ІМАНЕНТНИЙ
Культурологічний словник ІМАНЕНТНИЙ (від лат. immanens – властивий, притаманний) – внутрішньо властивий будь-якому явищу, такий, що випливає із самої природи явища.
АНСАМБЛЬ
Культурологічний словник АНСАМБЛЬ (франц. ensemble – разом) – в архітектурі та містобудуванні гармонійна єдність споруд, творів монументально-декоративного мистецтва, А.: цілісність просторової композиції, пропорційність співвідношень частин і цілого, силует, пластика, колір. А. може створюватись водночас
ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ
Культурологічний словник ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ – цілісна, рівнодіюча, яка складається з діалектичної суми індивідуальних свідомостей членів певної соціальної групи. Оскільки соціальні групи утворюються насамперед для виконання певного виду діяльності, то і в Г. с. провідними
КАПЛИЦЯ
Культурологічний словник КАПЛИЦЯ (лат. capella) – невелика споруда для відправ і молитов, а також меморіального призначення (мавзолей, усипальниця).
АГРЕСІЯ
Культурологічний словник АГРЕСІЯ (від лат. aggredior – нападаю) – фізична або вербальна форма поведінки, метою якої є заподіяння комусь шкоди, силовий спосіб розв’язання конфліктів.
БЕРЕГИНЯ
Культурологічний словник БЕРЕГИНЯ – зображення богині-праматері, давні, дохристиянські символи, нанесені на утилітарні чи побутові вироби. “Берегиня” – від слова берегти, оберігати, – так і досі літні люди на Поліссі називають своє житло й вогнище.
КОНЦЕПТУАЛІЗМ
Культурологічний словник КОНЦЕПТУАЛІЗМ – художній світогляд, в якому дійсність замінюється її вербалізованою концепцією.
ВІДЧУТТЯ
Культурологічний словник ВІДЧУТТЯ – психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об’єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливові подразників на відповідні органи чуття. Матеріальним органом В. є аналізатори.
СПОКУТУВАННЯ
Культурологічний словник СПОКУТУВАННЯ – психологічна плата людини за свою провину; форма морального самоочищення. У релігійній психології С. – умилостивлююча жертва, яку приносив грішник потойбічним силам. Справжнє С. можливе лише як духовно-психологічне переродження людини, воно
ЕКТОМОРФНИЙ ТИП
Культурологічний словник ЕКТОМОРФНИЙ ТИП (від грец. ekto – поза, зовні і morfe – форма) – морфологічний тип, властивий худорлявим, високого зросту людям, що мають слабо розвинену мускулатуру.