Права, свобода та обов’язки громадян України
Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§ 13. Основні права, свободи та обов’язки громадян України
4. Права, свобода та обов’язки громадян України.
Гарантії та механізми захисту прав і свобод.
Конституція України закріплює велику кількість прав і свобод людини. Насамперед необхідно назвати особисті (громадянські) права людини. Вони забезпечують існування людини як біологічної істоти. До таких прав належать право на життя, право на свободу, право на повагу до честі й гідності, право на особисту недоторканність.
Політичні
Ці дві групи прав переважно не вимагають від держави великих витрат на забезпечення. Значною мірою роль держави в гарантуванні цих прав полягає в їх захисті від протиправних посягань. Права людини, що належать до цих груп, іноді називають класичними, або правами першого покоління, – саме вони були визнані більшістю держав
Наступна група прав людини, закріплена в Конституції. – соціально-економічні права. Це права людини на працю, охорону здоров’я, на соціальний захист, відпочинок, на власність тощо. Вони дають можливість людині забезпечити свое існування економічно – самостійно заробити собі на життя або ж отримати засоби існування від держави.
Із соціально-економічних прав іноді виокремлюють культурні права, серед яких – право на освіту, на користування досягненнями культури тощо.
Соціально-економічні й культурні права набули визнання набагато пізніше – уже у XX ст.. саме тому їх називають правами людини другого покоління. Для забезпечення економічних, соціальних і культурних прав потрібна активна діяльність держави, чималі кошти, адже людям необхідно здобувати освіту, виплачувати пенсії, надавати допомогу в разі безробіття, створювати умови для охорони здоров’я тощо.
Права людини, проголошені Конституцією України, необхідно забезпечити, їх має гарантувати держава. Для цього створено певну систему гарантій прав людини. Гарантії прав і свобод людини – це умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення в повному обсязі й всебічну охорону прав і свобод особи. Прийнято розрізняти чотири види гарантій прав і свобод людини.
Економічними гарантіями є досконалі економічні відносини, раціональна система господарства, наявні матеріальні та фінансові ресурси, які забезпечують реалізацію проголошених прав і свобод. Адже зрозуміло, що, наприклад, для реалізації права на освіту потрібні відповідні навчальні заклади, підручники, фінансування роботи педагогів тощо.
Політичні гарантії – це повновладдя народу, яке здійснюється як безпосередньо, так і за допомогою передбачених законом представницьких органів. Важливою політичною гарантією прав і свобод людини й громадянина є забезпечення демократичних засад у діяльності всіх органів державної влади та місцевого самоврядування. багатопартійна система. До політичних гарантій належить також плюралізм (від латин, pluralis – множинний) у різних сферах суспільного життя – різноманітність поглядів, підходів. позицій у правовій. економічній, культурній та іншій діяльності.
Ідеологічні гарантії – це загальна культура суспільства та його членів, рівень їхньої правосвідомості тощо.
І нарешті, юридичні гарантії – правові норми й інститути, які забезпечують можливість безперешкодного здійснення прав особи, їх охорону, захист і поновлення в разі потреби.
В українській державі створено систему механізмів захисту прав людини. В разі порушення прав людини вони підлягають судовому захисту. Особа може звертатися за допомогою до правоохоронних органів, інших органів державної влади або місцевого самоврядування. Якщо права особи, порушені державою, не вдалося захистити в Україні, вона має право звернення до міжнародних органів захисту прав людини.
Із Закону України “Про громадянство України”
Стаття 7. Набуття громадянства У країни за народженням
Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України.
Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства. які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України (…).
Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України (…).
Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним походженням
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно
До Закону України “Про правонаступництво України”, або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки. Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України (…).
Стаття 9. Прийняття до громадянства України
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців) (…);
3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад дві” роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті (…). Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, – на три роки з моменту в’їзду в Україну;
4) отримання дозволу на імміграцію;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні (…).
До громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Стаття 18. Вихід з громадянства України
Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне наживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти й дитина (…).
Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.
Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України
Підставами для втрати громадянства України є:
1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
А) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
Б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
В) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем (…):
2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
Положення пунктів 1.3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.
Громадянство є важливою юридичною категорією, що визначає правовий зв’язок між державою і людиною.
Норми, що стосуються українського громадянства, установлено Конституцією України та Законом України “Про громадянство України”. Визначено порядок набуття і втрати громадянства України.
Кожній людині державою гарантовані права людини й громадянина. Міжнародні стандарти прав людини після Другої світової війни було
Закріплено Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні й культурні права та Міжнародним пактом про громадянські й політичні права, Конвенцією про права дитини. Також прийнято ряд європейських конвенцій у галузі прав людини.
Умовно права людини поділяють на особисті (або громадянські), політичні, економічні, соціальні й культурні, іноді серед них також виокремлюють природні (або невід’ємні) права.
В українській державі створено систему політичних, економічних, ідеологічних та юридичних гарантій прав людини й механізми їх захисту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...