВЯТИХ
КУЛЬТ СВЯТИХ
Культурологічний словник
КУЛЬТ СВЯТИХ – вшанування віруючими певних реальних чи вигаданих осіб, канонізованих даною церквою. У більшості конфесій виникнення цього культу пов’язане зі сприйняттям святих як осіб, що мають особливі заслуги перед Богом, можуть творити чудеса і бути посередниками та заступниками людей перед Богом. Ознакою К. с. є наявність відповідних свят, обрядів, молитов, церковних служб і літургій, а також існування релігійних і позарелігійних організацій, які у своїй діяльності пропагують ідеї та спосіб життя святих. К. с. особливо розвинутий у православ’ї, католицизмі, ісламі, буддизмі, іудаїзмі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ Культурологічний словник МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ – збірники життєписів святих, інших агіографічних та релігійно-повчальних текстів, сформованих по місяцях (тому – мінеї) на весь церковний рік і призначені переважно для позабогослужбового читання (звідси – четьї). Поширені у православних, греко-католицьких, католицьких церквах. Ідея написання житія святих за певними канонами запозичена вітчизняною церквою у Візантії. Популярною була […]...
- КУЛЬТ РЕЛІГІЙНИЙ Культурологічний словник КУЛЬТ РЕЛІГІЙНИЙ (від лат. cultus – догляд, поклоніння) – система релігійних дій, предметів і символів, протягом певного часу етноконфесійно зорієнтованих, апробовуваних у релігійній практиці і за потреби змінюваних. Пов’язаний з релігійними уявленнями віруючих і спрямований на задоволення релігійних потреб. У деяких конфесіях К. р., завдяки високому розвитку церковного мистецтва, може задовольняти й естетичні […]...
- НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ Культурологічний словник НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок визначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. Народний обряд – це сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів....
- ПУРИТАНИ Культурологічний словник ПУРИТАНИ (англ. puritans, від purity – чистота) – 1) Прихильники протестантської течії у християнстві – кальвінізму в Англії та Шотландії XVI-XVII ст. П. виступали за проведення глибоких церковних реформ та політичного перетворення в Англії. Вимагали перебудови англіканської церкви в дусі послідовного протестантизму, тобто очищення церкви від елементів католицизму, ліквідації церковної ієрархії, конфіскації церковних […]...
- АМІНЬ Культурологічний словник АМІНЬ (від грец. і лат. amen – і давньоєвр. “Хай буде істинна”) – слово, що вживається наприкінці християнських молитов, релігійних текстів, наприклад, євангелій, апостольських послань, як вияв повної згоди з істинністю їх змісту, підтвердження вірності Богові....
- БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ Культурологічний словник БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ – книги, які містять правило та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ’ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо) використовується “Требник”, для проведення літургії та інших церковних служб використовується “Служебник”, “Часослов”, “Чиновник”, “Триодь” та інші Б. к....
- МИКОЛА ЧУДОТВОРЕЦЬ Культурологічний словник МИКОЛА ЧУДОТВОРЕЦЬ – один з найшанованіших у християнстві святих. М. Ч. (260-343) – архієпископ м. Міри Лікійської обл. Малої Азії. Своїм чудотворством уславився ще за життя, що спричинилося, за твердженням церкви, до його канонізації невдовзі після смерті. З “Житій святих” відомо про участь М. Ч. у Нікейському соборі (325 р.), його боротьбу з […]...
- БОГОСЛУЖІННЯ Культурологічний словник БОГОСЛУЖІННЯ – відправлення певних релігійних обрядів. Б. поділяються на т. зв. суспільні, чи, власне, богослужіння, і приватні (треби) – на замовлення окремих віруючих. Справляє певний естетичний та психологічний вплив на віруючих за допомогою спеціально організованих інсценувань, співу, проповідей тощо....
- КАПЛИЦЯ Культурологічний словник КАПЛИЦЯ (лат. capella) – невелика споруда для відправ і молитов, а також меморіального призначення (мавзолей, усипальниця)....
- КУТЯ Культурологічний словник КУТЯ (від грец. – зерно, боби) – обрядова страва східних слов’ян та ін. народів (румун, греків) під час новорічних свят. Вживання К. відоме з дохристиянських часів. Готується з цілих зерен пшениці, рису, до яких додаються родзинки, мед тощо. К. як обов’язковий елемент поминальних обрядів називається коливом. Це засвідчує про зв’язок різдвяно-новорічної обрядовості з […]...
