Головна ⇒ 📌Довідник з валеології ⇒ Нормальні показники функціонування дихальної системи

Нормальні показники функціонування дихальної системи

ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник

РОЗДІЛ 4

НАУКОВО ОБГРУНТОВАНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я

4.4. Нормальні показники функціонування дихальної системи

Одним із основних життєвих процесів є дихання. Завдяки йому організм отримує ззовні кисень і виділяє вуглекислий газ, що утворюється в тканинах. Цю важливу функцію здійснює дихальний апарат. Усі органи, що беруть безпосередню участь у легеневому диханні,

Утворюють дихальну систему. Наприклад, вдих і видих не можуть чергуватися без участі скелета грудної клітки

і дихальних м’язів, нервової системи, плеври і її порожнини, що разом утворюють апарат зовнішнього дихання.

Нормальну грудну клітку мають усі здорові люди правильної постави. Її права і ліва половини симетричні, ключиці та лопатки знаходяться на одному рівні, надключичні ямки однаково виражені з обох боків. У людей правильної постави бувають три різні конституціональні форми грудної клітки.

Нормостенічна (конусна) грудна клітка (в осіб нормостенічної постави) формою нагадує направлений уверх зрізаний конус, основа якого утворена добре розвинутими м’язами плечового пояса; його передньо-задній (грудинно-хребтовий)

розмір менший від бокового (поперечного); надключичні ямки виявляються незначно; чітко видно кут, утворений тілом груднини та її ручкою; епігастральний кут наближається до 90°; ребра у бокових відділах мають незначне косе спрямування; лопатки щільно прилягають до грудної клітки; грудний відділ тулуба за висотою приблизно дорівнює черевному.

Гіперстенічна грудна клітка (в осіб гіперстенічної постави) має форму циліндра, передній розмір її наближається до бокового, надключичні ямки згладжені, кут сполучення тіла ручки груднини виражений добре, епігастральний кут більший 90°. Положення ребер у бокових відділах грудної клітки наближається до горизонтального, міжреберні проміжки зменшені, лопатки щільно прилягають до грудної клітки: вона ніби перебуває у стані глибокого вдиху (інспіраторна форма грудної клітки), а грудний відділ тулуба помітно менший від черевного.

Астенічна грудна клітка (в осіб астенічної постави) подовжена, вузька, зменшена як у передньо-задньому, так і в боковому розмірах, плоска. Надключичні та підключичні ямки чітко видно, кут сполучення груднини з її ручкою відсутній – груднина і ручки утворюють пряму пластинку. Епігастральний кут менший 90°. Ребра у бокових відділах спрямовані вертикально, міжреберні проміжки розширені, лопатки крилоподібно відстають від грудної клітки, м’язи плечового пояса розвинуті недостатньо, плечі опущені: грудна клітка ніби перебуває у стані максимального видиху. Грудний відділ тулуба значно більший від черевного.

Розрізняють такі типи дихання: грудний, черевний і змішаний. При грудному типі дихальні рухи здійснюються в основному за рахунок скорочення міжреберних м’язів. Грудна клітка під час вдиху помітно розширюється і злегка піднімається, а при видиху звужується і

Трохи опускається. Такий тип дихання ще називається реберним. Він притаманний в основному жінкам.

При черевному типі дихальні рухи виконують переважно м’язи діафрагми і черевної стінки. У фазі вдиху вони скорочуються, діафрагма опускається, сприяючи при цьому збільшенню від’ємного тиску в грудній порожнині і швидкому заповненню легень повітрям. Одночасно зміщується вперед черевна стінка, особливо в епігастральній ділянці. У фазі видиху розслаблюється діафрагма, і стінка живота зміщується назад у напрямку хребта. Цей тип дихання називають також діафрагмальним. Він найчастіше трапляється у чоловіків.

При змішаному типі дихальні рухи здійснюються одночасно за рахунок скорочення міжреберних м’язів, м’язів діафрагми та черевної стінки. У фізіологічних умовах це може спостерігатись в процесі тренування дихального апарату для постановки голосу у вокалістів, іноді в осіб старшого віку та деяких паталогічних станах дихальних шляхів та органів черевної порожнини.

Дихання здорової людини ритмічне, з однаковою глибиною і тривалістю фаз вдиху і видиху. Кількість дихальних рухів грудної клітки за одну хвилину називають частотою дихання. У дорослого в спокої частота дихання коливається від 16 до 20 разів за одну хвилину, у новонародженого – 40-45 дихальних екскурсій (їхня кількість із віком поступово зменшується). Під час сну дихання сповільнюється до 12-14 дихальних екскурсій за хвилину, а при фізичному навантаженні, емоційному збудженні, після вживання великої кількості їжі – прискорюється.

Життєва ємкість легень – це така кількість повітря, яка виділяється з легень при максимально глибокому видиху після максимально глибокого вдиху. Життєва ємкість легень у середньому дорівнює у чоловіків 3500-4000, у жінок – 2500-3000 см3. Ці дані можуть індивідуально коливатися залежно від зросту, ваги, віку, статі, стану легень, тренування.

Життєву ємкість легень вимірюють за допомогою спірометра. Вона складається з дихального, додаткового і запасного повітря. Дихальне – це та кількість повітря, яку вдихає і видихає людина в спокійному стані при одному дихальному русі (у середньому становить 500 см3 і є глибиною дихання). Додаткове – це та кількість повітря, яку можна ввести у легені, якщо після звичайного вдиху зробити ще максимально глибокий вдих (1500 см3). Запасне – це та кількість повітря, яку можна виділити з легень, якщо після звичайного видиху зробити ще максимально глибокий видих (1500 см3). Крім того, є ще так зване залишкове повітря (800-1000 см3), яке залишається в легенях після максимально глибокого видиху.

Людина зі здоровим серцем звичайно без зусиль після глибокого вдиху може затримати дихання на 30-40 с, після чого відразу починає спокійно дихати. У людей зі слабким серцевим м’язом час затримання дихання зменшується до 20 с і нижче, останні секунди такі люди переносять із зусиллям, у них виникає задишка, нормальне дихання відновлюється тільки через 10-15 секунд. Неможливість затримати дихання більш як на 20 с свідчить про значну слабкість серцевого м’яза.