ЛІРИКА
Культурологічний словник ЛІРИКА (від грец. – лірний, лірик) – 1) Жанр художньої літератури (поряд з епосом і драмою). В Л. виявляється емоційне ставлення автора або його героя до об’єкта зображення. Л. буває громадсько-політична, філософська,
ЛАМА
Культурологічний словник ЛАМА (тибетське блама, букв. – найвищий) – буддійський чернець у Тибеті, Монголії, Бурятії.
АНФІЛАДА
Культурологічний словник АНФІЛАДА (франц. enfilade, від enfiler – нанизувати на нитку) – ряд суміжних кімнат або колон, розміщених на одній осі; при цьому створюється наскрізна перспектива всіх інтер’єрів, що становлять єдину архітектурно-пластичну систему.
КУБІЗМ
Культурологічний словник КУБІЗМ (франц.) – модерністична течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст., представники якої намагалися звести пластичне рішення художнього образу до комбінацій геометричних тіл або фігур.
БУТТЯ
Культурологічний словник БУТТЯ – філософська категорія, яка позначає: а) усе існуюче; б) вічну універсальну першооснову всього існуючого.
ДУША
Культурологічний словник ДУША – нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово “Д.” вживається для означення сукупності психічних явищ, що
БАНДУРА
Культурологічний словник БАНДУРА – український народний струнний щипковий інструмент; тип лютні, відомий під назвами: пандура, тандура, тунбура, думбура та ін.; в Україні з 80-х рр. XV! ст. переважно у шляхетському середовищі (народний відповідник звався
ДОБРО І ЗЛО
Культурологічний словник ДОБРО І ЗЛО – категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають:
ГРАФІКА
Культурологічний словник ГРАФІКА (грец. graphike, від grapho – пишу, малюю) – вид образотворчого мистецтва, що охоплює малюнок і гравюру. Термін “Г.” початково вживався лише стосовно письма та каліграфії. Нове значення отримав наприкінці ХІХ –
МАНЬЄРИЗМ
Культурологічний словник МАНЬЄРИЗМ – стильова течія XVІ-ХVII ст. в Європі, для якої характерні екзальтація та гіперболізм (підготувала появу бароко).