МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович

Соціологія короткий енциклопедичний словник

МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович (15.09.1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Черкаської обл. – 22.11.1873, х. Михайлова Гора, тепер с. Прохорівка тієї ж обл.) – видатний укр. учений – енциклопедист, визначний фахівець у царині історії, філології, етнографії, ботаніки та в інших галузях науки, перший ректор Київського ун-ту. Природничі й історико-філол. студії М. грунтуються на певних філос. засадах. Вихований на ідеях Ф. Шеллінга і Л. Окена, М. зробив дальший крок у їх розвитку.

Пізнання природи

та суспільства, на його думку, повинно грунтуватися на результатах наук, досліду “суворо аналітичного й обережно синтетичного, а тому позитивного”, бо “філософія може бути в кожному витворі розуму” і “всяка наука повинна бути філософією”. Тому до філософії входять усі науки – теологія, психологія, математика, фізика…, а “в наші часи головніші її питання зв’язані з наукою історії”.

Цей історизм у філософії наближає М. до теорії Ф. Баядера і поглядів Г. В. Ф. Гегеля. З такою теорет. настановою М. приступив досліджувати укр. фольклор. Вивчення фольклору, а також значний вплив філософії

Гегеля дали змогу персоніфікувати “дух” українців і зробити першу спробу охарактеризувати відмінність між укр. і рос. менталітетом. Особливості українців, які знайшли своє відображення у змісті й характері їх пісень, є результатом поєднання трьох початкових способів життя – “наїзницького, буйного, безтурботного з лінивою одноманітністю і скудністю життя пастушого і осілістю землеробського”.

У рос. піснях М. знаходив зневіру, забуття, роздуми, виявляв “дух, покірний своїй долі і підлеглий її волі. Росіянин не звик брати діяльної участі в переворотах життя… Він бажає немов одділитися од усього, закривши рукою вухо, хоче наче б загубитися в звуку Через це російські пісні визначаються глибокою тугою, безнадійним забуттям”. Укр. Ж – “виявляючи боротьбу духа з долею, відрізняються поривами пристрасті, стисненою твердістю і силою почуття, як і природністю вислову. В них бачимо не забуття й не безнадійний сум, але більше досаду і тугу; в них більше дії, укр. дух, не знаходячи ще в собі самому особливих форм для повного вияву почуття, що зароджується в його глибині, мимоволі звертається до природи, з якою він через своє дитинство ще приятелює, і в її предметах бачить, відчуває щось подібне до себе”. Висновки М про менталітет українців є переду мовами становлення укр. етносоціології.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович