Особливості вживання в мовленні ускладнених і неускладнених простих речень
СТИЛІСТИКА СИНТАКСИСУ
§ 32. Особливості вживання в мовленні ускладнених і неускладнених простих речень
Прикм. прикм. прикм. прикм. прикм. дієсл. дієсл.
355. 1. Рожеві, зелені, голубі, оранжеві, білі кольори Заливали світ і П’янили
Дієсл.
Свідомість. 2. Вона ішла, але здавалося мені, що ніжний пролісок в снігу Зоріє,
Дієсл. дієсл. ім. ім. ім.
Встає з-під нього і Радіє Промінню, сонцю І Весні. 3. Вгору туман піднімається,
Прикм. прикм. прикм. дієсл.
Срібний, хмарками-смужками в’ється: дощик
Дієсл. дієсл. част. дієсл. займ. ім. част.
Сиплеться, Ллється. 4. Видно, Не втекти їй від СебЕ, від свого Смутку, не
Дієсл. прикм.
Сховатися ніде. 5. Колоколову було, мабуть, далеко за п’ятдесят, але Русявий,
Прийм. ім. ім. ім.
Без сивизни Чуб, коротко підстрижений під бокс, пряма Постава, веселі Бісики
Дієсл.
В очах робили його набагато молодшим. 6. Нічний туман Наповнював по
Дієсл. дієсл. дієсл.
Вінця оболоні, Повисав над річкою, а вранці рожево Клубочів і Танув у високості,
Прикм. прикм. дієсл.
Як Непевний, Примхливий гість з неба. 7. Він Привітався і Поцілував сестру.
Вст. сл. вст.
360. 1. Кажуть юність нерозсудлива й тривожна. 2. На жаль, у нас не прийнято вст. сл.
Писати культурних історій міста. 3. Ви, звичайно, знаєте мою сестру.
Вст. сл вст. сл вст. сл
4. Відступати нам, по-перше, пізно, а, по-друге, немає підстав. 5. Отже, що тут вст. сл.
Багато говорити і сперечатися. 6. Ніхто Не може світа Пережити. 7. Може, я міг би вам допомогти? – довірливо запитав незнайомий. 8. Добра такого таки зроду
Вст. сл.
У мене, правда, не було. 9. Мужича Правда єсть колюча. А панська на всі боки
Гнучка.
ПОЯСНЕННЯ
Вставними називаються слова або словосполучення, які виражають ставлення мовця до висловленої думки.
У реченні вони означають:
– впевненість (безперечно, справді, розуміється…);
– невпевненість (здається, мабуть, можливо…);
– джерело думки чи повідомлення (кажуть, мовляв, по моєму, на мій погляд);
– емоційне ставлення (ясна річ, чого доброго, на щастя, на жаль, шкода, на диво…);
– звертання (уявіть собі, прошу вас, повірте…);
– порядок, послідовність думок (по-перше, нарешті, до речі, таким чином…);
– висновок (отже, взагалі, значить…).
Часу ПП СДП сп. дії. часу
363. 1. Раз Ласунки, як водиться у них, Поснідать Добре Захотіли. 2. Та Ось,
ПДП ПП узаг. ПП ПДП місця
Мов навмисне, Трапилося Щось Жахливе. 3. Він Ішов, очевидячки, З річки, З
Місця ПП ПДП сп. дії
Плавнів…4. Лід, звичайно, розтанув Разом із снігом.
1) реч., розпов., неокл., просте, поширене, повне, двоскл., ускл. вст. словами.
2) реч., розпов., неокл., просте, пошир., повне, двоскл., ускл., вст. словами.
3) реч., розпов., неокл., просте, пошир., повне, двоскл., ускл. вст. словами.
4) реч., розпов., неокл., просте, пошир., повне, двоскл.,.ускл. вст. словами.
365. 1. Тіснилися кам’яні громади в долинах, зелених од винограду. 2. У небі через пізній місяць спотикаються хмарини, прудкі й ворухливі. 3. Юнак, молодий і сильний, порівнявся віч-на-віч із тигром.
367. 1. Густі гарячі хвилі, обдавши Марка, почали шалено намотуватись на нього й розтягувати все тіло. 2. Марко, мліючи, заточуючись, падаючи і знову підводячись, як міг, пішов до соняшників, 3, Серед тих, хто прославив рідну землю по далеких світах, і онука Мономаха Євпраксія Мстиславівна, про яку згадав літописець “Київського літопису” назвавши її Добродією. 4. Тепер Ларивон, вимовляючи слова в спосіб заплутаний, звернувся з запитанням до люду вже не виспівуючи, щоб збагнули їх тільки церковні сановники та ще, може, хто з поблизьких до князя. 5. Він помазав святою оливою голову, груди з плечі Ярославові, творячи знак хреста на князеві, потім подав князеві коронаційний меч – ознаку і покрепу влади, – а разом з мечем і цілу державу.
368. 1. Вона сиділа замислившись. 2. Вона говорила запинаючись і від зусиль морщила чоло. З. Ліси загорялись пожежею, горіли не стліваючи. 4. Аж тоді Кріт, хоч і огинаючись і позираючи скоса на Їжака, видобувся з нори і сів біля неї близенько. 5. По цих словах Кріт аж затремтів, а, перетремтівши, сказав… 6. Вночі гудуть вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І, розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.
369. 1. Третю добу, замість води, ми їли сніг. 2. У нашій лоцманській слободі, замість тополь край шляху, виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю. 3. Крім вогневої Брянської, тут розмістився командний пункт батальйону з усім своїм штабом. 4. Увіходять хлопці з прогулки, сумні такі, особливо Сашко. 5. Ця вказівка стосується і літератури, і всіх видів мистецтва, зокрема народної творчості. 6. І, замість свічки, палахкотіло сонце. 7. Ні ягоди, ні якогось овоча, крім гадючих грибів, нічого такого не було в лісі.
370. 1. Поночі скрізь. Тільки в школі це світиться, У директора. 2. Як то можна, щоб вояка та з війни вернувся сам? Може, вісником послали, Себто з чуткою до нас. 3. Тут, На березі зеленім, ллються пахощі чудові, шелестять казки осоки, роси сиплються вночі.
376. 1. Схилились два самотні клени, читаючи весни буквар. 2. Жаркий, духотний день, заплівши від напруги, упав на груди ночі. 3. Я і море, прихилившись головами одне до одного, гомонимо собі. 4. Упало яблуко, звістуючи про осінь. 5. Шуміла річка, вкрита білими сережками піни. 6. Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивками. 7. А кобзою його була істинно народна поезія, з глибин душі виспівана рідною і братніми мовами, – на весь голос, крізь усе життя… 8. Зустріч ця, незважаючи на сумні обставини, оживила Олену.
Назустріч тестуванню
1) а, г; 2) а, б; 3) а, в, в; 4) а, в; 5) а, б; 6) б.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...