Культурологічний словник ЕКЗИСТЕНЦІЯ (лат. existentia від existo – існую) – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнане, ірраціональне в людському “Я”, внаслідок чого людина є конкретною, неповторною особистістю.
Культурологічний словник ГОЛОСІННЯ – старовинні українські народні пісні (на похованнях). Це імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.
Культурологічний словник ГУСЛІ – старовинний народний струнно-щипковий інструмент, на якому грали обома руками, поклавши його на коліна.
Культурологічний словник САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ – риса особистості, яка полягає в переоцінці своїх можливостей і досягнень, невмінні і небажанні бачити перспективи, рухатися вперед. С. виникає на грунті некритичної оцінки людиною своїх рис і своєї діяльності, вона
Культурологічний словник ЄВРАЗІЙСТВО – концепція щодо слов’янських культур як неєвропейського феномену, який об’єднує в собі західні і східні риси і знімає суперечність інших та синтезує їхні досягнення.
Культурологічний словник ТОТЕМІЗМ (від індіан. тотем – його рід) – вірування первісних людей у походження їх окремих родинних груп від певної тварини чи рослини.
Культурологічний словник КОШТОРИСНИЙ ПРОЦЕС – це процес складання кошторису. Він включає кілька етапів: складання, затвердження, виконання.
Культурологічний словник ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ – теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога (провидіння).
Культурологічний словник ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ – 1) В давньогрецькій міфології ліжко велетня-розбійника Прокруста, на яке він примушував лягати схоплених подорожніх. Тому, хто був довший за це ліжко, він нібито обрубував ноги, а в кого вони
Культурологічний словник МОРАЛЬ (лат. moralis – моральний, від mores – звичаї) – система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей, форма громадської свідомості та вид громадських відносин, спрямованих на утвердження самоцінності