- КОЛЯДА Культурологічний словник КОЛЯДА – дохристиянський цикл стародавніх слов’янських новорічних свят, пристосованих до аграрного культу, що супроводжувалися веселими звичаями (перевдяганням, іграми, танцями, ворожінням, банкетами, відвідуванням домівок, побажаннями господарям щастя та благополуччя, обдаруванням колядників тощо). З поширенням християнства К. за часом частково збіглися зі святом Різдва. Багато з обрядів К. церква поєднала з християнськими культовими діями....
- ЧАСОСЛОВ Культурологічний словник ЧАСОСЛОВ – православна церковна книга, яка містить тексти для щоденних богослужінь та молитов. У давніх школах Ч. використовували під час навчання грамоти....
- Культ особи Політологічний словник Культ особи – сліпе поклоніння перед авторитетом будь-якого діяча, надмірне перебільшення його справжніх заслуг, фетишизація історичної особистості. Теоретичну основу К. о. становить ідеалістичний і волюнтаристський погляд на історію, відповідно до якого хід історії визначається не об’єктивними законами, не діяльністю народів, а бажаннями, волею та діяльністю окремих політичних діячів, вождів. Молодогегельянці (А. Руге, Б. […]...
- МАГІЯ Культурологічний словник МАГІЯ (лат. mageia – чаклунство) – 1) Обряди, покликані надприродним шляхом впливати на явища навколишнього середовища (викликання дощу, об’єктів полювання тощо). 2) Сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, яка нібито здатна чудодійно впливати на хід подій у житті людей, зумовлювати збіг сприятливих чи несприятливих обставин в їхній життєдіяльності. […]...
- ЕПІТАЛАМА Культурологічний словник ЕПІТАЛАМА (від грец. шлюбний) – в античній літературі пісня або вірш, що виконувалися під час весільних обрядів....
- ПОКРОВА Культурологічний словник ПОКРОВА – одне із значних свят православ’я, відзначається 14 жовтня за н. ст. Зміст свята становить ідея покровительства. За церковною версією, покладеною в основу П., у Влахернському храмі Константинополя 1910 р. юродивому Андрію і його учневі Єпифанію з’явилася в оточенні ангелів і святих Божа Мати, яка простягла над молільниками біле покривало (омофор). П. […]...
- ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ Культурологічний словник ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ – один із стародавніх релігійних обрядів принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тощо. Ж. виникло в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків або духів-покровителів. Ж. набувало часом диких, бузувірських форм. У тій чи іншій формі Ж. збереглося в усіх релігіях […]...
- АГІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА Культурологічний словник АГІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА (від грец. hagios – святий і grap – ho – пишу) – література, що описує життя святих....
- АВТОРИТЕТ Культурологічний словник АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas – влада, вплив) – загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя. Залежно від того, про яку галузь діяльності йдеться, можна говорити про А. у матеріальному виробництві, політиці, науці, вихованні тощо. У навчально-виховному процесі виняткове значення має А. учителя, наставника, вихователя. А. – конкретно-історична категорія. […]...
- ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних навчально-виховних закладах не дозволяється викладання будь-яких релігійних віровчень, активна участь священнослужителів у навчально-виховному процесі. У державних навчальних закладах може здійснюватися лише релігієзнавча освіта без цільового формування певного ставлення до релігії. […]...
- ПРЕДОК (ДОМАШНЬОЇ ТВАРИНИ ЧИ КУЛЬТ. РОСЛИНИ) Екологія – охорона природи ПРЕДОК (ДОМАШНЬОЇ ТВАРИНИ ЧИ КУЛЬТ. РОСЛИНИ) – вид або група видів диких тварин чи рослин, від яких шляхом штучного добору, нерідко й гібридизацією, були виведені господарсько цінні тварини та рослини з усіма породами та сортами....
- ПІСТ Культурологічний словник ПІСТ – релігійна заборона на їжу (взагалі чи на м’ясну, рибну, молочну), що встановлюється церквою на певний час. Згідно з релігійним віровченням, П. сприяють підготовці віруючих до психологічного та розумового сприйняття божественних істин і церковних повчань....
- Культ особи Мао Цзедуна. Соціально-економічні експерименти китайських комуністів ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ. § 23.Китай 2. Культ особи Мао Цзедуна. Соціально-економічні експерименти китайських комуністів. На сесії НПКРК була обрана Центральна народна урядова рада, головою якої став Мао Цзедун. За взірець свого розвитку компартія Китаю взяла радянську модель. Досвід Радянського […]...
- ІСИХАЗМ Культурологічний словник ІСИХАЗМ – містична течія візантійської філософії етико-аскетичного характеру, яка проповідувала єднання з Богом через зосереджену молитву, що межувала з екстазом....
- СВЯТКИ Культурологічний словник СВЯТКИ – у православ’ї період між святами Різдва і Хрещення (від 25 грудня до 6 січня за старим стилем). Святкування С. супроводжується співом колядок, ворожінням, перевдяганням і різноманітними обрядами, що являють собою суміш язичницьких та християнських обрядів....
- ДУХОВЕНСТВО Культурологічний словник ДУХОВЕНСТВО (духівництво) – служителі культу, які вважаються посередниками між богом та людьми, що здійснюють культові дії-таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії. У православ’ї Д. поділяється на чорне (ченці) та біле (яким дозволяється одружуватися)....
- ТЕОЛОГІЯ Культурологічний словник ТЕОЛОГІЯ (від грец. theos – бог і логія) – те саме, що богослов’я, теоретичний виклад, тлумачення й виправдання певних релігійних поглядів....
- НІМБ Культурологічний словник НІМБ (лат. nimbus – хмарина) – умовне позначення сяяння навколо голови при зображення богів, святих, ангелів, пророків. Походження Н. пов’язане з солярним та астральним культами у землеробських народів, від яких християнство запозичило іконографічну символіку....
- ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ) Культурологічний словник ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ) – сонячний бог, якому поклонявся весь слов’янський світ, має прозору назву: даждь – “дай” і бог – близьке до “багатства”, тобто Д. – податель добра, багатства; він також є богом земного достатку, що символізується врожаєм жита й пшениці....
- ГОВІННЯ Культурологічний словник ГОВІННЯ – один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов’язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не вживати м’яса, молока, тваринних жирів тощо....
- ДУХ СВЯТИЙ Культурологічний словник ДУХ СВЯТИЙ – символ третьої особи Трійці; діючої сили Божественного натхнення (в іудаїзмі); наставника; надихаючої творчої сили; безсмертя; світла; відродження; розуму; любові до Бога; очищення; пророцтва. Дух Святий (Дух Божий), Параклет (“помічник”) в уяві іудаїзму – “діюча сила божественного натхнення”, у християнстві – третя особа Трійці. В архаїчних текстах Старого Заповіту саме під […]...
- РЕФОРМАЦІЯ Культурологічний словник РЕФОРМАЦІЯ (від лат. reformatio – виправлення, перетворення) – широкий релігійний та ідеологічний рух в країнах Західної та Центральної Європи, спрямований на здійснення релігійних перетворень у дусі протестантизму....
- ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ Культурологічний словник ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ (від грец. oikumene – заселена земля, світ) – об’єднавчий рух християнських церков, започаткований протестантизмом на Единбурзькій Всесвітній місіонерській конференції 1910 р. У 1948 р. в Амстердамі на 1-й Всесвітній асамблеї церков була створена Всесвітня Рада Церков (ВРЦ), до якої увійшли переважна більшість протестантських, а також православних і старокатолицьких церков. У травні […]...
- ОДКРОВЕННЯ Культурологічний словник ОДКРОВЕННЯ – термін, яким у богослов’ї позначається “все те, що сам Бог відкрив людям про себе і про правильну істинну віру в нього”. Як стверджується в церковних джерелах, Бог відкриває себе кожній людині через видимий світ (природу), людську совість (“голос божий в нас”), провіденціально сприйняту історію людства або за допомогою надприродного О., яке […]...
- ВІРА РЕЛІГІЙНА Культурологічний словник ВІРА РЕЛІГІЙНА – невід’ємна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин. В. р. знайшла виразну характеристику в словах Тертулліана: “Вірую, тому що абсурдно”. Це означає, що в догмати релігії можна лише вірити, бо для розуму вони звучать абсурдно, оскільки людина, внаслідок […]...
- АБСОЛЮТ Культурологічний словник АБСОЛЮТ (від лат. absolutus – безумовний, необмежений) – те, що ні від чого не залежить, безвідносне. В ідеалістичній філософії і релігійних тлумаченнях – вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, Бог тощо)....
- ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
- ЄВА Культурологічний словник ЄВА (староєвр. Хава – та, що дає життя) – згідно з Біблією перша жінка на Землі, праматір людства, створена Богом на шостий день його творіння з ребра Адама і приведена йому як дружина. За непослух Бог вигнав Єву разом з Адамом із раю і засудив їх. Єва за свій гріх мала “в болях… […]...
- СИНКРЕТИЗМ Культурологічний словник СИНКРЕТИЗМ (від грец. об’єднання) – 1) Злиття вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство від самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий самий характер має й іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію. 2) У філософії […]...
- ІКОНА Культурологічний словник ІКОНА (від грец. eikon – зображення, образ) – у християнстві (православ’я, католицизм) – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення, якому надають священного характеру. У широкому розумінні – зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, сцен зі Святого Письма. У вузькому значенні – твори мистецтва, що мають культове призначення. Культ І. бере початок від ІІ ст., набув […]...